Скрипка Майстра

Я не хочу загострень,акцій протесту і війни.Але разом з тим не стану продавати країну.І не вважаю відведення перемогою.Мир - не такою ціною.Війна закінчиться лише після перемоги.Нашої перемоги.
Я не хочу конфліктів і пошуків самоствердження через відстоювання своїх політичних смаків, намагання пояснити,що вибір був правильний.
Я не хочу такої влади.
І справді розчарована.
Багато питань.Багато вилитого болю.Пошуки логіки.
Воїн,що вибив з колії.
Справді - вибив.
Весь день намагалась щось робити,але в проміжках між виттям від болю - емоційного і фізичного.Вчора певно забагато віддала.Тепер маю...
М.пропонував зустрітись.Не цього тижня.
МЕ з тиском.
Вет... А от його дуже стала боятись втратити...

А все ж було доволі так нічого.
День склався непогано,встигалось,писалось,трималось чогось цілого.
І пташки прилетіли)
Смачний обід.
Несподівана зустріч - і Зіна каже,що таки змінилась.А ще - що Валік справді дуже звичайний.Окрім він надалі спілкується з отим не найкращим приятелем.
Провести сеанс психотренінгу.Мій стиль.Навчилась.Ми працю любимо,що в творчість перейшла.Отак дуже перейшла...
Винце.Амаретто.Потім хіпі.Але щось пішло не так.Оті спогади про союз - від нього.Дивно(
І появився тематичний Воїн,котрий вдарив.Реально вдарив.І знову.І заболіло.Відкрилась,висказала,а він не особливо і розуміти то хотів.І це болить.
Вет.Боюсь його втратити.Реально боюсь.
В столиці протести.Невже?..

Сьогодні не виспалась.От не могла без нього заснути... Настільки не кидало в сон!
Погода нестабільна - зривалось на вітер,потім раптовий дощ, холодно.
Страшно - коли сиплеться стіна, коли падає шуба , а дитина встигає відскочити.Раптом коли вночі там проходитиму?
Чомусь в холодну пору року страшніше отримати травму.
Якщо подумати, травми отримувала в різні пори року.Добре згадую отой листопад, страшно так( Незатишно.
Робочого настрою не особливо є.З мене зробили незрозуміло що.Статус невизначений,нескоординований.
МЕ не особливо йде на контакт.
М просто закрився.Певно - щось по роботі не того, от він і закривається.
Якщо сьогодні шаман не прийде, то це буде дуже великою несправедливістю (

Змінюватись,змінювати, реагувати. Ми як два хімічні елементи - взаємодіємо, перетворюємось, перетворюючи разом - і того,хто поряд.
Акуратно,ніжно, поступово,спостерігаючи і радіючи змінам.
І народжується щось нове і особливе, щось правильне і щире.
А може то лише самообман, і з тої сторони - все не так.
Хай обманює, хай продовжуться.
Хай звучить музика.
А ми ще потанцюємо.
Разом.
А там - буде видно.
Раптом - моє?!
Не озираючись на досвід минулого, не торкаючись майбутнього.
Розумієш - є лише тепер.Мить!І вона особлива і вже не повториться.
Перегортати сторінки нової книги - а коли повертаєшся назад - знаєш,що там.І нема новизни.Вже потім - колись повернутись до повтору.
А поки - потанцюємо...

Я ніколи не буду у шлюбі,бо то для інших - мета і щастя.
Ну яке - коли з Ветом такі різні?Тим більше він сказав конкретно, що не готовий до відповідальності, ані тим більше до дітей.Зрештою - до того всього не готова і сама.
Обидвоє будемо отакі незалежні,спокійні,аж допоки він не зустріне яку даму і не залетить.Чомусь склалась така думка - на імпульсі.А може - втече від неї в який Новосибірськ.
Не накручуватись.Не треба.
МЕ не особливо йде на контакт.
Треба би якось сходити на каву з Валіком,але певно нікуди так і не сходжу.Бо у кожного свої особливості і свої страхи.
Сонця все менше,дерева не такі зелені,грибів нема.
Вет невідомо коли повернеться.
Хочу поцілувати його.
Дуже-дуже хочу!!!

