Скрипка Майстра
Скрипка.
Майстра.
Займаюсь рятуванням світу.
Змінюю чиїсь життя на краще.
Люблю мистецтво, людей, природу,велосипед, чай з травками, гостру їжу, своїх колег, роботу.
Працюю порою 12 годин на день.
Мало сплю.
Кажуть - майже не живу.
Спати вдень це не дуже хороша ознака.
Спати вдень не дуже ефективно, бо потім вночі не вельми заснеш,особливо коли якось так тягне температурою.
Зараз дуже приємно,затишно.
А ще наважилась задати кілька непростих питань,через які червоніла і соромилась.Мабуть,він би мав зрозуміти, що хотіла цим всім сказати.
Неочікувано швидко завершились вихідні.
Не трапилось нічого екстраординарного.
Мазура відпустять.
Корнієнко очолив СН.Цікаво,це не син отого самого Корна?)
Нікуди не виходила.
На губах присмак його губ.
На губах досі відчуття його губ, хоча минуло вже стільки годин.
Він все зробив правильно.І продовжує.Програла.Розгромно.Здаюсь.
Читаю вірші СашБаша.Відволікаюсь,перемикаюсь,намагаюсь не думати.Намагаюсь сміятись,робити вигляд,що все байдуже.
Тато запитав,чи поїду в місто.Здається, він вже знає... А то може означати початок кінця.
По ящику кажуть,що війну почав Гарант5.
В Києві триває партзлітЗЕ.Хтось прийде і очолить то все в цьому місті.
У наш Голос взяв БШ.
Країну шматують.Невблаганно.Але не залишу її.
Не можна, не варто, не треба.Станеться щось таке,що все викрутить.
Починається мова за дострокові вибори.А то означає, що двері відчиняться. Або зачиняться.
Туман.Хочу взяти тебе за руку і йти гуляти.А потім довго-довго дивитись в очі,цілувати їх,не думати про завтра і думати лише про тебе.
А чи тобі це ще потрібно?..
Чи можна алкоголем замінити медитацію?Не впевнена.Аутотренінг - ще варіант.І трансові практики точно.
Мантри.
Сьогодні не стали планети, не склалось.
Не знаю, що там і як там.
Вимкнула телефон.Імпульсиність взяла гору.
Розумію, що він теж хвилюється.
Пустота.
Боюсь,що заповнить весь простір, що втрачу волю,що втрачу себе.Але боюсь і втратити його. Секс? Дивлюсь на то реально, от тільки чи потрібно то йому - зі мною?
Адже досі не можу зрозуміти,чи сприймає мене як сесуальний об'єкт,хоча поцілунки невимовно теплі і ніжні.Більше навіть ніжні,як пристрасні.Ну от, шукаю мінуси.
А погода сонячна і приємна,саме під прогулянки, от тільки не сталось.
Сподіваюсь на завтра.
Дуже хочу до нього в обійми.
Важка зустріч в міськраді з людиною,котрій дала надію,а не стали планети.І яка надихнула,окрилила,вдихнула кольори.Відболіло.Не треба вірити в казки.Жорстка таки стаю.
Неочікувані зізнання, ностальгія, котру не ждалось.От і 7 листопада.Прапори певно лишили вдома. Разом з вишиванками і совістю.
Говорити лише про гроші...
Фарс від перших осіб.Неприкритий.І брехня.
Куди рухатись?
Щось занепала духом.
Апельсин не надихав.Пухнастий теж повів себе не дуже коректно,хоча чого ждати,якого дива,а? Правді в очі давно би глянути.
Дощ заливав, сушила куртку, торкалась сильних плечей, дивилась у невимовні бездонні очі, що змінювали колір, заціловувала обличчя.
Кажуть - разом органічні.Шаман.Невже таки ?..
Чомусь сьогодні снилось щось дуже страшне.Неприємне, дискомфортне.Дівчатка, на фоні котрих суттєво програвала по всім параметрам - і візуально теж.Якийсь реверс в дитинство - може навіть і в раннє, десь там табір, коли поїхала туди, не розуміючи, що то взагалі таке є.
Всвідомлюю, що то лише сон.
Навколо море людей в коронах і з коронами.
Вет приніс вчора книжку - фентезі, про інший вимір.От щось таке подобається. Не знати, чому, але навіть дуже заходить.Читабельно.Навіть Карповича відклала.
Разом з тим поговорила за його ( а чи вона колишня?) Світлану.
