Та Ша

Сьогодні зробила сама собі свято.
План був такий:
- кав'ярня (gingerbread latte та Chain of Thorns Кассандри Клер, яку я вже рік не можу дочитати через свій рівень англ)
- концерт в центрі (безкоштовний, дуже классний доречі, багато молодих ірл поп-виконавців, я поповнила собі плейлист)
- атракціони (локація в жопі світу, але реально круті)

І ось заєбись. Не так, як було раніше, мені все ще дуже сумно від думок про те, як би я раділа багатьом речам декілька років тому, але...Я не шкодую, що виповзла одна. В наступному році я хочу продовжувати жити це життя таким, яке воно є, а не тонути в мріях, очікуваннях та спогадах. І це один з кроків.

На 4 день відпочинку ловлю себе на бажанні робити речі, до яких не долазила місяцями. Я не розумію, як люди менеджерять фултайм та життя...Дуже сподіваюсь стати високооплачуваємою спеціалісткою та мати норм графік. Бо зараз я тягну якісь зміни тільки тому, що роботи в мене +- 15 годин на тиждень (навчання більше, але з ним й рамок менше). З іншого боку - я багато всрала, щоб знайти роботу au-pair (й зберегти це).

Не впевнена, що НР по настрою буде краще, але в мене хоча б є сили й бажання продовжувати.

Різдво якщо чесно, пройшло дуже...спокійно.
Погуляли по набережній, сходили в рестик (я вигуляла красиву себе!), ввечорі наодинці я планувала "Крісмас фільми", але мене вистачило лише в сумне втикання в гп та методи раціональності (К почала читати, я вирішила перечитати).
25 зранку з О подивились 1 частину Гп (так, я не бачила), ввечорі вдома я також планувала шось різдвяне, але балакала с К та Л увесь вечір (що також классно, але від Різдва там були тік гірлянди та аромасвічка).

минулого року я просто пила увесь день та дивилась Вінкс від Нетфліксу, так що це Різдво точно краще (upd: почекала фреги, виявилось, що настрій в мене тоді був кращий, ніж зараз...)

Я зробила усе, що в моїх силах. Усі зовнішні рамки, і...Різдво вийшло непоганим, просто...
Я знову плакала, я мріяла, що хоча б ці дні пройдуть без сліз, але хулі. Я не знаю, що робити з О, мені знову треба щось робити зі своїми почуттями до К(з Л я якось змирилась), з сумом за світом, якого вже нема
треба йти та намагатись, будувати плани. Намагатись будувати найкращу з можливих версій цього сраного життя.

Never gonna make you cry
Never gonna say goodbye
Never gonna tell a lie and hurt you

Rick Astley - Never Gonna Give You Up
__
Рандом пісня з обранних "улюблених" в спотіфаї.

Відмічала Різдво з О. Якого після 30 років шлюбу дуже некрасиво кинула дружина.
....в нас є тільки ми. Йти до людей, кохати й будувати плани, віддавати купу усього заради інших, усе це може бути, але...я намагаюсь тримати в голові, що інші люди - це як надбудова, яка може бути охуенна, але якщо її знести - фундамент повинен залишитись. Ти в себе повинен залишитись, окремий-від-інших-ти.
попри усе

"Мінуси" прив'язанності малої - сьогодні мене ось спитали по дорозі в школу "як це так, ти будеш з друзями Різдво проводити, а не з сім'єю?".
Тепер ось сиджу, думаю.
Своєї сім'ї в мене нема, з мамою - все нарешті вийшло на рівень без моїх триггерів, але...вона не знає про мене купу речей, я їй не довіряю, вона мені чужа(вже мовчу про неможливість повернутись). Тут - Е та мала классні, але для мене це про роботу.
Тому на різдво я буду з 50+річним челом, якому я невзаємно подобаюсь як дівчина)0

Хочется якусь іншу версію життя.