Щось вигоріло і перевернулось.
Вчорашній випадок з отим красивим депутатом дав до розуміння,що чоловік - це не запис у паспорті.Це ніразу не запис в паспорті.І коли отак смішно плакатись,виправдовуватись... Ну, несерйозно.
М.нагадав про себе - хворіє.Нарешті взявся за лікування...Відстороненість відчувається.Від нього теж.Не те, що стіна... Хоча фільм "Стіна" - цілком нічо так.
МЕ просто робить завжди те, що хоче.Інколи аж занадто.Ніби і робиш крок назустріч йому... Не можу інакше, не можу, просто не можу, вросла,вжилась,вирватись не зможу!
Як?Як оцей шаманчик відчуває мій настрій?Чому? Що він може ще робити і чого ждати?

День якийсь на нерві,чогось не вистачає,а може відгомін рівнодення.
Інакше сприймається, швидко робиться.
Наснага особлива,але невиразна. Горло болить і шкрябає.Не можна,певно, гарячого і гострого.А треба тепле і кисле. Відставити мох?Дістати каркаде?
Втекти би...От просто втекти - в книги,чай,настрій,кіно,осінь.
Білий таки постарів. Голос напружив.
МЕ сьогодні на діагностиці,яка показала,що все добре.І навіть дуже добре.Оновлення пішло.Аби зафіксувалось.Організм сильний!
Давно не чулись.Крайній раз говорив - відповідно віку свого.І емоційно,і настроєво.Вік бере своє...Важко.Як далі?((
Вет не прийшов.Модем,певно.Сподіваюсь,напише.Хвилююсь,якщо чесно.
Хвилюватись - природнє явище.
Що ж з ним?(

Навіть коли я не я... Навіть коли ...
Ти обіцяв,що сьогоді буде особливий день,порадив поспостерігати,дивитись,що буде,які зміни, які особливості.
І день склався ідеальним.Такого пронизливого спокою давно не було.
Реально - спокою,коли все гармонійно,правильно,збалансовано - ледь що не ідеально.Правда, працювати бажання не дуже було, скажу чесно.
І не побоялась сказати про отой ексцес із так званим опозиціонером з не дуже належною психікою.А взагалі чоловіка чоловіком робить поведінка і реакція.
Смачний обід, ситний.Хочеться знайти час і готувати.
Вет,так хочу готувати для тебе...Чесно!
А ще - теплі вітання для Альони - дружини Героя, котрою попри все ж захоплююсь.
Особливий день...
Змінююсь!

В голові щось не таке відбувається.Він запаморочив,закрутив,замучив,залякав,заплутав.
Вет!
Куди іти з тим всім далі?
Завтра закриюсь в навушниках і буду просто працювати,не відволікаючись на всякі сторонні штуки,не закручуватись в щось невизначене,не шукаючи інше,не думаючи.
МЕ не писав, не нагадував про себе.Не вмикався.Чомусь відсторонюється,не торкається,не відзивається.І вся його ніч не в сні, а я так не можу вже, та й не знаю, чи треба йому,бо стільки відштовхував...
Осінь вже водить хороводи.
Нагадується чогось отой ветеринар слабохарактерний,до котрого не вирвалась. Чомусь 2013 рік.Цікаво,як він зараз?Чи живий?А Мирослав?Чи живий?Знову ж - 2013 рік.
Та ...
І не знаю про себе,чи жива...

Недільний день, робота не йде, а треба зайнятись макетами, от тільки не хочу!
І не знати взагалі,що саме хочу.
Напевно таки навіюю собі симпатії,емоції,враження.І ота подія вночі - теж навіяна.Треба поставити стіну,закрити себе.
Десь має приїхати хіпі.
Вандали псують пам'ятники АТО на Чернігівщині.Соромно!
Саша Шаман не дійшов до Кремля.Нонсенс.Вчора Вет розповідав про нього.
Ну от,знову про Вета думається(
На дачі гарно.І на природі гарно.Тепло.
Написати щось М.Е.?Не знаю,що.Просто не знаю((
М.не дає про себе нічого знати.Через ексцеси з Семенченком?
Павло Устінов отримав термін в РФ нізащо.Абсурд.
Порт Гоа,порятуй мене від паранойї...
Треба вирватись на зустріч з Білим Магом.
А чи вилікує?.

