ТТ

Не знаю з чого почати
Я зникла з Фрагментеру якось раптово. Думаю, більшість цього навіть не помітила. Вже не пам'ятаю в який саме момент перестала писати, але я знову повернулась.
Мені було так хєрово після першого ЗНО, бо я розуміла, що не зробила і 30% з того, що я дійсно можу. В усьому дійсно винна я, бо я лінива жопа
Фух, треба заспокоїтись. Я зникла, бо мені треба було переосмислити все, що сталось.
Розповім про все детальніше, але трошки пізніше.
Я вирішила розпочати все з початку, докласти зусиль та змінитися назавжди. Я зрозуміла, що далі не хочу так жити, тому треба діяти. Щодня знаходитись в атмосфері, яка просто з'їдає тебе зсередини вже неможливо. Сподіваюсь, я знову не здамся.

От і минув понеділок, ще один день. Стає страшно, бо залишається 7 дн до першого ЗНО, а я зовсім не готова
Завтра йду проходити медогляд😔 треба починати, все одно це необхідно зробити. Я люблю відтягувати щось, але до добра це не доводить. Треба зібратись! В моїх мріях я все пройду за два дні, але реальність більш жорстока.
"13 причин чому" затягнув, вже 5 серію дивлюсь. Так співпало, що й 5 серію "Гри престолів" сьогодні подивилась.
Вже 2 дн болить зуб. Найдивніше, що я не можу зрозуміти, який саме. Можливо, що той зуб, який я нещодавно пломбувала, але не схоже. Сподіваюсь, біль вгамується. Болить він тільки, коли я щось п'ю, незважаючи на температуру напою
Марлоу, з днем народження!)😉

Цей день минув. День народження пройшов нормально. Тато там випив, на шляху додому він був дивний. Як тільки впливає алкоголь на людину.Матюкається без перестану, все бубнить, ниє. Дістав!
З М нормального діалогу не вийшло, іноді відчуваю себе дурепою поряд з ним. Не знаю, чи відповідати йому щось, чи ні.
Почала дивитись серіал "13 причин чому", взагалі чекаю 5 серію "Гри престолів", вона повинна бути завтра
У вівторок хочу почати проходити медогляд, тому в школу не піду. Для мене це буде дійсно ад, ненавиджу лікарів! Особливо, тому що я знаю, які проблеми можуть виникнути. Не хочу йти до окуліста, вона нічого гарного не скаже. Відчуття, що знову впав зір. Як же я цього боюсь, пізніше про це

Завтра йдемо святкувати день народження чоловіка моєї тітки. Бажання йти на це свято радості й щастя немає🙄 Я й так не встигаю нічого, а тепер можна відняти ще один день від підготовки до ЗНО. Як вони не можуть зрозуміти, що скласти іспити для мене важливіше, ніж посидіти на дні народженні. Як можна проаналізувати, ми взагалі не спілкуємось з ним, тільки от по таким випадкам
Сьогодні все пройшло більш-менш нормально. І не було, вона ще вчора сказала, що її можна чекати аж на останній дзвоник. Ну й ок
З М майже не спілкувались
Подруга не писала, я їй теж. Чи можна її тепер називати подругою? Напевно, ні. Вона просто знайома, яка допомогла мені в один період мого життя.
Хочу релакс😔 та літо💥

Треба зібрати докупи всі думки.
Чому я себе так невпевнено відчуваю? Я ніколи не була в захваті від своєї зовнішності, завжди були якісь заскоки. Спочатку ніс не подобався, потім вуха, вага, груди, руки, стан шкіри...Цей список можно дуже довго продовжувати. Деякі моменти я переборола, але не все
Сьогодні знову нічого не зробила, все через мій стан. Зранку майже не проспала, цілий день була в'яла, хотілось спати, мізки не працювали. Як підсумок, нічого знову не виконала
Переписувалась з М, коли була в школі. І та Р діставали своїми питаннями через те, з ким я списуюсь. Не хотіла їм відповідати, та й не знала що
Батьки бісять, хочу, щоб мене ніхто не чіпав. Шкода, що моя кімната не зачиняється

Сама запропонувала І та Р зібратись разом до репетиції, потім пожалкувала. Репетиція пройшла, мого партнера не було. Питаю себе, нащо було взагалі туди йти?
Поговорили трохи з М, спитала його з приводу подруги, з якою я вже не можу спілкуватись. Дійсно, я відчуваю, як кожен раз стає все гірше після розмови з нею, морально мені жахливо. Але я розумію, що їй зараз потрібна моя підтримка. Не знаю, що робити. М порадив просто розірвати всі зв'язки, а я поки так не можу. В мене викликало занепокоєння те, що він сказав, що так завжди робить, бо не любить цих довгих розмов та виправдань, а просто зникає. В голові згадала момент, коли він зник, спитала про це, але він знову повторив те, що і раніше