Поговорила з К - чи бачить вона наше майбутнє разом, чи хоче, чи готова?
Я не хотіла нести це в новий рік, я занадто втомилась.
І...я пишу тексти, багато, майже кожень день. З ними в мене дуже классне відчуття, ніби я кулька, з якої випустили повітря, яка порожня, охуенно порожня.
Ні ненависти, ні тоски, ні болю, ні сльоз - після n тексту я по-ро-жня.

Майже готова жити це життя, майже готова рухатись далі - до себе, своїх приорітетів, продовжувати приймати "найкращі рішення в можливій ситуації" та зіштовхуватись з тим, що вони все одно лайно.

The Hardkiss - Сестра
The Hardkiss - Дівчина

Мені тут нещодавно чел з моєї группи (українець) в колледжі сказав, що я йому дууже подобаюсь як дівчина. В сенсі "ти красива, цікава та розумна", а не "мені хочется їбатись з дівчатками віку моїх дітей". Бо йому 50+, він реально віку моєї мами...

Я...не знаю, хочется, щоб такі речі в моєму житті перестали виглядати як якийсь сюр. Він классний та розумний, чорт, він ГП та методи раціональності читав. Взагалі коли ми побалакали про книжково-серіальний бекграунд, то мені стало більше зрозуміло, чому ми взагалі знаходимо спільну мову xd
Просто...в мене знову закохалась людина, яка крута, але якій я не можу відповісти взаємністю
я втомилась

Ще про досягнення цілей. Я вже коло року займаюсь англ з репетиторкою - так, при тому, що живу в англомовній родині, й вже 2 рік навчаюсь. Мене ось репетиторка закинула до бесіди з спікінг клубом - звісно платною (хоча 100грн на евро то не гроші). Здавалось б - практики тут, просто на вулицю вийди й усе, нахуя?
Але зі мною це так не працює - я зайобана і втомлена, я уникаю усього окрім смолтоків та it теми, в мене нема ресурсу робити шось з позиції "ну як буде час й бажання почитай, чи побалкай". Зовнішні рамки, формальні соціальні домовленності, ГРОШІ які я заплатила, усе це в моєму випадку - працює на досягнення цілі (я хочу С1).
І зараз мені похуй, наскільки дивно це виглядає зі сторони.

Тільки що я захостила свій перший +- норм вебсайт(все ще без баз данних, норм джаваскріпту й на телефоні...ну нічого не пливе, але все ще не те, до чого ми звикли).
Але я дивлюся на нього, й розумію, що я собою сука пишаюсь.
Що я велика собака, яка від'їбалась від себе "треба більше, краще, А ОСЬ ЯК В ІНШИХ", й тільки тоді, коли я почала рухатись в _своєму_ темпі, порівнюючи тільки з собою минулою, то в мене з'явились результати. До цього половину життя, я вважала, что кричати, гнобити себе й порівнювати з іншими - охуенна стратегія, але наскільки ж усе легше й краще зараз.
Чи будуть проблеми, помилки й тд?
Звісно так.
Чи буде мені легше пройти через ці періоди?
так!

Скоро новий рік. Треба планувати, й я навіть почала - хочу в цьому році витащити себе трохи на ярмарки, на святкові активності в колледжі, просто в кінці-кінців Різдво та НР відмітити (минулого разу просто сиділа вдома).
Треба намагатись брати шось від життя - а настрій приходить вже в процессі.

Просто хочу тут зафіксувати, що я майже готова поставити +2, ось.

Я була на концерті Go_A Й ЦЕ ПРОСТО РОЗЙОБ. КАТЕРИНА ОХУЕННА, ВОНИ УСІ ОХУЕННІ, спотіфай це й вполовину не передає

Сьогодні балакала з А та А в колледжі. А скоріш за усе ірландка (не питала) й вона ТАК здивувалась, коли я сказала, що в 24 маю майже закінчену магістратуру. "Що прям відразу після школи???"
Ну....в мене половина одногрупниць народила, я для своїх родичів "почти старородящая", фул тайм роботи нема, сім'ї нема, навіть диплом вишки - і той не забрала, тьху.
А тут дивуються, в сенсі я після школи n років не шукала себе. Мене б мати відпиздила, якби я тільки заїкнулась тоді про gap year.

