Та Ша

Бывшее Мертвое небо.
___
С нами с 13 сентября 2014

С нами с 7 июня 2020

Виявилось, що життя не настільки важке й страшне, коли "пиздець" при помилках вимірюється об'єктивними наслідками, а не емоційним "аааааа, я зробила помилку, я не мала на це права, а що про мене подумають й тд".

Й коли після вирішення проблеми я не їбу собі мозок ще пару місяців з "ой, як так, я зробила помилку??"

12 июля 2024, 08:22

And I was runnin' far away
Would I run off the world someday?
Nobody knows, nobody knows
And I was dancing in the rain
I felt alive and I can't complain
But no, take me home
Take me home where I belong
I can't take it anymore

Aurora - Runaway
___
ЇЇ пісні настільки неземні, що колись вони б викликали в мене ємоційний оргазм. Колись її концерт вживу змусив б мене плакати від щастя.
Зараз...я не знаю де мій дім, що гірше - я не дім для самої себе. Це не про ненависть, й це мабуть в +. Я просто не хочу, я дуже втомилась бути нинішньої версією себе.

Але концерт мені сподобався, в Аврори є свій вайб, вона не боїться бути собою й це те, що притягує.

08 июля 2024, 10:52

Наче хтось пройшовся тканиною по склу, яке було запиленним так довго, що мозок вже не помічав цього. Й усе набуло чіткості.
Вогні нічного Дубліну, тепло Я - її нога була зовсім поряд з моєю, контпастна прохолода повітря після автобусу.
Це за пару годин до її літака, й чомусь саме тоді стало справжнім та живим.
Вона тут, я тут, ми не суїциднулись, не сгнили в днр, ми - вільні. Ми існуємо.

Loi - Blinding Lights

26 июня 2024, 11:39

Цього року я вперше планую піти на прайд. Дуже...пам'ятаю 16 річній мені хотілось померти, в тому числі - й через це. Через нерозуміння того, як жити це життя серед гомофобного лайна, як прийняти себе, чи не відмовляться від мене близькі...

Дуже хочу обійняти її, обійняти й сказати, що ми зможемо. Неідеально, по-різному, але тут я ще в 23 році купила лгбт-прапор на заміну залишенному вдома, й нарешті він дочекався свого часу.

Після сексу з К і Л, після купи поцілунків з різними дівчатами, після початку життя, де гетеро людей в моєму оточенні - меншість, після...
Колись я зроблю камінг-аут усім, але навіть без цього я вже можу сказати собі-підлітку, що життя не закінчилось.

16 июня 2024, 17:40

В котрий раз думаю, що ти або працюєш фултайм, або маєш повне життя.
Ось закінчився травень - я намагалась 2 дні на тиждень десь гуляти й знайомитись з новими людьми, виходити на пробіжки, займатись іт, робота з малою звісно, хатні справи, англ.
Й я взагалі не помітила травня й товком не відпочивала.

Треба радіти, що ось - є літо, в яке я +- вільна, але коли намагаєшься думати про шось більше, ніж виживання, то часу починає дуже скоро не вистачати, навіть якщо нема фултайм роботи

06 июня 2024, 09:43

Учора в мене було вручення дипломів. Довге плаття кольору рожевої пудри та кориці, блискітками мерехтіли туфлі.
Ніби й не було 2 років. Минулого року подія була в тому ж готелі - навіть мантіїї можно було забрати в тому ж куточку.
Тільки замість Т поряд О. Він нічого не казав - хоча хотів, багато разів. Але я так втомилась від цього, що не впевнена, що стала б слухати.

Взагалі, незрозумілість майбутнього наче їсть мої емоціі знову - я повинна бути щасливою, чи злою, чи...не знаю, якоюсь.
А сьогодні я знову хочу заснути й не прокинутись ніколи.

Aurora - Awakening
Aurora - Little Boy in the Grass

31 мая 2024, 15:16

З декілька днів тому А скинула профіль А.
На Миротворці.