Це ж треба, йому зламали аккаунт в мережі! І невже саме товариш полковник?Нащо? А може просто дійсно адміністрація за дописи про агресію. З Соловйовим вже таке було неодноразово.
Втомлена.
Горло малопристосоване до чогось.Кажуть - може така бути реакція на імбир.В мера таке було - сам признавався.
Дивлюсь старі фоточки - десь парулітньої давності. Трошки робочі.Всяке траплялось.
Як росли люди!
БГ має намір приїхати в Чернігів.
Не дуже хочу саме отак їхати на концерт - в цілком незнайоме місто.
І взагалі - не в той час...
М.не особливо йде на контакт.
МЕ просто мовчить.
А може відчуває,що хворію.
Жан Рено певно здасться.
Осінь огортає.
Здаюсь їй.
Хочу в анабіоз.
І спати.
І не бачити снів...

Прочитала історію про хлопчика, що народився у маргінальній родині, був травмований, працював сторожем, не отримував ніякого тепла, не ма друзів, був сам-один,голодний-холодний, допоки не врятував його, нетверезого, покалічений пес.І так жили вони, двоє покалічений, і потім помстився за перебиті лапи друга,і був вбитий, і зрозуміли люди, коли знайшли мертвого пса на могилі, що таке ж - цінувати...
Спробувала глянути, чи варто оту виборну штуку робити.Цікаво,що скаже дівчинка.
Цікаво,чи покаже він краків своїми очима? Чи побачить його?
Ми аж надто різні... Але разом з тим так комфортно з ним, так легко,так світло, так затишно, так правильно і так добре.
І згадую з трепетом. І чекаю тебе,Вет.

Ранок буремний,насичений,із дзвінками, потребами взяти дані, з розумінням, що треба показати себе як профі.
А потім пропадає бажання працювати,тому що пропадає)
Вет нагадує про себе. Розумію,що йому це важливо.Що сповнюю його, надихаю.Відкривається.І чай нагадує про всевсевсе. І про перший поцілунок - сильний такий, насичений.І розумію, що він би не наважився першим. і що далі певно так само буде все в моїх руках - а насправді все йтиме так,як захотів він.Тільки тримаюсь.
На роботі дисонанс із колегою,бо зірки вміють падати на голови.Вірніше - дистанція.І брак комунікації.Але кожен робить своє.
МЕ не пише( Майже не пише.
М.реагує тільки коли хочеться.
Як в цю систему впишеться Вет, не знаю...

Як про то все розповісти?
Про особливі манси на роботі,коли спершу одне, потім інше, потім взагалі виявляється, що ти помилилась, а хтось забув?І з голови не йде ота дівчинка в міні і в лєопарді.Невже нема розуміння вульгарності?
Попечена шкіра - кухня.
Хочу ще щось готувати,рухатись далі в цьому напрямку, гарбузовий соус,наприклад.Хочу гостроти!
Бігаю з камерою.Фотографую.
Роблю дивні речі.
Приніс чай і термочашку.Раніше - каву і банан.Це так мило)Турбується!
Поцілуватись - вперше - на роботі.Тонкі двері..І потім - на ти.
Остаточно.Справжньо.
Він відкривається,проникає,глибше...
Поцілунки у темному дворі...
Може,випросити у хіпі ключі від квартири на зиму?Чи допоможе?
Разом - але не поряд.

Описувати то все?Як?
На роботі і далі нічого робити не дуже хочеться.
Хоча питань вистачає.Але чомусь. не тягне.Взагалі не тягне.А там і шахти,і асфальти, і ще чимало всього.
Купила нарешті шоколад.І буде ткемалі - з персиків та слив.
Коти більш як за1000грн?В той час, коли містом лазить море безпритульної краси?Не розумію такого.Ще й коштів не особо є там.
МЕ не пише.Трошки висне скайп.Щось по-новому працює хром.
Жити по-новому...В державі капецьякийбардак.
Книжка Івченка космос!Чепляє.Але не заморожує.
Вету написала,що не зустрінемось,а він приніс кави.Милоття!І сумку доніс до автобуса.І просто сповнив позитивом і посмішками.
Такі різні,а так затишно.
Вдома комфортно і спокійно.Гармонійно.