Склала план на дні перед екзаменами. Якщо чесно, я трохи в паніці. Якщо подивитися на мій план, там кожна хвилина зайнята. Я перебільшую, але це дійсно так. Викреслила ті дні, коли я точно нічого робити не буду (останній дзвоник, день народження чоловіка тітки). Про останнє трохи пізніше.
Зробила маску для обличчя. Чекаю на якийсь вау ефект, але його схоже знову не буде. Дістали мене ці прищі😣 Я стільки часу, грошей, сил і нервів вклала у своє обличчя, але все марно.
Тільки що написав М, я чекала на це. Вже почала хвилюватися за нього, аж ось він знову з'явився.
Щось мій список ді на сьогодні так і не став менше, а часу зовсім обмаль, через 3 години до школи. Треба щось поїсти, апетиту немає

Вже годину не можу встати з ліжка. Планувала прокинутись о 8, але мої плани вже зазнали невдачі. Так багато всього треба зробити, не знаю, що робити в першу чергу. Репетиція танців о 17, зовсім не в тему, не хочу туди йти. Зараз треба підняти свою ж, і щось робити.
М так і не відповів, а от подруга написала, хоча я вже спала в той час. Бажання їй відповідати немає, а тому поки не буду це робити.
Зранку цю годину, яку валяюсь в ліжку, присвятила математиці. Дивилась різні відео-уроки.
Чому вся мотивація в мене ввечері, а зранку нічого не хочеться? З цим треба щось робити.
Через 11 дн. перший екзамен, через 12 - другий. Мені страшно, здається, що я зовсім не готова. Так і є, зараз караю себе

Сьогодні дізналась, що Р розійшлась зі своїм хлопцем. Так дивно, я знала, що це відбудеться, але не думала, що так швидко. Вона веде себе, як істеричка
Серйозно, чого вбиватись? Тим більше, що він поїде в іншу країну навчатись, планує і надалі там залишитись. Скажу чесно, з самого початку, ще коли вони не зустрічались, він мені сподобався. Але десь в голові я розуміла, що ми з ним дуже різні, а тому у нас нічого не вийде, та й він не горів бажанням😂 За цей весь час я встигла побачити, як він використовує людей, як безвідповідально ставиться до своїх обов'язків. Р не потрібен такий, вона це зрозуміє
А поки М так і не відповів мені, подруга також. Ну їх усіх, піду спати. Завтра багато справ!

Вчора плюнула на все, не зробила заплановане. Зранку бігала, як ошпарена.
Шкільний день пройшов нервово, але плюс в тому, що все позаду, а завтра вихідний! В планах на завтра зайнятись собою.
Мене всі ігнорять, чи шо? Списались з М зранку, банальне "доброго ранку" та побажання гарного дня, але так приємно! Пізніше він вже не відповідає. Все розумію, зайнятий, але все одно боюсь, що він просто не хоче розмовляти зі мною. Написала подрузі, обіцяла написати пізніше, теж зайнята. Розумію, що я не хотіла насправді їй писати, просто було нудно. Все більше стає зрозумілим, що нам немає про що говорити, лише банальні речі. Вона те і робить, що жаліється. Але зараз їй потрібна моя підтримка.

Чому я все забувають? Мені це вже набридло! Потрібно записувати, щоб не вилетіло з голови.
Написала М, бо було нудно, але він не відповів. Розумію, зайнятий.
З подругою діалог не зав'язався, все ще відчувається напряжність.
Головне - не панікувати! Ще є час, я все встигну

Зробила майже все з плану, залишилось 3 справи. Знаю, що хоча б одна все одно залишиться невиконаною. Сподобалося робити все за графіком. На майбутнє за невиконання якоїсь справи треба робити покарання. Наприклад, день без солодкого, чи якісь фізичні справи. Хороша ідея, корисно буде, треба тільки її удосконалити
Розмова з М не йде сьогодні. Тільки що написала подруга, вибачається за вчорашнє, але робить це якось так, що я відчуваю себе тепер винною
До речі, я таки змогла реанімувати принтер, витратила на це більше години свого життя. Тепер всі руки у фарбі, але я роздрукувала потрібні файли.
Сьогодні так часто пишу, мені це подобається.
Завтра буде тяжкий морально для мене день, я витримаю!

Намагаюсь реанімувати свій принтер. Скільки разів обіцяла собі хоча б один раз на тиждень щось друкувати. Ні, я вже майже місяць нічого кольорового не друкувала. А тепер треба терміново! Я як завжди, все в останній момент.
Зранку склала список справ на сьогодні, поки все іде за планом, але цей принтер! Все спортив.
Знову написав М, перший, а я відповіла. Не хочу поки писати йому першою, не хочу нав'язуватись. Тим більше, що вчора ми погано закінчили розмову.
Вчора посварилась з подругою. Таке відчуття, що наше спілкування потрохи приходить до свого кінця. Я не знаю про що з нею говорити. Розумію, їй складно, але вона нічого не робить для того, щоб якось покращити своє відчуття.
Якось складно!

