Alter_ego

Вийшов ввечері прогулятися по Лавіні, це зовсім інша реальність: світло, новорічні ілюмінації, музика, молоді люди, гарні дівчата. Вир життя, в порівняні з заводом де темнота, забор з колючим дротом, собаки та зла охорона.
Взяв кави та просто посидів, подивився на метушню, людей. Хотів ще побути в цьому світі - пішов в кіно.
В принципі, розвіявся. Особливо зараз не варто залишатися на одинці - ці думки в голові. Тому і сюди повернувся, щоб трішки розібратися в собі.
Емоційний стан на нулі, апатія, відсутність сил та мотивації.
Але поки не здаюся.

На жаль, не зміг сюди зайти, прийшлося знову реєструватися.

Довгенько ж не було?
Шукав кінця весь час і майже знайшов.
Живий, а це головне.
Наскільки здоровий, не знаю, надіюся, що ця точка неповернення ще не пройдена.
А телефон не вижив, довелося купувати новий.
Зараз телефон - частинка людини, коли втрачаєш, то зникає все: контакти, світлини, нотатки, паролі, музика, музику шкода.
Новий телефон - нове життя, з чистого аркуша, аби почерк тільки змінити.
Може пані Доля дала зрозуміти, що якщо ти думаєш, що все фігово, повір - може бути й гірше. Повірив.
В бюджеті появилась діра в розмірі 4к.
Якось знаходити сили потрібно.
Про події минулого навіть і не хочу думати.
Дурак! Живу помилками.