Значить так,після кульки пішло знову те ж саме, що і в попередні рази, то певно лікується ендометріоз.
Розбудила депутатка облради - з кумом там дещо.Ага,в неділю.
В четвер стане ясно ту бі ор нот ту бі.
Інтурист закинув,чому може бути ор нот ту бі.І це логічно.
Сьогодні оте дійство,але не хочу до людей.Не сьогодні.Щось не той настрій.А може би податись таки дійсно в оте видавництво?І буду писати як має бути.Але де там, не візьме)))
Мені сподобався отой хлопчик з хвостиком,от тільки йому ж цікавіша інша дама,якій допомагає,хоч вона і витирає об нього ноги.Чому вони все це приймають так,адже на вамп ніяк не тягне?Всі ведуться так на ноги-бюст?
Збираюсь в люди.Не тягне...

Всі святяться радістю,що випустили бранців,але ніхто ж не зауважує,що випустили не всіх.Що невідомо,де зниклі безвісти,чи живі,чи в невідомих полонах.
Той момент,що тебе проводжав додому гопнік - напрягає.Він ватник,трошки сєпар,не підтримував Майдан,по ідеї міг би бути легко тітушкою, а може і навіть був.
Жан Рено десь пропав.Не хочу думати про те,що певно таки ми знайомі.
Не люблю те,що відбувається.
Не хочу думати про перспективу звільнення,а воно швидше за все і трапиться.І сябрина то підтвердив.
Завтра ввечері дістати кульку,подивитись,що трапиться.
Ходила на дачу,зустріч літа і осені.Обидва сезони вже представлено.
Котик не пише,що сталось,не цікавиться,не турбується.Котик такий котик.

Вдома!Нарешті відпустили бранців Кремля.Але чи всіх?От про це не говорять.
Згадую мить повернення Сані, тоді, в грудні 2014року.Як то було напружено.Як відсторонено на те дивилась,але пам`ятала, хто він і звідки.
От не знаю, чому крайня кнопочка то стає апострофом, а то знову літерою ё.І що тут не те. Мо хто підключається до нотика?
Ну нехай.Попрошу, аби його лишили.
Зняття недоторканності - плюси і мінуси.Ага, бачу їх.
Снилось вночі щось з передчуття минулого.Отакі цікаві мандри в минуле - коли уві сні в тебе знову такий же стан емоцій.
В четвер певно скажуть точно,ху із ху, що буде далі,як будемо далі жити і працювати.
Знов пробую кульку.Побачу,що вийде на цей раз в усіх сенсах цього слова.

Юля приходила, говорили про роботу.Не дуже розуміє, чого хочу змінити це все.Обіцяє гарні кошти.Не впевнена,чи потягну той рівень,адже не дуже маю досвід роботи з тою аудиторією.Чесно, вагаюсь.Тому що вона хоче європейське,а не знаю,чи зумію стриматись.
Вет таки показався.Сам подзвонив,напросився на запрошення,зайшов.Все,тепер знає,де шукати.Провів на маршрутку.
Ватнік 80лвл,невимовний жах!
Цікаво,як відреагує на дотики?
То все на фоні вчорашнього Валіка,який ...культурно послав.Не треба за то перейматись.Рольові ігри.
Білий чекає.І готовий чекати.М.досі мовчить.МЕробить вигляд,що все нормально.
На роботі все якось неспокійно.
Вдома ще є тортик і багато цукерок.Треба то рятувати)
Все буде!!!

План дій на майбутнє писати нема сенсу, адже і так нічого не вийде)
Вночі заснула над ноутом,знову.
Що характерно,робочі питання вирішувати не тягне.
Юля відписала про роботу.Все можливо,я їй цікава.Не знаю, наскільки потягну це, але спробую!
А ще може бути який копірайт.
І взагалі треба займатись текстами,хоча дуже і дуже лінь.
І словниковий запас покращувати,читати більше, словники,енциклопедії.Справді, треба.
Дуже голосно шумить кавомат.Від цього головний біль.Однак колега не соромлячись шумить ним.
Шамана сьогодні не побачу.Тому що втома.Тому що у нього не буде часу.
І ще якісь пішли проблеми зі шкірою.Думаю, чистка після нього.
М. мовчить.Білий підтримує.МЕ просто поряд.А друзі мовчать.

