Та Ша

Дуже тупо влетіла на 45 евро штрафу - тегнула транспорту карту на зупинці, потім забула, тегнула ще раз через пару хв, а воно так "ок, поїздка закінчена". Й перевіряючий такий "у вас остання транзакція на закінчення поїздки, тобто за цю ви не заплатили, нічого не знаю".

Подалась на апеляцію - онлайн-форма, 10 хв мого часу, що втрачати? Бо так, фактично я не заплатила за ту поїздку, але з мене знялись гроші за поїздку, якої не було.
Тепер накриває - а якщо їм не дойде форма? Чи втратиться лист до мене? (відповідь прийде звичайною поштою). Й купа інших "чи".
Чи коштують 45 евро усіх оцих нервів?

Але як жити доросле життя, якщо при найменшій проблемі хочеться в норку й нічого не робити?

Колись мені здавалось, що навчитися планувати - це важко. Ось так, щоб "по науці", по принципам тайм-менеджменту, smart цілі, урахування своїх психологічних нюансів, аналіз в політичні й соціально-економічні штуки в суспільстві й тд и тп.
Я можу сказати, що я непогано так навчилась. Але, як виявилось - найважкіше іноді просто продовжувати. Бути гнучкою, не здаватись, намагатись знову й знову, перебудовувати плани...не давати емоціям бути більше мене. Не бути тим котиком з кубиками з мему по якомусь совковому мультику "ну и пожалуйста, нахуй оно мне тогда не надо, ну и пошло оно в пизду" коли шось йде не по плану.

продовжую намагатись

Учора ходила з Н на невеличку виставку в місцевій бібліотеці. Бібліотека - шикарна, вікна на усю стіну з видом на море, 5 поверхів...Виставки - також цікаві, старі фото порту з кінця 19ст й виставка робіт різної тематики (малюнки на ткані, коллажі й тд).

Н в 32 тут вже 2 роки не працює - шукає себе й подорожує, бо...бо може. Мені все ще важко з нормальними людьми, людьми з оцим усім хорошим життям, яке вони живуть бо...бо можуть. Якщо буду бажати усім "страждати й їбашити бо ТРЕБА", то чим я відрізняюсь від типажів людей, які презираю?

...відчуття, що я просто симулюю - виставки, кав'ярні, усе це. Але якщо не це, то що?
ненависть, біль, злість? Дозволити своїм емоціям з'їсти мене?

Vintage tee, brand new phone
High heels on cobblestones
When you are young, they assume you know nothing
Sequin smile, black lipstick
Sensual politics
When you are young, they assume you know nothing

Taylor Swift - Cardigan
___
Відкриваю для себе Тейлор. Вона б не сподобалась старій мені, але несподівано пасує тут - тихій Ірландії, суші в тц та купленим гномикам в пориві "я хочу осінні іграшки на поличку в кімнаті". Мені яка втомилась ненавидіти, втомилась плакати. Яка хоче хоч трохи спробувати іншого життя, тієї young adult pinterest естетики, якої в мене в війні, бідності й лайні ніколи не було.
перебір своїх плейлистів в спотіфаї - один з кроків

Коли Мелані співала передостанню пісню, я закрила очі, відчуваючи себе такую чужою серед щасливого й кричащого в унісон залу...я подумала, як же я блять до сліз хочу відкрити очі - і щоб я 9літня сплю, носом в мамину спину.
Я б проміняла усе це - стрази на очах й корсет, концерт улюбленої виконавиці й білети по 70 евро, життя в Ірландії....

А потім відкрила очі й подумала, що хуйовий настрій ось НАСТІЛЬКИ без причин це майже завжди місячні. Прийшла додому - ось вони, лише на 18 днів затримка (сумний ха-ха, але в мене такий цикл усе життя).

Я дуже...стомилась бути жінкою.

Я не хочу смотреть назад
Где пламенеющий закат
Себе и мне вскрывает вены

А может и правда вскрыло, и я так и осталась там - на жарких полях истекать кровью, золотой и бордовой, разлитой по небу и земле? И она текла из меня, текла и рекла, пока не оставила после себя труп - который с радостью стал частью шепчущих свои истории трав, частью ветра и облаков.
частью пахнущих лимонным гаражом поцелуев с К
____
Учора була з Л в першомі місці в усій Ірландії, яке нагадало мені степ мого родного міста. Не скажу, що мені це сподобалось.
Але текст написався красивий

В нас сьогодні дощ, такий типово ірландьско-осінній. В мене нова арома-свічка з гарбузом, кава, й...відчуття того, що сьогодні новий день, який мені здається навіть подобається.
Який знову пройде непомітно.