Я хочу народитись ще раз, бажано в Ірландіі. Просто щоб зрозуміти - а як це, рости в нормальній сім'ї й суспільстві, не перейобаним совком та рашкою.

Е та малої тиждень нема, я одна вдома. Хотілося б сказати, що я мега-продуктивна чи хоча б щаслива, але ні.
Потихеньку розгрібаю дз (хоча все одно в недостатьному темпі), майже закінчила генеральне прибирання в кімнаті(підлогу я там мила останній раз ВЛІТКУ), майже розібралась з посилкою, на вихах повноцінно відпочила без почуття провини, почала купувати усім подарунки на Різдво, перестала (здається) кричати в стелю від планів на наступний рік.
Зловила А на зідзвоні аж на 2 години, зустрілась з А нарешті (ми зробили пряниковий будиночок!).

життя....ну живеться?

Я знову хочу бути не-тут й не-собою.
Трохи пассивно, навіть не до істерики, не до бажання померти чи послати нахуй усі проблеми, просто..
переслуховую радянські новорічні пісні замість лаб по джаві

велике бажання піти спати осьпрямзараз у 7 вечора, щоб прокинутись завтра, де буде трохи більше сил жити життя. Я не хочу відчувати чергову хвилю лайна, яка потихеньку накриває, я чую як воно шепоче, як лягає фізичною важкістю коло серця, як забирається усе вище починаючи з холодних пальців ніг, можливо померти все ще простіше ніж отак день за днем, знову відчувати, що я жива. Чому саме так, в класі "життя" повинна, повинна бути хоч якась змінна окрім "болю", оцей код я б залюбки переписала

Учора на весь день поїхала в ліс з Л. Дивилась на дерева, на воду, підзатопленне листя...
Бо сьогодні в мене знову - новий тиждень. В мене колледж (який треба закінчити), в мене курс від Амазону (який такой треба, бо це великий + хард скіллам), в мене робота (бо мені треба десь на шось жити), в мене заняття з англ (бо для повноцінного життя треба +- С1), в мене соц зв'язки які я не хочу ще більше просрати, в мене побут.

я просто хочу ще на один день в ліс

Сльози знову
Чому?
Я більше не поріжу себе до кісток, клянусь
Це був вихід за межі я втратила свій глузд

Структура Щастя - Глузд
___
Тут повинно бути щось - про концерт Мелані Мартінез (який я півроку чекала!), про те, що моя мати сьогодні мені ляпнула шоб я при поверненні собі рос паспорт робила (а то як же я без поліса ОМС в днр!), про одного препода, через якого я дивлюсь 6 годинні гайди на ютубі блять, про те, як мала мене сьогодні мило обійняла й поцілувала, коли я сказала, що я втомилась, про....
але я просто пуста зсередини
навіщо ця пустота взагалі пише якісь літери?

Трохи про життя, ч3.
На ці (ті?) вихи приїхдила Н з хлопцем та подругою. Багато різного - я рада була провести 2 дні не в своїх думках, але вони були просто добрими та ввічливими, без "го прям запаримось над тим, щоб Т не відчувала себе 4 зайвою", що іноді вдчувалось. Зате я відчула природу.
На морі були барашки хвиль, білосніжні в сонячному сяйві, такі...живі, мені хотілось кричати, але я лише прошепотіла "я повернусь, море".
Я повернусь до самої себе, я себе знайду та витягну з цього лайна, обіцяю.

Трохи про життя, ч2.
ВІдмічали Гелловін з О. 29 правда. Сходили на ярмарку (нічого прям цікавого), пофоткались в костюмах в парку(плаття в мене таки було охуенне), а потім на квест сходили (доволі прикольна штука доречі, в приложусі). А саме 31 ні А, ні О не долізли, а я забила хуй та сиділа на роздачі цукерок, балакала о Л в скайпі та пила чай з корицею.
Усе так....дивно. В моменті - приємно та прикольно, але в цілому з емоціями все ще лайно, ті ж посиділки з Л в кал'янній роки 4 тому відчувались більше. Але це все, що я можу собі дати, це вже більше, ніж було раніше, треба просто змиритись, що стара версія мене померла, а нова...ну ось, намагаюсь дати їй право на життя.