Не треба робити трагедії з того,що ще взагалі-то і не сталось.
Хто взагалі сказав, що це щось має сенс?
А ще то так мило - коли у тебе ситуація неоднозначна, то у всіх раптом настільки нема часу.І це не вперше вже,зауважила.Приємно, аднака.Особливо стосовно тих,кого сама витягуєш,а потім чуєш звинувачення,що неправильно витягувала.
Лицемірство.Тарасе,справді так вважаєш?Це дуже неприємно.
А ще то знак, що треба міняти середовище.Отак,радикально.Як думалось:видалитись із соцмереж,змінити номер телефону.А чи втекти від себе?Бо ж номер десь знайдуть.Або батьки здадуть.
Повітря пахне осінню.
Отой шаманчик вже не має інтересу.Відчутно.Нічого не буде.Випив своє.І успіх,певно,теж.
Але ж сама винна.

Для того ,аби вийти з зони комфорту, треба спершу туди зайти. А що, коли отой неспокій - і є мій комфорт?Коли гармонія саме в хаосі, а гармонія притаманна решті - спокій, в котрому задихаюсь?
На порозі змін, перебудов, інновацій. Адже досить було ото відігріватись в тепленькому офіску, заробляти неврози, рватись на частинки,аби закривати чиїсь недопрацювання, стврювати цим же і свої?
Не треба зациклюватись.
Завжди так не буде.
Так буде не завжди.
Не завжди. Не так. Не буде.
Ау, де ви?Де ви, друзі?Чого ото чекаю на дзвінок, а даремно?))))
Ау!Де М?Який все ж може,а натомість ...
Спокійно.
Мамин день народження.
Все буде добре.
Молитвами її.
І моїми.
І ще М.Е.Він поряд.Завжди.Навіть коли офлайн.

Це ж треба - як світло і щедро відреагував М.на повідомлення.Наскільки огорнув турботою, витер сльози,підтримав і заспокоїв, наскільки тонко відчув всю глибину,як проникся і заколисав приємним голосом.
Ага, сарказм.
Неприємно,вже вкотре.
Не хоче бути психотерапевтом на альтруїстичних засадах.Це хто би говорив про альтруїзм!Котрому відповідно до ролі у взаєминах потрібно мати певні навантаження.Котрий взагалі-то в певні миті отримував кошти за зустрічі - нехай і в такому ключі.
Не знаю,що буде.
Важко було сказати вдома.Ніби сприйняли спокійно.
Продовжую думати,що то все мине.
Просто мине і далі будемо рухатись в правильну сторону.
А яка вона, правильна?
Спокійно ,все ясно.
І Богданович пише...

Я не збираюсь опускати руки і впадати незрозуміло куди.
Соціальна гойдалка - це звісно ж цікаво.
Зате буде стрес-перевірка друзів. Вірніше вона вже почалась,бо потрошку затихають ті, кому писала.Ага. Не треба списувати на стрес.
Зі мною все добре.
Певно то трошки починає їхати дах.
Адже стільки віддаватись - і раптом тобі можуть сказати, що в тому нема сенсу.
Краса,чарівна і неповторна.Ну що ж,треба бути картинкою, аби лишитись.Ентузіазм пішов пити пиво.
Мені зараз важко підбирати слова, аби передати, що відбувається.
От і проявляється пісенька, яка стирчала в голові стільки часу. Поховалось майбутнє.Кому тепер треба - така вся виюзана?Кому?Навіть собі не потрібна.
М.?Ау!Врятуєш?Чи ні?Тиша...

- Отпусти мне грехи! Я не помню молитв.
Но если хочешь - стихами грехи замолю,
Но объясни - я люблю оттого, что болит,
Или это болит оттого, что люблю?
Весь день - СашБаш.
Не можу щось сприймати іншої музики, не можу чути іншої музики. Ловлю невимовний кайф від тих потужних текстів. Не знаю, чого шукати з міцного алкоголю, з чим рухатись далі, куди йти,навіщо.
Робота не дає задоволення.Не дає того, що було завжди. Питання не в коштах.Питання не в повноваженнях. Питання в відношенні.
Колеги пішли на гарні і нові хліба.
А тут що?Куди?Чому?
Осінь сповиває в щось незбагненне і незатишне - може то вплив СашБаша.
Вета не побачу.Це і не дивно.
Єля не готова зустрітись,хоча розуміє, що мені то треба.