Відвела малу (навіть не запізнились, чюдо), на курсах з 9 до 5. Вечір вільний, тому треба прибратись, вперше за 3 дні сходити в душ (так, не було часу), відписатись на повідомлення (думаю в процессі прогулянки "для сраного психічного здоров'я"). Прибрати в кімнаті вперше за місяць. Хоча б почати підсумки місяця (величезний текст по 10+ пунктам).

Завтра вставати в 6 ранку, бо на домашку сьогодні нема сил, знову пари, потім мне пнула К, тому поїду в центр.

І знову
і знову
і знову

Пішли на секонд шукати речі
З мертвих людей, з мертвих людей, —хей!
Сорочка, конверси — блукатимемо
Цілий день, цілий день, —хей!

Do Sliz - Пішли на секонд
__
Сьогодні по дорозі в центр на святкування Дня Незалежності, знайшла дуже всрату пісню. Классно потусила з Н и Л, поїла медовика й купила пряників хост сім'ї.
В мене є життя, й я буду думати про нього.

Не про те, як одна колишня подруга с тиждень тому вийшла заміж за контрактника днр, й про фото з весілля, де він цілує ікони. Не про те, як інша моя колишня подруга з пару днів тому написала пост, де "я мечтала стать военкором" (в днр).

Я буду просто жити своє життя, слухати всраті пісні й пішло воно усе в пизду

Пішов 2 тиждень мого фултайм курсу. З 9 до 4.30-5 перед компом.
Я не диво не дуже хочу сдохнути. Все таки переборювати свої страхи й виходити з зони комфорта - це навички.
Мені важко й зайобано, але я ради цього туди й пішла. Щоб отримати досвід, щоб перестати боятися пошуку роботи й взаємодії в англомовних группах до блювання й забуття усіх знань.

Хоча звісно останній місяць літа з "літа" викресленно. Хоча ось з Б на пляж сходила.... пора звикати, що "половину літа жити жити в своє задоволення" це не дуже розповсюдженна штука в дорослому житті.

Це так дивно - ми не бачились з Д рік, майже не спілкувались в віртуалі, але я наче повернулась додому. Наче нічого не змінювалось, ніякої напруги, ніякого "а про що розмовляти".

Тепер була моя черга створювати казку для неї. Й трохи для себе. Ми багато гуляли, були в лгбт-музеї, курили трохи, були в Шарлоттенбург замку, коло Берлінського муру й ще парі місць. Обіймались, розмовляли....
Я вигуляла свою літню одежу й літні плейлисти.

La Naja - Solos
Bea - Girasol (¿qué más te da?)
Bea and Ivan Fergón - love looks great on you
Rachel Mae Hannon - Be in love

Ось вже другий раз, друге літо поспіль Берлін залишає мене з купою красивих фоточок, напитану сонцем й теплом....й з повним раздраєм на душі.
Я не знаю, що з цим робити, й маю просто величезне бажання забити хуй й продовжити жити своє життя - допоки не буде ясності з доками, яка не від мене залежить. Але мабуть це не дуже гарно по відношенню до Д...?

В 15 мене таке "яскраве життя" привело б захоплення, та й в 20 також. Але як же я втомилась від емоцій зараз....я навіть копатись в цьому не хочу, мені ще минулий досвід до сліз болить, дякую.

Мені прийшов оффер на курс (базово - пітон, aws, багато софт скіллів, допомога з працевлаштуванням після). Мені...мені знову буде важко, знову переступати через себе, знову намагатись з усіх сил - й не мати очікуваємий результат. Знову багато змінних, які не залежать від мене, важкі рішення й усе це.
я втомилась

Але порівнюючи з собой - я дуже, дуже намагаюсь не дивитись на інших, усе це їбать який прогресс.
але знову - я сподіваюсь до кінця року знайти стабільну роботу з перспективою на робочу візу, може шерити хату з друзями, й просто видохнути

В 20-21 годах, когда я еще довольно сильно вертелась в русской левой тусовочке (пкм новостями и блогерами), читала помню статьи - деколонизация, проблемы "главной и второстепенных наций" и это вот все.
И вот что я заметила еще тогда - тут, на фреге, базово включены рос, укр и англ языки(+ еще пара в настройках фильтров). Тип россия, Украина и английский как международное общение. А Беларусь? Национальные языки республик, если уж зашла тема?

