ТТ

Декілька днів поспіль знаходжусь у пригніченому стані. Щось роблю, щось говорю, але у цьому немає життєвих сил. Таке відчуття, що я поставила на паузу своє нормальне функціонування. Нічого не встигаю, але це вже звична справа для мене. Мій душевний стан мене зараз хвилює навіть більше, але я не знаю чим допомогти самій собі.
Нещодавно мене трошки вибісили деякі люди. Чого я маю допомагати ЇМ, якщо вони 2 роки взагалі не спілкуються зі мною. А от як щось потрібно, то першими в чергу за допомогою стають. Нехай йдуть лісом. Набридло. Я завжди розраховувала лише на свої сили. Якщо чесно, то я не вмію нормально навіть про допомогу просити.
Мені треба перезавантаження, але часу на це обмаль.

Вчора пройшов мій день народження. Навіть коментувати не хочеться, але можу сказати, що проплакала я майже увесь день. Моментами дуже образливо за себе, але я намагаюся придушувати це почуття. Звинувачувати когось я не хочу, адже усе залежить лише від мене.
Закопалася в роботі по самі вуха, тому й не писала. Останнім часом мене накрила хвиля усвідомлення моєї самотності. Ніякої підтримки немає. Батькам я багато чого не розповідаю. Навіть не так, вони взагалі не знають того, що у мене на душі та в житті. Для них є ідеальна картинка того, що відбувається, але впустити їх далі я не можу. Ми взагалі не спілкуємось на якісь душевні теми. Я завжди боятимусь нерозуміння та засудження з їхнього боку.

Моя попытка наладить режим была провальной. У меня был "гениальный" план) Я думала, если усну пораньше, то и встану тоже. Увы, но я встала в 9 утра. Сама, без будильника.
Снова максимальная загруженность. Эххх, только в субботу написала о том, что дел стало меньше...
Исключила до минимума употребление сахара. Держусь уже вторую неделю. Если честно, чувствую себя даже лучше. Ещё бы тренировки возобновить... Нужно, даже по самочувствию ощущаю.
А вообще, я чувствую себя сейчас СЧАСТЛИВОЙ. Даже не ожидала от себя такого осознания. Вокруг куча неприятностей, но я потихоньку учусь не обращать на это внимания. Ощущение, будто совсем скоро случится что-то очень хорошее. Надеюсь, так оно и будет

Нарешті вибралась на прогулянку. Десь 2 тижні я виходила з домі тільки для того, щоб сходити в магазин. Якщо чесно, то дуже холодно.
Настрій сьогодні гарний. Трошки менше справ тепер, але все-одно до справжнього відпочинку ще далеко. Цей тиждень був дуже виснажливий та складний, але без складнощів нічого не здобувається. Тому рухаємось вперед)))
Піду куплю мандарин, та й додому потім, бо змерзла я)

Знову зникла майже на місяць... Якшо чесно, то я навіть не помітила, що вже промайнуло стільки днів. Повз мене...
За цей час нічого не змінилось. Дистанційне навчання та робота неймовірно виснажують мене. Я вже так мрію про справжні вихідні, а не про сидіння за ноутбуком цілими днями. Я розумію, що така можливість буде не дуже скоро. Попереду ще сесія.
Тяжко.
Ну нічого, мені б трошки розгребти весь цей завал, щоб хоча б видихнути на декілька днів. Десь тиждень я лягаю дуже пізно. Треба почати з режиму дня, бо довго я так не протягну.
Зараз зрозуміла, що я майже місяць не спілкувалась нормально з людьми, не враховуючи мою сім'ю. Та й з ними я тільки ввечері можу побачитись.
Треба йти спати.

Почуваю себе дивно. Важкувато дихається, серце поколює, та й очі сльозяться. Або це просто втома, або захворіла.
Наче переводять універ з 19 жовтня на дистанційку, але ще триста разів усе може змінитися. Я тільки рада буду, якщо переведуть, бо того часу, який я витрачаю на дорогу дуже не вистачає на роботу. Та одногрупників бачити не буду. Це радує найбільше.
Ще одна пара лишилась, а потім треба посилку забрати. Замовила вчора книги. Так захотілося щось почитати. Рідко я щось окрім навчання читаю, але хочу змінити це. Сьогодні планів ще дуже багато після навчання. Зовсім не вистачає часу. Скоріше б цей тиждень минув, бо в такому графіку я вже не витримую.
Радує, що завтра хоча б вихідний....