Чекаю вже півгодини його.Нема.Може би вимкнути телефон і податись додому?А там хай шукає...І завтра не відповідати.Важко.
А він відчуває все.
Навіть для самої себе несподівано - спитала,як там Анатоліч.А виявляється - одружений.Ніхто не знає толком, де він і що він.Де живе і як.Але вони оформили взаємини.
Поети ідуть до кінця.Знову зайшла в СашБаша.
По роботі демотиваційно.Навіть в мене вже то почалось.Не знати, у що перейде.А там побачимо.Треба витягувати.Саму себе.Бо письмо не іде ніяк.Вже і сама розумію, що треба, а нема - чи сил, чи бажання, чи наснаги.А може чого не вистачає в організмі?І навіть здогадуюсь, чого.Завтра проведу експеримент.
Робота дає спілкування.Його багато.Воно різнопланове.
Чомусь вчора розплакалась.
А ще довго-довго-довго цілувались.І не хотілось ні про що більше думати.І нічого більше не хотілось.
Світло.
Він приїхав, нехай і з запізненням на день,але приїхав.Сьогодні от маєм зустрітись, за дві годинки,розкажу,що і як.Або не зроблю цього.Хтозна.
На роботі якось багато всього,а наснаги не дуже.Не вмію планувати бюджет,тому дещо маю фінансові труднощі,але гадаю,що треба просто заспокоїти свої хотілки і відправити їх спатки.Все буде гаразд.Не треба отого зайвого кіпішу.Не треба зайвих кроків, рухів, мінімально. Працювати,дихати,жити.Вкласти себе в нього.Браслет буде не змійовик,а мій малахіт.Так треба.
Зіна питає,чи ще щось буде,що і як.А я сама не знаю,що з того виросте.
Снилась робота.Особлива.Якісь ритуали, містичні, незнані.
І Апельсин,з дружиною.Сміявся.
Я не писатиму той проект.Не писатиму.
Це як картина Ієроніма Босха.Просто приймай,не шукай логічності,не видумуй нічого,не прикрашай.Як створив Вищий Митець - так і бути тому.
Не чекати, що картина почне гріти - це не обігрівач.І вайфай роздавати теж не буде.
Картина - це картина. Не універсальний солдат, не віник з пропеллером.не чарівна паличка чи ше яке диво.Так само і ти.Не чекаю дива.Просто будь.Будь поряд.
Прилетів лист щастя, можна видихнути і дозволити трошки розслабитись, а там далі буде далі.Купити 5 мішків цукру.Серйозно?
Аби тільки вимкнути оцю спіраль в оці.Все мине.І це теж.І все буде гаразд.Нема чого боятись.Є медикаменти,є розуміння,але куди діти психосоматику?І нерви?
Він же правий, явно правий.
Все буде добре.
Як він так точно і тонко відчуває, як маніпулює,як грає на струнах, заспокоюючи, вгамовуючи, як віртуозно ліує, залуковуючи те, що справді болить, філігранно пройдеться, змаже бальзамом, погладить, пригорне словом - і покладне спатки...
І забувається все, забуваються всі, стирається кожна грань, навіть найдивніша, навіть те, що не можу стертись - підпорядковується цьому дивному шаману, що творить дива, що змінює - в той же час і змінюється сам.
Як він може сказати - що зі мною,що на душі.чи плачу.
Треба уникати часточки не.
Сьогодні ходила коридорами колишнього місця роботи, і то було дуже неординарно.Два кабінети,з якими щось та пов'язано.А вчора ж ото подивилась її фото. Ні, не накрило.Ні, не заболіло.Нічого не було.Насправді - нічого не було.Вітаю сама себе, виросла)
Настрій якийсь плаваючий.Але відчуття - лампочки,яка перегоріла.І це з самого ранку.Ніби ж і виспалась,але щось не в ту сторону.
Ага, перенервувала через незнання певних моментів в місті.Ну бо таке трошки неправильно, і ті краї таки дебрі.Та й біля мене теж виявились дебрі...
Дебрі ще й в нас всередині - великі і потужні.
Мантри, мантри, мантри.
Втягнулось.
А може таки дійсно вплив?І він ставить досліди?
Хай буде так.
Цікаві такі повідомлення перед сном.
Неочікувані пропозиції - від купівлі нерухомості до перегляду гарної музики.
Білий Маг. Десяти річна подорож не збирається добігати кінця.І не шукаємо нічого особливого.Він просто шукає вихлюп енергії.Я шукаю спокою і затишку.
