Theona 🖤

Бля, 9:00! Нічосі я наспала.

В 17му мене кидало в крайнощі в плані того, скільки має коштувати моя праця, в 18му і частково 19му я теж пережила немало негативних відчуттів з цього приводу. Нібито, за кілька років мала зрозуміти себе і світ в цьому плані і навчитись орієнтуватись. Але ніт. То здається, "ну хто я така щоб просити ці гроші", то якесь хєройство "якщо мені це подобається, я покажу, що гроші для мене не важливі", то якась образа "а якщо поділити гроші на затрачений час, то я отримую менше прибиральниць", то "ой, якось дохуя, а я ніби в цьому місяці нічого не зробила". Як себе лікувати - хз. Середня зп по місту - як середня температура по моргу. Недавно О. сказала "ну Х це така собі зп", мені чуть йойкнуло.

Хочу офис с кондером и безлимитной холодной питьевой водой. Меня уже буквально тошнит от этой жары.

Если бы меня сейчас не тошнило от жары, я б тут на все 700 символов расхваливала бы оч милый подарочек от Ю. А так - сил даже нет.

Господи, блять, сране прибирання зайняло практично півдня. Ну хоть розібралась з літніми і нелітніми речами.

Вчорашній колагеновий суп ледь-ледь застиг. В цю кляту спеку я хотіла його їсти як холодець, а прийдеться їсти як бульон. Треба буде купляти або більше кісток, або кістки корівок або свинок.

Сиджу зараз, висунувши морду (а ще плече і колінце) з вікна, приємно, повітрям можна дихати, не жарить вже так.

Сподіваюсь, завтра буде продуктивніше. Хоча б не треба буде відволікатись на прибирання. Але, наводити порядки треба буде в інших речах. 🙂

Включала вчора ролик з простою шведською на фоні роботи, але надовго не вистачило, захотілось виключити, щоб не заважало. Але навіть на фоні - розуміла деякі(!) дуже прості фрази. Правда, там зачитувалось голосом робота і дуже повільно.

Вчора дуже приємно мне гладив С. А потім було близько до оргазму від його пальчиків, але ми відволіклись, після відволікання продовжувати я чомусь не захотіла, а коли захотіла, не було можливості)
І, здається, ось цей от стан "близько до оргазму" - прикольний. Сьгогодні вранці відчувала слабкі СЖ (що, здається, рідко буває після оргазмів), і загалом почуваюсь енергійно, навіть при тому, що спала мало. "Хорошого по трошки")

Виїхала сьогодні в 9 ранку вєлом, піднятись по бульвару Лесі хотіла. На першому підйомчику злетів ланцюг. Злякалась. Постояла і пройшлась лапками метрів 30, щоб заспокоїтись. Потім майже злетів ще раз. Зсунувся і злетів би, якби хоч ще пів оборота педалями зробила. Потім, ще через метрів 200, серйозно так злетів, навіть застряг між спицями і зіркою, було важко витягати. Хуйня якась. Якщо десь поміж машинами таке станеться, то це ж пздц. Треба фіксити і перевіряти на місцях без машин.

Підтягуватись не можу. Вправа на руки на турнічку 5х3(4?) рази. Присідання 6х3. Позавчора — планка 1 хв. Треба, щоб було 1 хв х 3 рази.

Пікнік вчора був прикольний, шкода, що В. не прийшла.

Ощущение, будто голова болит как при температуре. Но немного. Лапки внизу чуть-чуть припухли.

Могла бы вот щас, когда пропало желание работать, взять вел и проехаться. Но нет. Почему, блять, нет?

Надо перемыть и спрятать весенне-осеннюю обувь и одежду.

Сутулюсь, тяжело сидеть за компом не сутулясь и не скрещивая ноги. Оч тяжело.

Почти ничего не хочется (уже часа два как). До этого, кажется, дня полтора или два ловила разной силы РЖ.

На данный момент фиксация времени нравится, включает некую то ли алертность, то ли осмысленность. Жалко, что в гуглкалендаре нельзя рисовать записи на 15 мин.

