Та Ша

Похід до стоматолога з "в мене шось трохи боліло тут тиждень тому" вилився в 4(!!!) зуба мудрості які видаляти тільки під наркозом.Три так собі зроблені канали й один зуб на який потрібна коронка опціонально.
Варіанти - або Турція, або Україна. В Ірландії це буде 3к+ евро, які моя медкарта не покриває.

В голові лише "вирішуй одну проблему в один проміжок часу!!". Одну. Не усі одночасно.
ну ось
намагаюсь

Нагадування самій собі по стопам учорашнього конфлікту:
- будь які емоції нормальні. Є соціально-хороші й соціально-погані способи їх вираження, але сама емоція, будь-яка - це завжди ок. Переживання емоції не робить мене поганою.

- Коли проживаєш емоцію, вона йде. Коли давиш в собі - стає тільки більше й травить життя ще довго. Прожити можна різними способами, купа з яких нікому не шкодять.

- Брехати собі це хуйова ідея. Емоції - це сигнал шо шось не так. Можна допускати повторення ситуацій, але це повинен бути свідомий вибір з "зараз я це терплю й пишу злі повідомлення друзям, щоб не послати нахуй людину, але я це роблю свідомо через ____ й працюю над тим, шоб вийти з цього кола".

Говорила с мамой. Подняла тему "я не вернусь в днр и не поеду в рф даже после окончания войны, потому что не хочу уголовки за свой укр паспорт и поддежку Украины". На 2 предложении мама ушла в "ой, а вот знаешь я тут прочитала *рандом-новость*".
...а потом, "Ой а почему ты такая серьезная?"
Да потому что в диалоге с мамой ребенок там не я.
"Нет мама, дай мне закончить. Не отвлекайся, я знаю что тебе тревожно даже думать об этом, но давай сосредоточимся. С какими моими выводами ты не согласна? А почему? А если я тебе скину новости? Скажи, на основании каких знаний ты могла бы изменить свое мнение?"
И снова
по новой
годами

But I can see us lost in the memory
August slipped away into a moment in time
'Cause it was never mine

August - Taylor Swift
____
Сьогодні зранку відкрила очі в дуже...незвичному настрої. Хотілось тепла, обіймашек, дотиків...сонячного світла й запаха свіжої випічки.
Наче я жива, не тільки була, але є. Як воно могло б бути, як воно може бути - бо мій мозок все ще не прокинувся, він все ще там, де можлива інша я. Інше життя, не тільки пуста картинка. Інша я, яка дозволяє собі відчувати й проживати, насолоджуватись кожною взаємною посмішкою, кожним доторком, кожною дрібничкою.

For me, it was enough
To live for the hope of it all

Я починачи років з 17 *через істерики й подавлення емоцій вчу себе ніколи, ніяким чином не приймати рішення на емоціях. Роками ігнорую шляхи які хочется емоційно, покладаючись тільки на логіку й довгострокову перспективу в усьому(особливо в коханні)*
Також я в 26, коли треба приймати рішення про стосунки емоційно (бо питання стоїть "Чи хочется мені емоційно зв'язати себе з цією людиною та всрати купу усього, шоб бути разом?") а воно чомусь не приймається, я не розумію що я відчуваю вза-га-лі
....ой дійсно, а чого так? Шо ж сталося?)0)0)

Вийшла на чергове середньстрокове "3-4 годин на день на тренування тестових завдань та інтерв'ю питань" (в мене все ще парт-тайм робота, мін 7 годин сну й намагання жити життя окрім).
Учора увесь день гуляла з Т. Сьогодні хоча б години 3(а краще більше) навчання, шопінг (в холодильнику пусто) та з Е їдемо дивитись новий дім.
З пн усе по новій.

Хочу плакати, а жити доросле життя не хочу.
Але проблеми краще вирішувати маючи роботу, візу й хорошу зп, ніж не маючи ніхуя.
Варіанту життя без проблем нажаль не існує.

но,
господи,
дай мне сил
для новой моей религии,
забыть чтоб, глаза что видели,
что уши мои услышали,
асфальт не манил чтоб крышами,
чтоб смех в голове все тише
звучал,
а потом замолк.