Вет залишається на своїй хвилі, на свому рівні, на своїх мотивах і не варто щось міняти.
І не варто шукати сенс у цих іграх - що одного, так і другого. Головне не програти самій- як було з котиком чи Богдановичем.
Не програти,зберегти.
Не стало Шведа.Відмучився, бідолаха.Війна забрала...
Мантри грають в голові.Це не є аж таким високим - насправді.
Біль після лікування. Так має бути?
М.не дуже конкретний.
МЕ відштовхнув - зайнятий.((
Погода вже огоротається осінню, і вулиці осінні, і по деревах пробіглась мітла, що позмітала листя, і озимина пробивається --під землі, а ще десь хочеться літа, ще би тепла і босоніж по траві...Як тобі, біля озера, лежати, здригатись від дотику рук, відчувати метелики пальців на скронях.Aum Sat-Chit Ananda Parabrahma,Purushotama, Paramatma,Sri Bhagavathi Sametha,Sri Bhagavathe Namaha.Hare Om Tat Sat.
Завершую читати книгу про Конана, здається - маю улюбленого письменника)Треба сказати йому велииике дякую, а можу ж написати)
Вже сутеніє раніше - воно і не дивно після переведеного годинника.
Настрій неоднозначний,але нікуди не дітись.
Осінь.
Мантри,мандри,блокнотики і епатаж.
А ввечері - він...
Мабуть руни то таки не моє. І треба лишити все як було, поставити крапку, піти далі, не торкнувшись.
Особливий момент - коли читаєш про руни і починається незрозумілий біль.
Не впевнена, чи хочу, аби він швидко так приїхав.
І точно треба нарешті зустрітись з Валерієм Валерійовичем.Однозначно.Аби зрозуміти багато чого.
Не встигла забігти у книжкову крамницю, поки діставала кошти.
Треба таки замовити хороших книжок, підсіла на отого Івченка, затягнув.
Лікування мантрою дає ефект.
З дівчинкою з поверху 5 не спілкуюсь.Не можу переступити через оте розчарування.Ага, не можна.
На гру не пішла.
Зрозуміла, що неправильно відреагувала на заувагу про тонкі стіни.Треба було запитати,куди в тоді йдемо)
Маленьке дівча, маленьке дівча, загублене - хто ж ти є?Здається усе знаєш ти. Без сумнівів. Так, тож іди. Ти знаєш сама, що робить...
Ага, ото впало в голову.Не ховатиму.Раптом кому знадобиться.
Гриби збирати в напівсутінках?Екзотично.
Навіщо давати обіцянки,а потім не виконувати їх?Навіщо йти туди, де не ждуть?Навіщо було розпочинати?Не згадаю, хто і як почав.Але почалось.
Набрала засобів для волосся.На зиму,як кажуть.
Ще би пофарбуватись чимось на травках в сиииве.
Споживацько,ага.Дуже споживацько.
Завтра зустрінусь з індуїстом.Транзакція така транзакція. Прям як перлзівський аналіз.
Канонічність не то, чого шукаю.Таки правильно попереджали.
Розчарувалась в прогресі панянки з міськради...
Стати елементом шахівниці, не моєї, грати не ту партію, піти на поводу в не тих емоцій, рухатись не в тому напрямку, жити і знати, як і що. І ... та ніби і не те, що не знала. Знала ж?)
Спокійно.
Але руки трусяться.
Це було занадто.
Це було аж надто занадто.
І потім сама несла яку руйнацію.
Що ж там буде далі, а?Адже все починалось, адже пішов рух,адже була готова до змін - і маєш.Відкинуло її знову на самий старт - а може і далі.
Розмови,що пресують.Таки дійсно, важко.І з одною, і з іншою Мариною.
Треба би вискочити раніше, пробіжусь по грибочках.Чесно)Раптом вони ще є.
А тоді привезу отому хлопчику.
Ти тримаєш мене.І небо аби не впало.
Переклад?З англійської?Отак раз - і пішло як має бути)
Отой персонаж з сусіднього міста постановив нагадати про себе - правда, не прямо.але як вже є.Так і не відписала на його смску.Не маю слів і сил. Справді - не маю сил взяти і зробити.
Співаю мантру і ловлю від цього щось особливе.
Марина прибігала на роботу,але саме розминулись.
Бачила Альону із Сашком. Так, треба буде на каву.
Поділилась парфумами.Ага, пускаю хліб по водам..