5 травня я була дуже втомлена, тому лягла спати.Встала о 20, увімкнула телефон. Я охрєнєла, бо мені написала людина, яка ігнорила мене більше півроку. Ми норм спілкувалась, але потів він просто зник, перестав відповідати.Чому саме тоді? Чому він з'явився в момент, коли я змирилась з тим, що він більше не напише? З одного боку, було приємно, що він сказав, що не хоче більше мене втрачати. З іншого, він сам тоді морозився. Якщо б я для нього була такою важливою, він би згадав про мене раніше. Не знаю, що з цього вийде, але інколи я відчуваю, що мені з ним в де-чому дуже некомфортно. Я боюсь щось зайве написати, а тому іноді просто не хочу відповідати на якісь запитання. Вчора був такий випадок

Ночували ми також у маминого хрещеного. Ніч пройшла краще, але було незвично спати на новому місці. За всі ці роки звикла спати на самоті, а тут спала з мамою.Встали в 7, зібрались, пішли на цвинтар.Там була купа людей, які мені зовсім незнайомі.Мені було так не по собі, я була реально не в своїй тарілці. Я так мріяла бути не там, а вже вдома.Там один з родичів нас запросив до нього.Довга історія, але в нас був конфлікт. Я так не хотіла до них йти, але довелося. Весь час мовчала, знову. Вони, напевно, подумали, що я відморожена. Коли я проходила повз наш колишній будинок, було так сумно на душі, хотілось зайти туди. Шкода, що нові господарі не слідкують за будинком, все розвалюється на очах.

Це жесть!Так багато всього хочу написати. З чого б почати? Боюсь, що не вкладусь в один фрагмент.
Як я й писала, 4 травня ми поїхали до маминих родичів з тіткою та її чоловіком. З самого початку все було не по плану. Ми з мамою запізнились на маршрутку, треба було чекати іншу. Втратили годину часу. І все так, як я й думала. Знову не змогла нормально спілкуватись з чоловіком тітки. З'їздили до магазину, приїхали до маминого хрещеного. Після цього поїхали на цвинтар, прибирати. До цього моменту все було ок, плюс-мінус. Почали готувати, постійно мовчала, навіть не знала, що сказати. Ввечері мамин хрещений погукав її тітку, а вона приперлась зі своєю онукою. Як же вона мене бісила! Прям Королева

Збираємося. Скоро виходити з дому, а я так не хочу. Хочу залишитись в теплому ліжку, байдикувати. Зовсім не так я хотіла провести ці вихідні. Треба відігнати погані думки. Я зрозуміла, що мені подобається писати українською. Це також гарна можливість практики. З ранку колотиться серце, ще й каву випила. Скільки разів мамі казала, що я не можу зранку пити каву, а вона все одно не слухає. Хочу поспати в маршрутці. Сподіваюсь, все вийде.

Завтра зранку їду в село.Я не була там близько 2 років.З моменту, коли ми продали будинок бабусі й дідуся я там не з'являюсь.Насправді, я не можу однозначно сказати, що я їду з великим бажанням
Причин декілька:
1. З нами буде чоловік моєї тітки. Не можу сказати, що в нас погані відносини, їх взагалі немає. Якось з першого дня знайомства ми не знайшли спільну мову
2. В селі дуже багато знайомих, родичів моєї мами та тітки. Бажання з ними розмовляти взагалі немає, це в нас, здається, взаємно. Не люблю цих оцінюючих поглядів на свою адресу
3. Так як ми продали будинок, то ночувати треба буде у маминого хрещеного батька, а це може доставити деякі незручності
Їду задля того, щоб сходити на цвинтар

Як закінчити їсти цукерки? Якщо я з'їм одну, то вже не зможу зупинитись. Насправді, останнім часом зі мною коїться щось дивне. Від звичайної їжі мене просто нудить, зовсім втратила аппетит. Але я завжди залюбки скуштую якусь цукерку, батончик і тд. Хоча, інколи я зовсім не хочу нічого їсти.
У вівторок їхала в тролейбусі, побачила одного хлопця. Тепер він не виходить з моєї голови, дуже сподобався. Це дивно, бо я нічого про нього не знаю, але його очі не можу забути. Напевно, я божевільна. Знаю, що з часом мине, але зараз це мене турбує.

Дощ змиває все. Змиває всі образи, помилки, проблеми... Хоча б на момент. Ти відчуваєш себе справді людиною, такою живою, незахищеною. Твої сльози поєднуються з дощем, стікають з обличчя. Неважливо, чому ти опинився на вулиці саме в цей момент. Важливо, що тобі навіть дихати стало легше.
Так дивно, але я дуже рідко пишу своєю рідною мовою, якщо не враховувати школу. Тут буде частинка мого життя, частинка мене. Думаю, що не має значення якою мовою буду писати. Тому, напевно, тут буде поєднання, під настрій. Насправді, мені важче висловлюватись українською, можу довго підбирати слова, але останнім часом відчула потребу в цьому. Сподіваюсь, що помилок буде мало