Я помню тогда читала в твиттере Марту (хуяблоко) и не совсем понимала, почему она сменила язык, хотя это лишило ее аудитории (если я правильно помню всю ту ситуацию)
теперь я больше понимаю

Feel the rain on your skin
No one else can feel it for you
Only you can let it in
No one else, no one else
Can speak the words on your lips
Drench yourself in words unspoken
Live your life with arms wide open
Today is where your book begins
The rest is still unwritten

Natasha Bedingfield - Unwritten
___
В Ірландії я знову почала програвати "хочу творити ємоційну херню, якої не було в підлітковому віці" (в якому я тільки книжки читала й хотіла сдохнути), і....і похуй. Поки це не шкодить іншим.
Ось набухались з Б на пляжі нещодавно, прям до поцілунків (якби він хотів мене, а не будь якого тактильного контакту (чи хоча б не був геем), я б з ним переспала). Ііііі
і я відчуваю себе живою

Тільки що закінчила 2 величене (кожне на півгодини чистого набирання тексту) повідомлення до О. про те, що я не хочу продовжувати спілкування.
Я втомилась, я правда втомилась - в основному через відчуття, що я з ним іноді хуйова версія себе, за яку мені соромно. Йому то все ок, він в мене закоханий, і чесно "хуйова версія себе" я по своїм нормам. В його житті й срізі суспільства типових совкових жіночок 50+ я мабуть дуже адекватна (на фоні).

Нехай я збігаю, але це єдине вирішення проблеми - я не хочу робити йому боляче й далі. Я не хочу бути поганою в своїх очах й зненавидіти себе знову.
Як дипломована психологиня я просто не маю права це продовжувати.

Виявилось, що життя не настільки важке й страшне, коли "пиздець" при помилках вимірюється об'єктивними наслідками, а не емоційним "аааааа, я зробила помилку, я не мала на це права, а що про мене подумають й тд".

Й коли після вирішення проблеми я не їбу собі мозок ще пару місяців з "ой, як так, я зробила помилку??"

And I was runnin' far away
Would I run off the world someday?
Nobody knows, nobody knows
And I was dancing in the rain
I felt alive and I can't complain
But no, take me home
Take me home where I belong
I can't take it anymore

Aurora - Runaway
___
ЇЇ пісні настільки неземні, що колись вони б викликали в мене ємоційний оргазм. Колись її концерт вживу змусив б мене плакати від щастя.
Зараз...я не знаю де мій дім, що гірше - я не дім для самої себе. Це не про ненависть, й це мабуть в +. Я просто не хочу, я дуже втомилась бути нинішньої версією себе.

Але концерт мені сподобався, в Аврори є свій вайб, вона не боїться бути собою й це те, що притягує.

Наче хтось пройшовся тканиною по склу, яке було запиленним так довго, що мозок вже не помічав цього. Й усе набуло чіткості.
Вогні нічного Дубліну, тепло Я - її нога була зовсім поряд з моєю, контпастна прохолода повітря після автобусу.
Це за пару годин до її літака, й чомусь саме тоді стало справжнім та живим.
Вона тут, я тут, ми не суїциднулись, не сгнили в днр, ми - вільні. Ми існуємо.

Loi - Blinding Lights

Цього року я вперше планую піти на прайд. Дуже...пам'ятаю 16 річній мені хотілось померти, в тому числі - й через це. Через нерозуміння того, як жити це життя серед гомофобного лайна, як прийняти себе, чи не відмовляться від мене близькі...

Дуже хочу обійняти її, обійняти й сказати, що ми зможемо. Неідеально, по-різному, але тут я ще в 23 році купила лгбт-прапор на заміну залишенному вдома, й нарешті він дочекався свого часу.

Після сексу з К і Л, після купи поцілунків з різними дівчатами, після початку життя, де гетеро людей в моєму оточенні - меншість, після...
Колись я зроблю камінг-аут усім, але навіть без цього я вже можу сказати собі-підлітку, що життя не закінчилось.