Як можна пробудити жіночність?
І що взагалі про то знаю?
І чи то треба?
Цікаво, що мав на увазі Вет?
І що буде далі?
І чому аж так закрутилось з тим всім?
Куди, чому, навіщо?
Ні, не треба пошуку. І Жан Рено тут мимо каси.
І ще чимало речей теж мимо.
Четвер сплановано,життя - ні.
М.не реагує.МЕ.у свому світі.
Собісама...
Робота рухається,щось там десь в когось вирішується, нерви вигорають.
Але слухається мантра і життя повниться спокоєм.
За вікном дуже гарна погода,сонечко,приємно і затишно.
Посміхаєшся через вікно сонечку, хмаркам, небу.
Відчуття легкого болю в правій руці.Навіть не те, що легкий біль -пече.Розумію,що треба полікуватись.
А ще варто би забігти в аптеку в центрі,подивитися масла.
І по магазинах пролетітись.
Так, суєтно.
Він скоро приїде,буде щось нове,щось цікаве, щось таке особливе,щось інше.А може і не буде.А може закінчиться.
А може він дивиться на мене особливо.А може то так лише здається.
Не треба брати нічого в голову, просто дихати,бути,знати.
А ще не забувати і не забивати на роботу)))
Він же сам підкреслив,що потребує лише когось для практики, а вже домальовую забагато.
Вибач, будь ласка.Вибач за те,що недооцінила тебе з самих початків,що вважала це все авантюрою,чимось несерйозним і швидкоплинним.Вибач,що домальовувала те, чого нема,що уявляла більше,аніж є насправді.Що була упередженою.Вибач,що так довго тягнула з тим,аби розкритись,аби пустити ближче. Вибач за невпевненість, що боялась болю, що відштовхнеш, не приймеш, не захочеш. А насправді все так просто і зрозуміло... Дозволити, відпустити всі емоції. Тому і так відреагувала на оту прогулянку в вересні, коли вперше взяла за руку.
Робочі будні,намагаюсь посміхатись.
Бережу себе.
Для ...
Намагаюсь бути щасливою.
Зворушує, коли говорить "ми".І коли надцять разів перепитує про настрій, коли відчуває його.
Робочі нюанси не вельми спонукають до особливої активності,а колега таки вміє прикривати тили і хвости свої інколи зайнятої іншими штуками колеги - тобто мене.
Шеф?Міг би відреагувати хоч яким жестом.
Ага,я наполеглива.
Питання висять у повітрі,але не дуже люблю помилятись.
Не можу позбутись думки, що хочу щось написати бабусі. Вже 4 роки як нема кому писати.А все туди ж.
Настрій?Ну як сказати, якщо отак аж чесно?
Осінньо.
Вже дістала пакунок, завтра відвезу на пошту, перешлю.
А тут погрози шлють,судом.Давно не було.
Осінь,міжсезоння.
Грома не було,а інтурист був, небайдужій людині опісля було зле,відповідно замикалась,не нафарбувалась,слухала щось там,у вихідні відпочивала з речовинами,що змінюють стан.
У мене вихідні минули в невихідній атмосфері,навіть дещо важкуватій морально,але так вже є. Покрова - вона така.Чи хотілось би просити про Вета?Не знаю точно, чи можу зробити його щасливим.І чи в стані він зробити щасливою мене.Але чи його - приорітетніше.
А взагалі йога - це невдалі спроби заняття сексом, а вдалі - Камасутра.
Нарада як нарада.Цікаво,що наодинці він підморгує)
На неділю може посунусь в гості.
Цукерки і чай замовила.Так, пора збиратись до лікаря.
І самій трошки декого підлікувати.
Все буде добре.
Адже є Вет
ледь не впала зі сходів,буває, ледь не повсковзнулась на мокрій шкоринці каштана,буває
заснула спонтанно,телефон вимкнувся,налякалась,коли прокинулась.
не було сили встати зранку
і не було сили встати вночі
спілкування з МЕ із зануренням у його минуле,не дуже приємні висловлювання з його сторони,зміна вектора,нові факти
він не зміниться - і мову теж не змінить,що би не казав
з Ветом щось не те пішло,напруження
досі не можу зрозуміти механізму,як передчуває стан
таке враження,що щось знає про майбутнє
впевнений - все буде так,як хоче він
на роботідуже складно,нема до кого обізватись,нема з ким відкритись.
не можна відкриватись,не сприймуть
буде боліти
завжди воно болить...
Грома не буде?..