Апдейт: хочу гладить котиков. Сегодня одного гладила чуть-чуть, когда шла от Сш. на работу 😊

Пишу фраг в нотатки. Треба було таки взяти павербанк. Вчора цілий день працювала, то з основною роботою, то з халтуркою по дизайну. Фіксувала приблизно час, але не фіксувала що конкретно роблю, бо це напряжно. Хоч і важко скласти конкретний список зробленого, відчувається продуктивність, і є задоволення від продуктивності.

Спокійніше ставлюсь до обговорень і правок.

Батарейка в кіндлі дохла. Ну а що ж, йому вже десь років 11, здається. Але я не помітила, в який момент вона здохла, ніби було нормально, тиждень тримає, а тут — заряджай через 20 сторінок 😳
Може, десь валявся повністю розрядженим довго, от таке і трапилось. А періоди геть без читання в мене були, і дуже довгі.

Вийшла на вулицю. Сіла біля куща жасмину на лавку. Приємно пахне 🙂

Хочеться бути в такому фізичному стані, щоб, не задумуючись, взяти вєл і за будь яких обставин (окрім, звісно, зливи) і махнути кудись на околицю міста або за місто.
Спека. Хочеться свіжості. Морозива?

Хочеться бути продуктивною. Але це, здається, було ідеєю-фікс багато років, рідко втілюючись, але дуже часто викликаючи ненависть до себе і своїх дій за так звану «непродуктивність».

Горло чуть болит второй день. Надо померять температуру. И тело какое-то ватное.

Колени хрустят. Но приседать могу ниже, кажется. Прогресс в сгибании есть, хоть и небольшой. Но почему хрустят?

Кажется, что надо где-то (у кого-то?) поменять гривны на доллары по выгодному курсу, а не вот так вот как-нибудь.

Пытаюсь фиксировать, что я делаю за день.

Радует то, что после общения со мной Саша взбодрился немного.

Чувствую упадок сил, но учусь не стыдиться упадка сил, и не корить себя за это.

Вспоминаю и перевариваю то, что говорил Саша. Пришло большое осознание еще в понедельник, что я судила о нем по здоровому внешнему виду и норм мат. состоянию, и не понимала, ну как же можно не обучить себя какой-то профессии, или каким-то другим навыкам, которые я почему-то расценивала как важные. А с невидимой хронической болезнью - еще как можно, потому что боль появляется внезапно и продолжается сколько хочет, и у тебя тупо пропадают часы, дни, недели, месяцы - и ты не знаешь, как с этим бороться, и поможет ли вообще хоть что-то. Осознание и понимание укрепляется. Есть аналогия в некоторых моментах с собой.

Надто багато думок, щоб писати все.

Відчуття, що навалилось багато всякого, по чому треба приймати рішення і наводити порядки, а я не хочу зараз це робити. Не знаю, чи брати халтурку, яку запропонував Антон.

Після вчора захотілось ізолювати себе на деякий час від спілкування з М. Хоча він нічого такого не зробив, це все у мене в голові.

Єдина радість за вчора - Саша. Єдина радість за сьогоднішній ранок - похід на ринок.

Хочу побачитись з Ю., але хочу спокійної обстановки (без сварливих родичів через стіну) і добре працюючих інструментів, щоб спокійно працювати. Чи це все теж у мене в голові? Он, ніби, люди спокійно працюють з трьома дітьми в квартирі 😄

Расплакалась от ощущения своей ненужности.

Раптово написав Саша, дивно. Підемо погуляємо завтра.

Я за добу випиваю 5 літрів води :o

Здається, мені, для того, щоб людина справила враження (а може навіть цього достатньо й для того, щоб закохатись), потрібно, щоб виникло відчуття "а що, так можна було" - тобто щирий позитивний подив. Хоча, думаю, щоб закохатись - цього не достатньо, треба ще розуміння, що я маю відчуття свободи (довіри?) в будь яких своїх діях в присутності цієї людини, і ще якісь там інші штуки щоб співпали.

Батарея ноута мене сильно засмучує. Треба шукати нову. І динамік заодно полагодити. І ще б ОС перевстановити, а то лиш в мене вже три роки без переустановки, а до - хз. Цікаво, чи вона тут ліцензійна, цілком ймовірно, що так (можливо, тому так довго працює без збоїв?), але як перевстановити без втрати ліцензії? А може й не треба йому переустановка ОС?