Давно не писала. Якось дні пролетіли повз мене. Спочатку хворіла, а тепер окрім навчання та роботи не вистачає часу ні на що. Можливо, це й на краще... Бо часу на депресняк теж не багато залишається, але ж все ще є якийсь дивний стан. Чи це осіння хандра, чи що воно таке?
Наче вже давно вилікувалась, але останні дні голова болить та все тіло викручує. Та й серце поколює щось. Думаю, що від перевтомлення. Коли я вже налаштую свій розпорядок дня? Скільки б не намагалась, але кожного разу щось зривається.
Другий тиждень не їм нічого шкідливого, але парадокс у тому, що шкіра обличчя стала ще гірше, ніж було до того. Не розумію, нічого я не розумію.
Завтра др у тата. Треба морально налаштуватись..

Таки захворіла...
Не знаю як мене до університету впустили, хоча цей безконтактний термометр загорівся помаранчевим, та й наче не тільки у мене. Ну ок, це навіть на краще. Відсиділа три пари, але бажання піти з останніх двох було великим. На третій парі навіть практичну роботу зробила. Добре, що завтра вихідний. Хоча б відлежусь, бо в середу й четвер треба бути обов'язково
Але й роботи завтра багато. Відкладала, відкладала, а тепер в останній момент треба зробити все й одразу. От дійсно, треба декілька днів для перезавантаження, але у мене їх немає. Головне, щоб завтра гірше не стало, бо тоді усі мої плани накриваються. Нічого, впораюсь з усім. Головне настроїтись на позитив, а не депресувати

Вчора пройшлась з універу додому пішки. Сподобалось, хоча й далеченько йти. Сьогодні зранку теж пішла, а не поїхала транспортом. Зараз сиджу десь в 10-ти хвилинах від універу. Останні дні все думаю про те, нащо я все це роблю. Задля задоволення батьків, я витрачаю свій час на те, що зовсім не подобається мені. З одногрупницею ми вже не перший раз прогулюємо пари. Не бачу поки своє життя через рік, два, п'ять... Та навіть через тиждень я не уявляю себе.
Отак і живу, але поки нічого не можу змінити. Не знаю, чи може мені просто не вистачає сміливості на якісь зміни.
А зараз треба вже йти на другу пару, а от першу я знову пропустила. Що зі мною коїться? Раніше я собі цього не дозволяла.

З середи по п'ятницю дні були нервовими та втомленими. Вчора прокинулася з болем у горлі та дивним відчуттям в тілі. Сподіваюсь, що це не початок хвороби, бо вже сьогодні відчуваю себе краще. В універі все відносно нормально, але от я йду туди майже кожен день, а в голові думка, що це зовсім не моє. Залишається лише зрозуміти, що ж тоді моє... Знаючи себе, я не зможу все покинути та з головою зануритися в іншу справу, бо знову ж таки тиск з боку батьків, а саме тата, який вважає, що треба обов'язково отримати вищу освіту. Я десь згодна з ним, але відчуття, що я обрала не ту професію все-одно не дають спокою. Я все ще знаходжусь в пізнанні себе...
А зараз треба йти робити завдання на навчання.

Сьогодні був вихідний, який буде раз на два тижні. День пролетів занадто швидко. Майже весь час присвятила в'язанню та перегляду серіалу "Люцифер". Не дуже часто випадає можливість дивитись цей серіал, але вже дійшла до 3 сезону. Поки що найкращий варіант, якщо паралельно займаєшся якимись справами.
Завтра 4 пари🙄 але то таке, переживу.
Вдома все стабільно, але осад від вчорашнього залишився.
З самопочуттям сьогодні щось не дуже добре, але то мабуть просто від недосипу. Сподіваюсь, що завтра все буде ок.

Ранок був дуже нервовий та сумбурний. В цілому день пройшов непогано. Нашу групу розділили на дві. Я цьому навіть рада, бо в мою не потрапили деякі дуже "приємні" особистості. Вже на третій парі моя голова почала дико боліти, думки були зовсім не по предмету. Мабуть, що це через те, що не звикла я так довго сидіти, та ще й без можливості вийти та відволіктись.
Вдома усі знову посварились. Вирішила, що нехай роблять, що хочуть, а я буду жити своїм життям. Хочете сваритися? Та будь ласка, от тільки я в цьому брати участі не буду. Хоч нехай повбивають один одного, але я буду осторонь. Вони потім помиряться та будуть ходити щасливі, а я собі тут нервую. Проходили не раз, тому пішло воно все...

Коли у мами відпустка, то усі наступні дні пролітають, наче їх не було. Постійно кудись біжимо, щось робимо, кудись не встигаємо. Я фізично та морально виснажилась.
Завтра перший день навчання. Бажання бачити когось відсутнє. Я не знаю, що буде завтра, але хочеться чогось хорошого. Невже я не заслуговую на хоч щось нормальне в цьому житті? Як не вивертайся, як не змінюйся, але декілька жахливих подій знову відштовхують тебе від прогресу та повертають на дно.
Ок, не треба негативу. Треба ж мислити позитивно, тому буду намагатися перенастроїтись. Продовжуємо працювати далі над собою...
Не вірю самій собі, але вчора взяла до рук нитки, в'яжу. Не думала, що мене це так заспокоїть. Трошки легше.