Надзвичайно гіркий чай - мох.
Нагадує про нього.
Відчуваю себе якоюсь білявкою.
Хочу додому...
Хочу аби було тепленько і забрати з пошти пакунок.
Скинули фоточки дачі,розумію, що йому мабуть сподобається і можливо докладу які гроші,аби купити разом.Відповідальність,знову ж таки.Спільне якесь майно,а до такого ще не дуже готовність.Цікаво,на який відсоток пристане? А може і взагалі проігнорить таку пропозицію. От тільки питання як - чи як мужчина чи як особа,яка збайдужіла. Розвивається,вдосконалюється,змінюється.Цікаво,ще навіщось я йому треба?Тим більше почав ще з кимось там щось робити.Мавр своє все і можна йти пити каву самій, а навіть не тільки каву?
Час покаже.
М.мовчить.Певно,в тещі...
Тиждень почався з купівлі квітів,що після профсвята всія освіти скочили в ціні як має бути,асортимент зменшився.
Хто там мав проставлятись? Аууу!Особливості комунікації.Ніби і потребує,ніби і любить,ніби і показує,а тут може і з днем народження не привітати,і просто зникнути,коли потребую підтримки.Як в День Незалежності,що перетворився на похорон...
Робота рухається своєю чергою.Звісно ж,болісно реагую на закиди в мережі.А як інакше?І особливо на мовчання тих,хто мав би сказати два слова на захист.
Падав десь до хвилини перший сніг.Не встигла зафіксувати.
МЕ мерзне,зимно,дощить.
Заряджаю мозок,бо треба трошки політати.
Сурганова не дуже зайшла.
Шаман?!Не знаю.От чесно.Не знаю,як і що буде...
Росія хоче обміну всіх - на всіх.
На Волинь привезуть загиблого хлопця з АТО - Тишика.Не Миколу.Юрія.
Парламентарні скотиняки хочуть забрати пільги у частини учасників АТО.
Мене назвали порохоботом.
Не знаю,як повернути довіру воїна - отого,важливого і близького.Колись близького. А зараз?..
На яку частину питання відповідати?
Голос це не просто голос. Це не просто радіо.Адже люди відчувають, коли кажуть від душі - а читають коли з листка.
Вікіпедії не треба вірити.І невідомо кому ще можна вірити.
Коли секретарка іде з роботи раніше на 4години,то що тут скажеш?Адже там важлива робота - піти до куми.
Шаман,що дарує щастя.Ната бачить,що то дає результат.Що світло є.А може так і має бути.
Спокій.
Особливе відчуття - коли пити з його чашки і розуміти, що торкаєшся того ж місця, де були його губи.Згадувати перший поцілунок, думати про перші дотики - навіть коли бились струмом, вперше за руку...Навіть тоді, тихою вулицею міста, світитись по-справжньому.І нічого надзвичайного,просто море світла,вибух світла. Першу зустріч - фактично отоді, коли вибігла за передачею, але не були ще знайомі. Вбивати в голову, що це просто втеча від самотності,просто тепло і затишно.
Купила мох. І мнєско.Не зовсім те, яке ждала.І сир, знову сир з двома видами плісняви.
А чи буде М-3?Чи почнеться?Чи спалахне?Що буде?
І відчуваю, як розгортаються крила, як спалахують очі,як горить,сяє,гріє.
Стану кращою!Стану!
Відгуки користувачів !F
Лише сьогодні дізналася про Фрагментер і створила аккаунт. Хочу визнати, сайт дійсно цікавий і незвичайний. Ідея - саме те, що треба. Буду вести свій особистий щоденник незважаючи ні на що. Як же подобається ця анонімність.
Fikus
Так подобається читати записи учасників! Тут набагато щиріше, ніж у будь-якій соц мережі.
Дынька
Цікава ідея - вести онлайн-щоденник, який можуть читати всі й водночас ніхто.
Daryel'
Мені дуже подобається, що на !F ніхто не коментує. Є враження, що я пишу це для себе; зменшується стурбованість тим, що повідомлення буде оцінено.
!ХуеРы
Фрагментер дуже подобається. З'явилася додаткова мотивація змінюватися: є велика різниця - писати тільки собі в блокнот чи писати в загальний доступ.
Фрагментер прикольний - уже кілька разів з'являлися думки про те, з чого я такий депресивний і чому я таким став.
Туле 🌱
Фрагментер – найкльовіше, що зі мною сталося цього року!
Aart 🐦