Я звісно чудово знала, что 2/3 мого колишнього оточення цілком в цьому лайні, але...я взагалі не знаю, чому це мене так зачепило, я ж сама її послала, коли вкінець заїбалась слухати про її хлопця-контрактника (з сторони рф)
мене це не повинно було зачепити, просто

2016\17 гг - на аве нашей беседе вк наши небритые ноги сфотканные по фану, мои и А старые всратые пижамы, куча селфи, совместные ночевки и пицерии, первые курсы вуза - словно все впереди, лимонное пиво и просранная на суши степуха (не вся)

Наче моє минуле було не зі мною, я навіть думати про це не хочу, та й А також

04 мая 2024, 20:43

Поки сиділа на 6 рейсах (3 на дорогу туди, 3 назад) долізла до "Макової війни" Ребекки Кван.
І чорт - я не фанатка такого типа фентезі - нема жодного героя з +- сучасним менталітетом, зате є війна й біль, що породжує ще більше крові, але...
...але воно відображає реальність, в кінці-кінців я сама цього й хотіла?

Я дочитую 2 книгу (з 3), але мені зайшло. Чомусь згадується Звездная, яку я обожнювала років в 20, там також були війни й кров, але прописано дуже легко й поверхнево.
Тут воно інакше. Тут просто життя, де є кров, війна та лайно, але в усьому цьому продовжує квітнути життя, кохання, сміх - бо так було усю історію людства.

12 апреля 2024, 14:10

Я не хотіла, щоб це закінчувалось.
Вода - як крихке відзеркалення неба. Якого можно доторкнутись, яке розлітається бризками, таке прозоре й м'яке, яким справжнє небо ніколи не буває.

Сонце сідає швидко. Занадто швидко, я тону в сутінках, в теплі води, в лінивій спекотній курортній рутині. Наче нічого іншого не існує - прохолода каменя й піску, радісні крикі дітей на фоні

як би я хотіла бути тут не з ним. Щоб воно дійсно було щасливим, а не черговим "я даю собі найкраще з можливих", я же можу відчувати, тоді я в це знову повірила, що можу, можу бути щасливою - треба лише дозволити, просто розчинитись в цьому, просто забути

Rednex - Hold Me for a While

12 апреля 2024, 10:09

Учора рандомно затусила з одним хлопцем, ось те, як він казав "ой, та це не проблема" мене прям перетриггерило.
Я ніколи не...не вміла їбашити. Ось так, щоб по 10 годин, щоб на силі волі та хоча б середньостроково, щоб просто "йти та робити, як би не було хуйово". Меня просто хочется померти, я насправді боюсь таких ситуацій, бо колись я таки піддамся.

Я розумна, я вмію думати та планувати, я готова навчатись та терпіти, я швидко схоплюю інфу, але це й усе.
Як же я себе ненавиділа, коли в моєму оточенні були тільки такі люди, як він. Для яких усе просто - піти й зробити, пересилити себе.А я не могла.

Колись я думала, що я не маю права жити, а тепер - що такі люди добвойоби з нулем емпатії

01 апреля 2024, 10:21

Взагалі багато хотіла написати, більше в форматі щоденника щоб "на пам'ять".

Ось з О була на параді до дня Св Патрика (тижні 2 тому). Минулого року була з А, й мені сподобалось в принципі, але....але того року це усе було для "нових емоцій щоб було бажання жити", а цього року - вже для фану.
Людей все ще було дохуя, корінні ірландці там бувають доволі рідко (я про центральний парад в Дубліні), але мені попало в муд й тому сподобалось. Хоча на фоні новин з України, усі ці танці й святкування виглядають.....
але я втомилась, в мене відібрали усе ще в 2014, причому я тоді навіть не розуміла що й як.

Я просто хочу хоч трохи пожити

30 марта 2024, 19:28

Я їбалась з цим місяць (доставка К (яка зараз в батька), потім через укр пошту сюди), але мені таки дійшли декілька книг, які я доволі давно хотіла прочитати, але ел версій тупо не існує.
Перша з них "Як Україна втрачала Донбас". Як я сьогодні сказала Ю "я хочу понять, когда они все ебанулись".
Це так дивно - читати про своє місто, коли...коли я вже була. Мої 13-15+, здавалось б - свідомий вік, але я не пам'ятаю нічого, через шкільну травлю я не хотіла бачити реальний світ й я його не бачила, окрім школи й читання книжок для мене нічого не було.

Для рецензіі на цю книгу потрібно більше, ніж 700 символів.
мені шкода, що я не прочитала це раніше

24 марта 2024, 20:08

Учора говорила с О - це так....сюрно, я стільки років чула "ти классна, але лише подруга" - мене вже нудить від цього, спочатку з Л, потім з К, я просто хочу бути enough. Хоча б для когось.