Рыба, 201(?) г
___
Вчера на ораторском попросили зачитать любой любимый стих.
Мне вспомнился этот - только этот.
из другой жизни, другой себя, других людей, несуществующей уже сколько-лет тусовки, частью которой я очень +- была
когда я читала такие стихи, а не думала о выживании, списке продуктов на неделю и дедлайнам по работе

что бы сказала та версия меня - себе?
...смотри, сколько всего мы достигли, а асфальт все еще манит крышами?

В один день прислали 3 тестових по джаві з дедлайном asap.
Притому, що останній місяць я всирала увесь час на проект (вивчая нові проги для цього) + тренування інтервью-питань. А усі ці "напишіть код, який повертає літери зі строки в зворотньому порядку напам'ять й навіть без підсказок середи розробки" я останній раз робила, ну...на екзі в колледжі рік тому, лол. (так, трохи моя вина)

Що подобається в собі:
- склала план й підзадачі, замість безцільного скроллингу усього
- знаю, що головне це пробувати, часу на підготовку ніколи не буде достатьно
- окей, з розумінням того, що 2 тестове в житті я скоріш завалю

Іноді головне - не результат осьпрямзараз, а паттерни поведінки в ситуації

Сьогодні я майже це зловила.
В нас був вихідний, тому мала була на мені в першій частині дня. Й усе було...таким затишним. Зелена трава, двоповерхові наче з казок будиночки, те як Е кружила іграшку та сміялась. Це було центром її світу - зимове сонце, Боніта (іграшка) та я.
Ніяких війн, ніяких дорослих проблем, лише ця сонна ранкова тиша та сміх.

Побачила в тредс офігівання якоїсь дівчини з "я почала записувати свої страхи, 21 день поспіль, як це допомогло!! Я зрозуміла, що вони повторюються, але не справджуються! Це змінило моє життя"

Цікаво, щоб б вона сказала про рефлексію довжиною 5 років....майже щоденну....
(мої тг канали дали мені більше, ніж терапія хехе)
Цього року в мене важлива дата - мені 26, особисті щоденники веду з 13. Наступного року в моєму житті буде більше часу, коли я щось писала, ніж ні....

Терапія, ші, книги й тд - це дуже-дуже классна тема. Але справжнє життя й робота починається там й тоді, коли ми вирішуємо - змінювати щось на основі тієї інформації, чи ні. На регулярній основі.

Після тижня нервів й підготовки до співбесід учора дозволила собі видохнути. Курили з Н кальян увесь вечір, й мені...несподівано було прям хорошо.
Я рада, що дала Н шанс - бо починалось усе з того, що вона хотіла зі мною спілкуватись, але вона меня видавалась....занадто звичайною, щоб з нею було цікаво. Але ось останні пару разів з нею прям легко-легко, мені емоційно приємно.
Я рада, что півроку тому дала їй й цій дружбі шанс.

Усі компанії, в які писав мій ментор, відписались одночасно.
В мене 2 співбесіди на цьому тижні й 1 на наступному. Усі не по розробці (що трохи радує, бо величезний шанс проїбатись - в мене в ПРИНЦИПІ нема досвіду співбесід, а так хоча б роботи на яку я справді хотіла нема), але....
Це навіть близько не критично - гроші є, житло є, по докам в мене рік тут. Можно б не паритись й шукати в своєму темпі, а мене як з учора зкрутив вузел страху, так й не відпустив.

якщо продовжувати йти, то рано чи піздно кудись прийдеш? Чи як там кажуть?

хочу кричати
Але я позавчора покричала в Л, це максимум який я можу собі дати

But you'll never know unless you walk in my shoes
You'll never know 엉켜버린 내 끈
'Cause everybody sees what they wanna see
It's easier to judge me than to believe

Blackpink - You never know
____
Останні декілька днів пронизливо-сонячні.
Мені хочется сдохнути, й щоб на компості мого тіла виросли квіти. Щоб вони квітли собі, тягнулись до сонячка, й ніякої тревожності, ніяких дедлайнів, ніякої боротьби з собою та (або) світом.
Щоб якась інша дівчина ходила, нюхала ці квіти, фоново слухала k-pop й щоб її проблеми не були моїми, більше ніколи
бо які проблеми в квітів?

Якщо хорошо спати (8-10 годин для мене) + хорошо їсти (це найменше до 1 години на усе від "розігріти" до "помити посуд") + щоденно ходити в душ, то...
- коли працювати?
- коли блять жити?