Після користування телефоном Huawei хочеться вбивати і/або трощити все, що може розбитись, об стіну.
(Ні. Насправді спокійно реагую, тому що розумію, що це тимчасово, і на контрасті починаю цінувати зручні в користуванні речі більше, і, взагалі, - відслідковувати свої реакції і висновки - приємно.)

FOMO, зависть и ревность ходят рядом. Поняла, что иногда моя "ревность" - это просто впечатление, что меня исключили из происходящего, из чего-то интересного.

Надо проверить способом исключения, что влияет на боль внизу живота (вздутие?): 1) исключить кофе на две недели; 2) есть меньше орехов, больше зелени и овощей; 3) носить свободную, удобную одежду; 4) улавливать, когда мне дискомфортно с кем-то/где-то, большое подозрение на психосоматику; 5) найти, что писала Петренко про вздутие после голода (связь с желчью?); 6) сходить к гинекологу, когда поеду к маме; 7) отследить реакцию на внезапные физнагрузки; 7) не есть эритритол, либо есть в оч маленьких кол-вах.

Як прожити 48 годин з дуже повільним інтернетом, і тиждень з кнопочним телефоном? 😂
А люди так жили. І без нової пошти жили. І взгагалі без інтернету жили. Працювали якось.

Цікаво, як на мене вплине цей, в деякій мірі вимушений, частковий цифровий детокс 🙂

Раз десять за останні місяці згадувала, що хочу написати О. і вибачитись за ту фігню, яку наговорила, а потім забувала. А сьогодні фб сказав, що в нього день народження. Здається, вітати — якось не доречно. Разом з вітанням хотілось би вибачитись, але вибачення і згадки про ту фігню — ну якось не хочеться клеїти до вітання. А вибачатись через тиждень після вітання — теж «ну такоє».

https://www.instagram.com/tv/CA-VCkPnHfz/?igshid=18rfkk8ogadu
Красивая девочка красиво двигается 😊

Ахуєть ващє, такого гарного настрою давно не було. Бажання створювати щось класне.

Прибирання кімнати і миття посуду — півгодини.

Вєл покрився пилюкою.

Майже без псоріазу на шкірі і не видно, що я не мила підлогу, здається, більше тижня. А раніше треба було підмітати/мити кожні 3 дні.

Рассеянность и невнимательность имеют причины. Нужно честно признаваться себе в этих причинах. И людям, которым я доверяю, тоже.

Колени хрустят. Иногда переживаю по этому поводу.

У некоторых людей в метро носы торчат с масок. Забавно. У меня тоже 😅
Очень, прям очень возбуждающе меня сегодня гладил С.

А с Л. завела тему о травматичных опытах детства, но посреди разговора убежала на встречу с С. Хочется понять, он всем не сильно доверяет, или только мне. Если всем — жаль, конечно. Интересно, чего он стесняется в своих переживаниях/личной жизни. Хотя я сама такая, что если не спросить с искренним интересом, не начну ни с того ни с сего рассказывать что-то.

Сейчас бы заснуть без проблем...

Вже не ходжу по п’ять раз на кухню, кожного разу забуваючи, що я там хотіла взяти.

Сподіваюсь, сьогодні буду спати нормально.

Є трохи страху (обережності?) довіряти людям. Можливо, в мені сидить якийсь старий травматичний досвід, який змушує боятись і нових людей, які, насправді, мені нічого поганого не бажають.

Мне оч нравится моя комната. То, как я тут переделала все. Все вложенные усилия, конечно, держат тут ещё больше выгодной цены за аренду. Или так же сильно..? Не важно, — в общем, сильно.

Новые (новые-старые) шторы смотрятся оч классно. Хочется ещё покрасить радиатор в серый, но в строительном магазе возле меня — нет серой краски для радиаторов. Надо переться в Леруа (а заодно, может и безрамную рамку там взять, и рулетку). И напечатать что-то из своих иллюстраций, посмотреть, как оно смотрелось бы в рамке на стене. Может, такие штуки можно дарить, или даже пробовать продавать.

Выспалась, хотя немного в голове туман (туплю до сих пор), но, думаю, скоро пройдёт.

Трахаться хотелось три раза за месяц? Судя по фрагментам, да. Интересно, хотелось ли бы чаще, если бы забот было меньше. Как в ближайшем будущем проверить — хз.