А тут я сама в ролі тієї людини, яка каже "вибач, ти классний, але як друг". О готов усього себе віддати (наскільки це здорОво, вже інше питання). Буквально учора він помітив мої тіні - сраний інший відтінок зеленого, не те щоб в мене був новий мейк.
Це такі дрібниці, які мають для нього значення, бо я маю для нього значення, а що я можу сказати?
Ту саму фразу, від якої за n років мене саму вже кидає в нудоту?
"Вибач, але тільки дружба"

тепер я та людина, через яку плачуть

22 марта 2024, 21:53

Вже 2 раз за тиждень виходжу бігати й як же хо-ро-шо.
Пташки, блакитне небо, наче картинка, яка нарешті почала оживати. Я хочу це пам'ятати.

22 марта 2024, 15:50

Позавчора ходила на море. В нас десь +10, але коли я побачила це - відплив, ніжно срібло води, крики пташок, пісок - нехай холодний, але такий звичний й рідний...я просто зняла взуття та бігала по кромці води.
Тому що можу. Тому що життя - іноді може бути таким. Тому що ця прохолодна морська свобода, вже 2 роки як моя.

20 марта 2024, 18:06

О вже декілька разів писав, чи не почала я пити, бо щось зарадісна.

18 числа було рівно 2 роки, як я в Ірландії. Тут повинен бути великий текст, але його нема, бо в мене нема часу. Але, здається, в цому році я нарешті починаю оживати. Починаю _відчувати_ навіщо я все це роблю.
Починаю радіти природі, танцювати зранку(дуже іноді), плакати (не іноді) - просто плакати, а не думати про суїцид кожен блядський раз.

Loi - Gold
Loi - Am I Enough

20 марта 2024, 09:16

А ще в нас в чт пройшов івент, до якого ми готувались доволі довго (проект в рамках нашого курсу в колледжі). Я була в группі по декору - ми купували декорації (ТАК В НАС БУВ БЮДЖЕТ, НІ МИ НЕ ПЛАТИЛИ НЕ КОПІЙКИ) й декорували усе + моя була пара ідей щодо ігр на івенті (на честь Пасхи)

І...ось ми коли сиділи з Н та А (вони єдині, крім О з ким я неформально спілкуюсь в колледжі), вирізали декораціі, було сонячно, А поставили свій плейлист - тягуче-танцювальний літній поп, я себе відчувала..... на 18. Наче нічого не було, дорослішання, зрад, ненависті до свого оточення, повномасштабки, доламанної жизни. Наче все ще попереду, увесь світ який я починаю відкривати

Rema, Selena Gomez - Calm Down

18 марта 2024, 14:50

Сьогодні прокинулась з бажанням усіх вбивати. В нас 3 вихи, з яких в мене - один, бо 2 з малою, а я про це дізналась..ну про 1 це мій пройоб, але про інший мені ось тільки сказали.

Е вкотре мені хоче підсунути доп роботу(її подруга шукає няню), я відверто не розумію, чому слова "я хочу сконцентруватись на it навичках, мені потрібна КУПА часу на це" - не аргумент, сука. Я вже ПІВРОКУ чекаю закінчення колледжу, щоб було норм часу, не для того, щоб знову ніхуя не встигати задля зайвої 100 евро.
Іноді я просто не можу з цим ірл менталітетом, де good life - це коли ти вдома тільки спиш, бо робота, друзі, спорт, активні хоббі й тд. Прост дайте мені блять сидіти в кімнаті ааааааааа.

14 марта 2024, 08:14

Й знову почався новий тиждень, який треба заповнювати - дедлайни по дз, відписатись менторці (мені знайшли нову), не забувати розгрібати повідомлення, сидіти (й бути емоційною) з малою. Я дійшла до того, що заношу в ту-ду листи плани на фільми та книги- бо без цього просто безцільно гортаю рілси (коли є вільна хвилинка).

Коли закінчиться колледж, буде простіше - й важкіше. Але я втомилась хвилюватись через пошуки роботи. Я просто роблю, що робиться.

12 марта 2024, 09:37

В нас максимально сонячно та красиво.
Мені ж просто хочеться знову заснути.

Учора перечитувала старі тексти - там де я при негативі та напруженності, така "оооо, цікаве життя!" й виливала це в строки. Зараз...
Учора я знову провалилась в самоненависть - купа дедлайнів, а я весь вечір плакала та дивилась live-відео Maneskin (в них така атмосфера, не можу просто). Я скоро блювати буду цим "м'яким відношенням" до себе. Роки практики показали, що відноситись до самої себе як до...хз, своєї дитини наприклад - єдине, що працює. Що кричати на себе - не вихід, як й ігнорувати свої потреби.
Але мені все ще це важкіше, ніж хотілося б.