Трохи про життя, ч1.
Приїздила Я. Купа фоток - я сміюсь, широко та некрасиво відкриваючи рота, мені похуй, я жива, фото дихають живим замість картонних поз.
Я познайомила її з Л, їздили в національний парк. Колись це сдалось би навіть більшим сюром, ніж я в Ірландїї, вони існували в паралельних світах, 2 частини мого життя, які ніколи не стануть одним.
А як вона мене обіймала...Колись спати тикаючись одна в одну носами - було звичної справою "хей, го до мене завтра з ночівлею", але не зараз, звісно не зараз.

Воно прийшло й пройшло, я знову залишилась одна зі своїм життям, як завжди - це про дорослішання, про окремість, про сепарацію та лайнові обставини, нічого нового.

Згадую минулий рік. Тоді я постійно задавала собі питання - що я тут роблю, навіщо це? Мала до мене потроху звикала, але недостатьно, бажання жити майже не було, атмосфера...ну я непогано відмітила тоді з Н в клубі, але й усе.
Цього року я вдруге залишилась на роздачі цукерок, але вперше воно було ріл прикольно, атмосферно. Діти були такі щасливі...Мала бігала до мене з обіймашками. Сьогодні я нікуди не пішла (відмітила з О 29 ще).
Цей рік інший, кращий. Мала була рада мене бачити, я відлипла від А та Л й почала знаходити собі людей окрім, я закінчила 5 левел, я
це має сенс, я продовжую нагадувати собі, що це має сраний сенс

А написала, що її відкачували після спроби суїциду. Ось чому воно усе закінчується - отак?
Я плекаю в собі це охуївання - воно означає, що я ще жива, я не здалась, я не сприйняла цей ад як норму. Де дорослі - пойобані до кінця життя, молодь намагається не суїциднутись, а діти рухаються до років терапії в майбутьному. Це охуївання - знак, що інакше буває, буде, мені є сенс жити.

Структура Щастя - Чи знаєш ти?

Стараюсь не думати про майбутнє. В травні я закінчую 6 левел колледжу, після цього тільки пошук роботи (на ще одну вишку нема ні грошей, ні сил, ні бажання). Або в Ірландіі, де таких як я немало, або в Україні де війна, в мене нема дому й тд, і я без досвіду роботи не сильно комусь всралась.
Базово в мене є декілька векторів - берегти менталку(сон, відпочинок, рефлексія), їбашити додаткові курси (нам ось тут від Амазону підкинули, платний тільки екзамен), більше спілкуватись з людьми, закінчити колледж з норм оцінками.
Я просто пливу по цьому, намагаючись не думати про те, що буде після нового року.

Сіла робити в якості тренувального проекту сайт для Я браслетів (2 сторінки, просто код, без хостингу, баз данних й тд).
Вона пригадала, що я її за роки знайомства втягувала в купу усього (від психологічних тестиків до локального міні-проекту про людей з оккупованних территорій, за яке я потім рік тривожилась, що нам усім нахуй прилетить). Але першим була соціальна реклама для вуза, де я та А пили алкашку на вулиці, вирубались, а потім Я обкрадала нас ("алкоголь вредит не только желудку, но и кошельку"). Знайшла тот відос.
Ніби це було сторіччя тому...
Якщо її літак не відмінять, завтра вона буде тут.
Невже ми справді пройшли через все це?
невже ми справді дорослі?
___
Lely45 - Давай, дивись

Вже декілька тижнів я відчуваю себе сповненої якоїсь...гарячковою енергіі. Чи вона звичайна, а я просто настільки відвикла?
Мені потрібно радіти, бо я увесь свій досвід й диплом психолога всрала на це (й десь півтора роки), але....я не знаю, це виглядає як мобілізація ресурсів, але я ж не спринт біжу, мені не треба захотіти сдохнути знову через пару тижнів.
Намагаюсь не херити режим сну, норм їсти та хоча б 1 день на тиждень повноцінно відпочивати.
а там подивимось