Давненько я не писала українською)
Сьогоднішній день пройшов дуже швидко. Зранку пішли з мамою по її справах, а потім прошлись по ринку. Єдиний мінус був в тому, що на вулиці дика спека. Навіть зараз, коли я пишу цей фрагмент... Саме тому, прийшовши додому, мене вирубило на 2 години. Це нормальна реакція мого організму на спеку
Дуже дивне у нас спілкування з Ж виходить. Як я пишу перша, то він щось та й відповідає, а як тільки з мого боку тиша, то він не проявляє ініціативи. Напевно, саме тому двічі була дуже велика перерва. Знову ж таки, я написала нещодавно йому першою. Набридає таке відношення до мене, тим паче, що він ще й ображається на мою таку поведінку
Зараз буде вечірня рутина та сон

Ну что сказать, ну что сказать... Лето помахало нам ручкой. Эх, не была бы я такой дурой, то провела бы его со 100% пользой, а так... Со следующего понедельника на учёбу. Вроде, грядут изменения в составе нашей группы. Сказать честно, вообще нет желания видеть этих людей.
Вчера сняла деньги за второй заказ от одного и того же человека. Как же я надеюсь, что в следующем месяце он обратиться именно ко мне. Если нет, то нужно искать другие способы заработка. Кстати, на прошлой недели рассказала маме о линзах и моём заработке. Стало однозначно легче, что не будет этих недомолвок.
Опять возобновила общение с Ж., сейчас мне это необходимо, но видимо он в некоторых моментах не понимает меня.

Даже некому написать, когда на душе паршиво. Дома все перессорились. Опять из-за пустяка. И радостно, что наконец родилась М, сегодня даже выписали, уже дома. Ну не очень комфортно я чувствую себя рядом с родственниками мужа тёти. Сейчас чувствую себя, будто опустошенной. Все их громкие разговоры ни о чем, или совсем на личные темы. Я молчала и улыбалась как дурочка, кивая и поддакивая. Ощущение, будто эти люди - психовампиры. Общение с ними забирает всю энергию. Сейчас реально чувствую себя пустой, если можно так сказать
На учёбу с 7 сентября. Не знаю причину, по которой перенесли, но пока это меня даже радует. С выполнением работы можно немного расслабиться, хотя бы не в таком бешеном темпе

Сегодня какой-то день встреч с давно забытыми для меня людьми. Как минимум год я их точно не видела. Хорошо, что они меня не заметили/не узнали или просто не хотели со мной разговаривать. 1 день и 4 человека из прошлого. Одного из них я узнала со спины. Вот к чему приводит слишком хорошее зрение😅
Пока ещё очень непривычно в линзах, но думаю, что это дело времени. Очень нравятся ощущения без очков.
С 9 утра на ногах. 2 из 3 важных дел завершены, но одно дело не по своей вине не могу сделать. Не знаю сколько км я сегодня прошла, но ноги и спина адски болят. Спина это вообще моё слабое место при длительных прогулках.
Сейчас нужно есть приготовить, а потом я наконец отдохну, но правда недолго...

Только что испытала дикий испуг и шок. Зашла в приложение моего банка, а вместо моего баланса был 0. Не самая огромная сумма там была, так как я предпочитаю снимать деньги, но я была в ужасе. Как же хорошо, что это был просто какой-то глюк.
Сегодня почти целый день провела за ноутом. Нужно было поработать над проектом для одного человека, за который получила оплату.
У офтальмолога я вчера была, линзы купила. Содрали с меня денег немало, но я знала куда я иду. Вроде как лучшая оптика города, ну или очень пропиаренная. В дальнейшем линзы у них покупать скорее всего не буду, но я все равно довольна. Возможно, завтра подробнее напишу о моём новом опыте, так как эмоции переполняют. Сейчас спать!

Записалась завтра на 11 на приём к офтальмологу. Наконец буду подбирать себе контактные линзы. Долго искала оптику. В одну позвонила, а там запись только на 30 есть. Нашла оптику относительно рядом с домом. Денег за всё это заплачу немало, но думаю, что это того стоит. Мне одновременно и страшно, и я нахожусь в каком-то предвкушении. Как же давно я этого хотела, но отец на это не согласился бы. Хорошо, что деньги я заработала и он о них ничего не знает. Иногда очень обидно за отношение родителей ко мне, а в особенности отца. Для него важнее сэкономить, чем мой комфорт.
Со следующей недели у мамы начинается отпуск. Да уж, мой личный отдых на этом заканчивается. С 1 сентября снова на учёбу.