В котрий раз думаю, що ти або працюєш фултайм, або маєш повне життя.
Ось закінчився травень - я намагалась 2 дні на тиждень десь гуляти й знайомитись з новими людьми, виходити на пробіжки, займатись іт, робота з малою звісно, хатні справи, англ.
Й я взагалі не помітила травня й товком не відпочивала.

Треба радіти, що ось - є літо, в яке я +- вільна, але коли намагаєшься думати про шось більше, ніж виживання, то часу починає дуже скоро не вистачати, навіть якщо нема фултайм роботи

Учора в мене було вручення дипломів. Довге плаття кольору рожевої пудри та кориці, блискітками мерехтіли туфлі.
Ніби й не було 2 років. Минулого року подія була в тому ж готелі - навіть мантіїї можно було забрати в тому ж куточку.
Тільки замість Т поряд О. Він нічого не казав - хоча хотів, багато разів. Але я так втомилась від цього, що не впевнена, що стала б слухати.

Взагалі, незрозумілість майбутнього наче їсть мої емоціі знову - я повинна бути щасливою, чи злою, чи...не знаю, якоюсь.
А сьогодні я знову хочу заснути й не прокинутись ніколи.

Aurora - Awakening
Aurora - Little Boy in the Grass

З декілька днів тому А скинула профіль А.
На Миротворці.

Я звісно чудово знала, что 2/3 мого колишнього оточення цілком в цьому лайні, але...я взагалі не знаю, чому це мене так зачепило, я ж сама її послала, коли вкінець заїбалась слухати про її хлопця-контрактника (з сторони рф)
мене це не повинно було зачепити, просто

2016\17 гг - на аве нашей беседе вк наши небритые ноги сфотканные по фану, мои и А старые всратые пижамы, куча селфи, совместные ночевки и пицерии, первые курсы вуза - словно все впереди, лимонное пиво и просранная на суши степуха (не вся)

Наче моє минуле було не зі мною, я навіть думати про це не хочу, та й А також

Поки сиділа на 6 рейсах (3 на дорогу туди, 3 назад) долізла до "Макової війни" Ребекки Кван.
І чорт - я не фанатка такого типа фентезі - нема жодного героя з +- сучасним менталітетом, зате є війна й біль, що породжує ще більше крові, але...
...але воно відображає реальність, в кінці-кінців я сама цього й хотіла?

Я дочитую 2 книгу (з 3), але мені зайшло. Чомусь згадується Звездная, яку я обожнювала років в 20, там також були війни й кров, але прописано дуже легко й поверхнево.
Тут воно інакше. Тут просто життя, де є кров, війна та лайно, але в усьому цьому продовжує квітнути життя, кохання, сміх - бо так було усю історію людства.

Я не хотіла, щоб це закінчувалось.
Вода - як крихке відзеркалення неба. Якого можно доторкнутись, яке розлітається бризками, таке прозоре й м'яке, яким справжнє небо ніколи не буває.

Сонце сідає швидко. Занадто швидко, я тону в сутінках, в теплі води, в лінивій спекотній курортній рутині. Наче нічого іншого не існує - прохолода каменя й піску, радісні крикі дітей на фоні

як би я хотіла бути тут не з ним. Щоб воно дійсно було щасливим, а не черговим "я даю собі найкраще з можливих", я же можу відчувати, тоді я в це знову повірила, що можу, можу бути щасливою - треба лише дозволити, просто розчинитись в цьому, просто забути

Rednex - Hold Me for a While

Учора рандомно затусила з одним хлопцем, ось те, як він казав "ой, та це не проблема" мене прям перетриггерило.
Я ніколи не...не вміла їбашити. Ось так, щоб по 10 годин, щоб на силі волі та хоча б середньостроково, щоб просто "йти та робити, як би не було хуйово". Меня просто хочется померти, я насправді боюсь таких ситуацій, бо колись я таки піддамся.

Я розумна, я вмію думати та планувати, я готова навчатись та терпіти, я швидко схоплюю інфу, але це й усе.
Як же я себе ненавиділа, коли в моєму оточенні були тільки такі люди, як він. Для яких усе просто - піти й зробити, пересилити себе.А я не могла.

Колись я думала, що я не маю права жити, а тепер - що такі люди добвойоби з нулем емпатії