Ordinary Girl*

Мм.. хочу обнімашок* Хочу знову відчути кохання.. Не вистачає цих почуттів, емоцій. Сподіваюсь кохання дається не раз у житті, інакше я залишусь сама. Адже той, хто перший мені сподобався, кому вперше сказала що люблю, до кого відчула це гарне почуття любові, ніжності й тепла, покинув мене, навіть не сказав причини. Це була моя перша втрата. Я довго страждала, сумувала. Я знала, що йому також боляче, я бачила це.. я досі зі здивуванням згадую цей момент.. Через місяць я вирішила, що остаточно його викреслила, але це не так. Пройшло вже півроку і я зараз, пишучи це, згадую кожну хвилину проведену разом.. Ті почуття лишились. Як їх викреслити?? Як забути?? Як влюбитись в іншого? Він один такий.

Хмм.. який для мене сьогодні день..? Навіть не знаю як визначити :/ Можливо навіть добрий. На вулиці дуже холодно, але тепліше вже не буде( Настрій не дуже, бо не виспалась( Навчання скучне, тупо засинаю. Важко слухати якийсь брєд 2 години, знаючи, що це мені не потрібно. Хоча хто зна.. можливо я знову захочу стати лікарем? Мені подобаються більшість шкільних предметів: і біологія, і математика, і географія, навіть історія. Думаю рано в 16-17 років вибирати майбутню професію...

Те що я думала, ніяк не здійснилось. Всі ці дві години ми з подругою ржали, веселились, дуріли, робили всяку фігню. Ми класно провели час*) Давно я так не сміялась! Треба частіше розважатись)) Шкода, що не вистачає часу(( Сподіваюсь в мене буде цікаве та веселе життя, адже мені лише 17 і все ще попереду :)

Час так повільно йде.. Перевели часи і здається, що день став довшим на кілька годин. Жаль лише, що так рано, а вже темно..(((

День пройшов ніби цікаво, багато всього класного побачила, дізналась, тільки це дуже втомливо. Спати хочеться, але розумію, що ще рано(( Навіть не знаю, що робити. Можливо піду книжку почитаю або музику послухаю))

Їхала в поїзді, думала про всяку фігню. Зрозуміла, що хоча й кілька днів веду цей щоденник, але він вже став ніби як частиною мене, мого життя. Я й раніше вела щоденники. Це допомагає трішки зрозуміти як я живу, що відчуваю, а пізніше навіть порівняти наскільки я змінилась. Але цей щоденник набагато відрізняється від звичайних, хоча б тим, що його читають всі, але ніхто. Іноді здається, що хтось, читаючи це, дізнається, що це саме я, а я цього боюсь трішки, адже всі звикли критикувати дії інших. А ще я думаю, що деякі люди пишуть тут ніби не для себе, а для інших. Ну наприклад, коли звертаються "вам", "вас" і таке інше. Це дивно якось, хоча...

Зараз збираю сумку (стільки всього, а якось треба все запхати) і одночасно слухаю, як на Х-факторі співає гарненький хлопець*)))) Класно, що хоч в когось мрії збуваються і що взагалі є якісь мрії, не те що в мене(( Я б хотіла співати гарно, але все що я можу, це тільки співати в душі :) Ехх.. Не всім все дано)

Сьогодні нічого не снилось(( Проснулась я з великими планами на день. Сподіваюсь, що всі вони здійсняться)) Та й настрій ніби чудовий*))
Дивлюсь в вікно, а там таке яскраве сонечко світить і здається, ніби на вулиці тепленько, а не -2 (брр.. аж холодно стало)..

Сьогодні я зрозуміла як це, коли ти відгороджуєшся від певних спогадів минулого (я думала таке тільки в книжках буває). Виявляється я теж так вмію.
Прослуховуючи старі пісні, під які я плакала чи сумувала за тим, хто був мені дорогим та любим, я зрозуміла, що хоча й пісня буде пригадувати всі його слова, погляди, обійми, але тих емоцій, відчуттів вона вже не відтворює.. Я згадую як плакала під звуки цих пісень, а зараз вони якісь беземоційні, навіть слова відчуваються по-іншому, без того сенсу.. Це так сумно...
Але я завжди пам'ятатиму все, що пов'язане з тобою..)

Привіт, Фрагментер! Я кілька днів думала реєструватись чи ні. І ось я тут:)
Що ж, сьогодні був якийсь сумний та скучний день:( Ще й надворі дуже холодно, враження, ніби холодніше, ніж взимку..
Цілий день слухала музику.