Ну что, за период пока я не писала, снова успешно погрузилась в депрессивное состояние. Радует только то, что я относительно выбралась из этого дерьмища. Днями напролёт копалась в себе. Пришла к выводу, что лето я просрала. Извиняюсь, но в моей голове выражения намного жёстче. Сейчас стараюсь сформулировать мысль более культурно, чем есть на самом деле. Но ничего, всё делается для чего-то.
Завтра одним из планов является уборка у себя в комнате. Наведу порядок вокруг себя. Надоел беспорядок в голове, да и вообще вокруг меня. Это займёт много времени, так как хлама у меня куча. Хочу также прогуляться немного, а то за эти 2 недели на улице была раза 3-4.
Вечерняя рутина, а потом баиньки.

Спала до 9, так как легла вчера довольно поздно. С самого утра ещё ничего не ела, выпила только воды. По аптекам пробежалась, купила всё необходимое. Потом пошла на поиски банкомата. Как может быть такое, что на весь город 2 или 3 банкомата. Все они в разных концах города. Пришлось ходить-бродить, но я его нашла. Самое интересное, что я уже там была, но забыла вовсе дорогу. Сняла свои деньги. Внутри всё ликует.
Утром даже йогой не занималась, поэтому сейчас дико болят ноги и спина. Всегда так, если ходила много. Занятия уже 2 дня пропускаю. Вчера из-за того, что рано нужно было на дачу уехать, а сегодня тоже много дел было.
Пойду пирог с яблоками делать, а потом отдыхать уже буду.

Я это сделала! Не зря я две недели провела оградившись от окружающего мира. Заработала за 2 недели деньги. Для меня это огромная сумма. Жаль только, что скорее всего этих денег не хватит на всё то, что я запланировала. Буду искать новые варианты.
Впервые за уже долгое время буду ложиться так поздно, хотя вставать уже в 6 нужно, а лучше бы в 5. Еду на дачу. Не хочу, но нужно. Как-то напряжённо в последнее время с родителями вместе находиться, а там целый день с ними проведу.
Уже который день не наедаюсь как раньше, да и не ем всякую гадость. Чувствую себя лучше. Йога тоже помогает расслабиться, но порой хочется всё бросить.
Досмотрела только что один сериал. Смешанные чувства.
А теперь спать.

Плохой сон приснился. Во сне все мои переживания проявились, даже успела поплакать. Вот так заплаканная и проснулась. Это и к лучшему, ощущения напряжения уменьшилось.
Утро началось как обычно. Только мое идеальное утро не будет по-настоящему хорошим, если я не уберу наконец телефон от глаз. С 8.10 до 8.50 просидела без какой либо пользы. Позже встала и привела себя в порядок. Потом была 30 минут йога.
Только что выпила стакан воды с ложкой меда. Говорят, что натощак самое то. Есть пока не хочется, да и не буду заставлять себя. Пообещала себе, что сегодня день пройдет без сладкого, да и вообще без вредной еды.
Сейчас приступаю к работе, многое осталось еще со вчерашнего дня незаконченным.

Сделала лишь половину запланированной работы, поэтому завтра нужно пахать вдвойне.
Устала, самочувствие опять подводит. Понимаю откуда эта проблема возникла сегодня. Переела сладкого, да и не только его. Для меня тема еды - глобальная проблема. Не контролирую я себя в этом плане. За карантин набрала около 5 кг, если не больше. Когда была у тёти, то взвесилась. Не могу утверждать, что её весы дают достоверную информацию, но я поправилась. Чувствую это и по самочувствию. Это не является проблемой номер 1 для меня, но не хочется пускать эту ситуацию на самотёк. Где 5 кг, то там и 10 не за горами. При моём низком росте это критично. Да и чувствую я себя с каждым новым килограммом всё хуже.

Не могу я сегодня нормально позаниматься 30 минут, как обычно. Кто придумал делать двери в комнаты прозрачными? Я хочу одиночества и расслабления в такие минуты, а не думать, что кто-то наблюдает за мной. Позанималась всего лишь 17 минут.
Сегодня нужно борщ приготовить. Помимо этого, нужно отработать часов 8. Никто не знает об этом. Не хочу никому говорить. Тем более, что родители не дадут потратить МОИ заработанные деньги на то, что я уже хочу изменить всю осознанную жизнь. Моя стипендия так и лежит под замком. Хоть отец и говорит, что я могу ее тратить как хочу, но все равно чувствую давление с их стороны. А так, никто и знать не будет, откуда эти деньги, и куда они были потрачены.