При відсутності фул-тайм роботи (хоча парт-тайм + іт проекти займають не менше часу), вже другий місяць йде в топку "справи, до яких не долазила роками" + зайняття с С + намагання підтримувати соціалізацію.

Я відпочила на новорічні свята. З змоталась на др в Берлін (звідки повернулась в...дивному стані, бо Д поставила питання ребром "Ти вже півроку знаєшь про мої почуття, я не діснеївська принцеса, щоб ще рік чекати").
Я повернулась в черговий вихор обов'язків та намагання не суїциднутись

Ось і почався 25 рік.
Я ніби загубилась посеред кольрових планерів й галочок в ту-ду листах. Серед постійної рефлексії й "це потрібно для моєї менталочки".

Хочется легкості...такої, як в 20. Щоб світ сяяв красками та надією, щоб сон по 5 годин й величезні плани. Щоб відчуття "життя попереду".
Але мені вже 26. В зовсім іншому світі. З зовсім іншою собою. І з цим треба якось жити, бо...ну це єдине життя, яке в мене є.

Не дуже знаю, що писати тут й зараз.
....про незвично-сонячну погоду?
...про плани провести др в Берліні з Д й свої намагання рефлексії "себе та стосунків"?
....про те, що в мене нарешті є сили життя життя, робити якісь речі, а не просто "ось список справ й намагання не здохнути"?
...про те, як я таки підсіла на гриша-всесвіт Лі Бардуго?
...про aws екзамен наступного тижня й те, що я не можу почати нормально відкликатись на вакансії, бо не хочу втопити своє манесеньке слабке бажання жити в недрах фултайм роботи?
....про те, що я нарешті важу 67 кг (було десь 75 рік тому) без купи мороки й заборон?

хз

В нас сьогодні bank holiday - 3 вих підряд, й ні на одному я не потрібна Е (що диво, бо останній мабуть рік вона закривала дедлайни по роботі й я була з дитиною).
В мене....в мене місячні й залишки простуди.

Якщо не можу бути щасливою - буду хоча б продуктивною, хулі. Позавчора сходила в укр центр на зустрічі, пересеклась з Н та Г(соціалізація, ееееее). Учора позаймалась з С англ й всрала годин 5 на вебсайт для Д (її дз в вузі....на економіці).
Сьогодні закуплюсь їжею на тиждень й допишу підсумки місяця. Таки забукаю клуб на 31. Мб куплю pumpkin latte й якусь хеллуінську дрібничку.

А коли я блять буду щасливою, чи хоча б радісною - це дуже, дуже хороше питання.
Нажаль без відповіді.

Дуже тупо влетіла на 45 евро штрафу - тегнула транспорту карту на зупинці, потім забула, тегнула ще раз через пару хв, а воно так "ок, поїздка закінчена". Й перевіряючий такий "у вас остання транзакція на закінчення поїздки, тобто за цю ви не заплатили, нічого не знаю".

Подалась на апеляцію - онлайн-форма, 10 хв мого часу, що втрачати? Бо так, фактично я не заплатила за ту поїздку, але з мене знялись гроші за поїздку, якої не було.
Тепер накриває - а якщо їм не дойде форма? Чи втратиться лист до мене? (відповідь прийде звичайною поштою). Й купа інших "чи".
Чи коштують 45 евро усіх оцих нервів?

Але як жити доросле життя, якщо при найменшій проблемі хочеться в норку й нічого не робити?

Колись мені здавалось, що навчитися планувати - це важко. Ось так, щоб "по науці", по принципам тайм-менеджменту, smart цілі, урахування своїх психологічних нюансів, аналіз в політичні й соціально-економічні штуки в суспільстві й тд и тп.
Я можу сказати, що я непогано так навчилась. Але, як виявилось - найважкіше іноді просто продовжувати. Бути гнучкою, не здаватись, намагатись знову й знову, перебудовувати плани...не давати емоціям бути більше мене. Не бути тим котиком з кубиками з мему по якомусь совковому мультику "ну и пожалуйста, нахуй оно мне тогда не надо, ну и пошло оно в пизду" коли шось йде не по плану.

продовжую намагатись

Учора ходила з Н на невеличку виставку в місцевій бібліотеці. Бібліотека - шикарна, вікна на усю стіну з видом на море, 5 поверхів...Виставки - також цікаві, старі фото порту з кінця 19ст й виставка робіт різної тематики (малюнки на ткані, коллажі й тд).

Н в 32 тут вже 2 роки не працює - шукає себе й подорожує, бо...бо може. Мені все ще важко з нормальними людьми, людьми з оцим усім хорошим життям, яке вони живуть бо...бо можуть. Якщо буду бажати усім "страждати й їбашити бо ТРЕБА", то чим я відрізняюсь від типажів людей, які презираю?

...відчуття, що я просто симулюю - виставки, кав'ярні, усе це. Але якщо не це, то що?
ненависть, біль, злість? Дозволити своїм емоціям з'їсти мене?

Vintage tee, brand new phone
High heels on cobblestones
When you are young, they assume you know nothing
Sequin smile, black lipstick
Sensual politics
When you are young, they assume you know nothing

Taylor Swift - Cardigan
___
Відкриваю для себе Тейлор. Вона б не сподобалась старій мені, але несподівано пасує тут - тихій Ірландії, суші в тц та купленим гномикам в пориві "я хочу осінні іграшки на поличку в кімнаті". Мені яка втомилась ненавидіти, втомилась плакати. Яка хоче хоч трохи спробувати іншого життя, тієї young adult pinterest естетики, якої в мене в війні, бідності й лайні ніколи не було.
перебір своїх плейлистів в спотіфаї - один з кроків

Коли Мелані співала передостанню пісню, я закрила очі, відчуваючи себе такую чужою серед щасливого й кричащого в унісон залу...я подумала, як же я блять до сліз хочу відкрити очі - і щоб я 9літня сплю, носом в мамину спину.
Я б проміняла усе це - стрази на очах й корсет, концерт улюбленої виконавиці й білети по 70 евро, життя в Ірландії....

А потім відкрила очі й подумала, що хуйовий настрій ось НАСТІЛЬКИ без причин це майже завжди місячні. Прийшла додому - ось вони, лише на 18 днів затримка (сумний ха-ха, але в мене такий цикл усе життя).

Я дуже...стомилась бути жінкою.

Я не хочу смотреть назад
Где пламенеющий закат
Себе и мне вскрывает вены

А может и правда вскрыло, и я так и осталась там - на жарких полях истекать кровью, золотой и бордовой, разлитой по небу и земле? И она текла из меня, текла и рекла, пока не оставила после себя труп - который с радостью стал частью шепчущих свои истории трав, частью ветра и облаков.
частью пахнущих лимонным гаражом поцелуев с К
____
Учора була з Л в першомі місці в усій Ірландії, яке нагадало мені степ мого родного міста. Не скажу, що мені це сподобалось.
Але текст написався красивий

В нас сьогодні дощ, такий типово ірландьско-осінній. В мене нова арома-свічка з гарбузом, кава, й...відчуття того, що сьогодні новий день, який мені здається навіть подобається.
Який знову пройде непомітно.

Відвела малу (навіть не запізнились, чюдо), на курсах з 9 до 5. Вечір вільний, тому треба прибратись, вперше за 3 дні сходити в душ (так, не було часу), відписатись на повідомлення (думаю в процессі прогулянки "для сраного психічного здоров'я"). Прибрати в кімнаті вперше за місяць. Хоча б почати підсумки місяця (величезний текст по 10+ пунктам).

Завтра вставати в 6 ранку, бо на домашку сьогодні нема сил, знову пари, потім мне пнула К, тому поїду в центр.

І знову
і знову
і знову

Пішли на секонд шукати речі
З мертвих людей, з мертвих людей, —хей!
Сорочка, конверси — блукатимемо
Цілий день, цілий день, —хей!

Do Sliz - Пішли на секонд
__
Сьогодні по дорозі в центр на святкування Дня Незалежності, знайшла дуже всрату пісню. Классно потусила з Н и Л, поїла медовика й купила пряників хост сім'ї.
В мене є життя, й я буду думати про нього.

Не про те, як одна колишня подруга с тиждень тому вийшла заміж за контрактника днр, й про фото з весілля, де він цілує ікони. Не про те, як інша моя колишня подруга з пару днів тому написала пост, де "я мечтала стать военкором" (в днр).

Я буду просто жити своє життя, слухати всраті пісні й пішло воно усе в пизду