06 марта 2024, 09:02

щоб повернутись в рутину
Треба відписати по менторству (моя менторка звільнилась й більше не може, Й ЗВІСНО МЕНІ ПРО ЦЕ НІХТО НЕ СКАЗАВ, поки я не доїбалась), щоб мені пошукали іншу людину. Треба робити домашку й кр. Треба запланувати велике прання й прибирання кімнати. Треба підвести підсумки місяцю. Треба розгрести повідомлення.
Треба якось пережити комбінацію хвороби (кашель, температура) й місячних, в кінці-кінців.

04 марта 2024, 09:51

Я всрала суммарно коло 1к евро, щоб витащити А до себе з Казахстану на тиждень.
Щоб що?
Щоб півтора дні робити домашку, а 2 дні хворіти. Щоб пам'ятати уривками - ось ми плаваємо в бассейні, А сміється й косплеїть морську зірку, я підтримую її знизу й тащу по воді, наче дитину. Ось ми танцюємо в клубі - я дивлюсь більше на себе, на червоність помади та срібло топу, я танцюю - щиро та вільно, прекрасно (на тверезу голову передивлятись було кринжово). Ось ми обіймаємось - вперше, восстаннє. Ось гуляємо по горам - відблиски сонця, сніг та тепло її рук. Ось вона мене цілує в губи на прощання - далекий відблиск вайбів нашого знайомства в 2016.
и все
знову

03 марта 2024, 20:47

Е така (по дорозі з туалету до кухні) " доречі, ось прибери плиз в кімнаті, я планую дім продавати, приде агент оцінити в пн"
і я просто "А"

Це не моя справа, це її дім, просто в котрий раз накрило - це для европейських young adult така робота може бути про фан, для мене - це просто план який вистрілив. В мене все ще нічого нема, нема оф роботи(по якій можно після зробити візу), нема визнаваємої вишки, нема дому, нема грошей більше ніж "пожити в Ірландїї пару місяців", нема стабільної менталки, нема куди повертатись, нічого в мене нема окрім сраного плану закінчити тут 2 рік колледжа й шукати роботу
тепер лише сподіватись, що ми переїдемо не раніше літа

19 февраля 2024, 21:18

Ще одні канікули, яких наче нема.
Запланувала поїздку А до мене та поїздку з О до Египту (точніш він спланував, але це окрема тема). Якщо все буде ок, то це буде моя перша така відпустка...хм, за усе життя?
але я втомилась

Жити це життя з реальною собою, витримувати - напругу, невизначенність майбутнього, неідеальність, свої ж тупі пройоби, (нормальну) емоційність малої, купу домашки, трабли зі спиною (які знову вилізли), життя на роботі (яка все ще робота, а не "друга родина").
Мб поїздка в Египет дасть перезавантаження. Якщо О не почне підкатувати, звісно. Але якщо почне, то....я просто втомилась й дуже сподіваюсь, що він не споганить нам обом відпустку.

13 февраля 2024, 18:06

Мене ось питали, чи не хотіла я б кудись в it-менеджмент? Ось, диплом психолога + досвід роботи з людьми+ колледж по хард скіллам...тут якісь манагерські курси б додати, й можно було б намагатись. Чи потім перейти.
А я ось на минулій парі робила agenda (док, по якому проводиться мітинг). Попросила 2(!) тижні тому усіх в бесіді вписати свої імена + теми на мітинг (я частина меншої команди, я не знаю УСІХ тем).
Що я роблю за півгодини до початку мітингу?
Правильно, дойобуюсь до усіх, бо док пустий.

нахуй людей, я хочу просто писати код, а усе це пинання та організація....нехай іншим за це платять

09 февраля 2024, 10:49

Зарегистрироваться


или

Что говорят пользователи Фрагментера

Психолог говорит, что я двойственна во всем. Фрагментер - это точное отражение данного высказывания. Тебя все видят, но ты инкогнито; ты ждёшь одобрения, но оно не придёт. Ты хочешь внимания, но о нем здесь также не узнать. Здорово!
satesate

Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus

Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька

Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'

Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ

фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱

Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.

фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦

Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы