Єнот полоскун
Останнім часом я занадто захопився технологією javascript і сайтоверсткою, вчора зробив таймер який рахує дні, години і хвилини, що залишились до нового року (ібо я капєц як його чекаю), тож, для приколу рішив показати моєму улюбленому сусідові і знаєш що він сказав? "Боже, яке воно дурне", а над цим треба вже задуматись, хмм... Я за вечір, можливо і не вивчив js але значно розвинув свох знання щодо нього, це класно, вивчати щось нове, а що зробив ти, друже? А ти нічого не зробив, ти увесь день сидів в КС і матюкався як бидло і ти тут називаєш мене "дурне", хей, ти пйос, подумай-но.
Десь щось я роблю неправильно, я не хочу бути таким яким я саме зараз є, не сказав би що я прям таки кошмар але все до того йде, але чорт мене побери - я не хочу бути таким, я хочу вже серйозно взятися за програмування, хочу займатися веб-дизайном, але не хочу бути таким бидлом, що матюкається і цілими вечорами грає Кс, ні, я не граю і взагалі фу-фу-фу. І не те щоб я попускаю тих людей, що матюкаються, просто мій сусід по кімнаті як бидло поводиться. Хочу саморозвиватись і читати книги, хочу активніше жити.
*Сьогодні день народження в АнниСофії Робб - моєї улюбленої актриси, тож я рішив передивитися фільм "Лунатизм", який я дивився вже більше року тому, і боюсь я почав його розуміти...
("да скільки вже можна ховатись")
Я не вмію писати так, щоб зацікавити когось, але все ж я пишу, пишу попри це а що мені ще залишається робити. В мене сесія і я походу сьогодні завалив історію, ти так думаєш ніби це проблема всього життя але це просто історія, а я вчусь на програміста, ну і програміст я так собі на даному етапі. Крім цього в мене ще залишиться програмна інженерія і основи програмування, все найгірше минуло. Сусід по кімнаті починає задовбувти сам собою, деколи він нормальний чел, але нє, брєд, як і решта він мудила і ставиться нормально до тебе тоді лиш тільки коли щось треба, впринципі нічого нового. Хочу поскоріше додому, надоїв цей універ вже. Хочу вже новий рік, а не оце.
Я хотів би вміти писати так класно, лаконічно і легко, але не вмію, сорян.
А. вже зустрічається з дівчиною, хоча на рік чи два молодший мене і взагалі він іще в школі, і цього разу я вже не можу сказати, що він втирає, він переслав повідомлення, більше питань немає, як я йому написав. Одне основне і довічне питання, хоча, смисл який у ньому якщо я вже дофіга разів його собі ставив і відповідав на нього? Я спілкуватись не вмію - ось що зі мною не так, я боюсь людей. Пишу стільки разів одне й те саме, чого? Я думав що з часом все зміниться - ні. Я думав, що вся справа в моїй зовнішності - ні. Ясно тоді - сказів собі я, - продовжуй і надалі нічого не робити, ти ж дич шуглива, хулі тобі? Існуй.
А в мене день народження сьогодні. Мені 17. Якось дивно навіть, ніби час йде, а ти не змінюєшся, колись ти думав, що коли станеш дорослим, то будеш зовсім іншим, тому що ти бачив дорослими інших і на них базуєш свій майбутній образ. Але ні, лише зараз я зрозумів, що вік - це просто незграбна цифра, яка щось всюди значить, а саме те, що з її ростом ти повинен в собі міняти те, чого міняти і не необхідно. І найдивніше те, що такі слова занадто дивні для людини мого віку. Вже і 20 не за горами. А я от не хочу до тих самих 30 -и зробитися просто частиною тих, хто існує лише задля того, щоб працювати і цим самим відкладати копійки для того, щоб забезпечити існування. Я хочу щоб все було добре.
Я зрозумів чого мене настільки сильно бісить І., а саме тому що він не є тим ким себе видає у тому смислі, що в вк він така няф-няф кавай супер кют, а в житті справжнісінька криса, його фоточка та що на авці біля кожного його псіхованого повідомлення. Але деколи він може бути і нормальним, ну не завжди. Зараз я вдома, лягаю вже спати ібо завтра дуже важкий день (впринципі, нічого нового).
Тре буде порідше приїжджати щоб.. Просто нинад
Тож, завтра виступаю, ох як же я недолюблюю оці всі штучки, коли потрібно прпцювати ніби разом, в команді і все таке. А ще полюбляю харитись над проблемами, над якими можна було би і не, і це навіть не проблеми, а просто штуки які заважають або яких не вистачає. Взагалі, ця моя участь у цій шнязі мені особисто не необхідна, але я і так забагато ніфіга не роблю.
Дивно те, що коли в мене поганий настрій, а це часто, я пишу сюди не зупиняючись і не задумуючись, а от коли щось годне відбулось я спочатку думаю чи взагалі тут чомусь можна радуватись? Нібто життя - суцільний тлін. Веселенький деньок буде завтра відчуваю я.
Знаєш, я оце ж вимахуюсь лиш перед собою нібто не хочу йти на ліру, танцювати і все таке. Насправді я хочу танцювати, як це для мене не дивно, колись давно я не міг зрозуміти як це можна виплескнути емоції в танці, здається тепер я зрозумів. Мене І завів на той "майданс" ну, і впринципі правильно зробив ібо більш продуктивніше для себе я цей час провести не міг. Сьогодні мені навіть не хочеться говорити про дипресію і сірість життя. Також я зрозумів, що люди тягнуться до самовпевнених і веселих, тоїсть не до мене, але на відміну від Л я не поважаю того, щоб тягнутися до всіх і лиш шукати взаємності, хоч якоїсь.
Сьогодні я вперше за 4 місяці відчув себе частиною чогось великого. Хоча і на мить
Задовбали ті, хто приймають дипресію за щось таке з чого можна сміятися і про що можна шутити, я сумніваюсь взагалі в тому що хоч би хтось, хто про неї говорить, знає, що вона собою являє, ні, це не коли ніхто не пише вже 15 хвилин, ні, і це навіть не коли препод поставив 4 замість 5. Дипресія - це глибока яма, яку створюють набагато істотніші проблеми, це яма падаючи в яку ти забуваєш про будь-які причини для життя, це монстр, який пожирає тебе зсередини, висмоктуючи всі життєві сили. Це психологічний тиск з усіх сторін, яких лиш можливо, це коли ти розумієш, що нахер не потрібен цьому світу і взагалі непотрібен нікому.
Це хвороба.
За останні 2 дні взагалі не вилазив з кімнати гуртожитку, взагалі-то я міг би поїхати додому оскільки 3 вихідних але точно не знаю де краще, тут чи там. Не сказав би що провів ці 2 дні безполєзно, але два дні, два, Карл! Це піздєц дожився.
А пам'ятаєш я раніше писав, що коли я вчитимусь в універі моє життя зміниться? Так от, хулі йому мінятись якщо я замкнутий мудак. Коли я сідаю писати новий фрагмент я думаю а про що ж мені написати, в інших же буває гірше але не такий повний піздєц як в мене. За два дні ніхто крім мами не подзвонив і не поцікавився чи я часом ще не зробив послуги і не здох. Егоїзм. Хочеться зникнути від усіх.Далеко
Як дивно те, що зазвичай люди, які проводять багато часу в вк і інеті загалом, з кимось спілкуються. Ну не я. Сьогодні, я і передбачалось погода взагалі говно, дощ, холод, до корпусу добирались на таксі. Був модуль з політології, я йому набрєдив на 2 сторінки, хай розбирається як хоче, похуй, я не політолог блять. Хоч в нашій групі лиш 3 дєвки - вони найкращі, взагалі в тій дирі, де я раніше жив всі дохеріща вимахувались, ніби всім не насрать, хоча це велике місто тут всі прості і прозорі, це радує. Я не можу зрозуміти що заважає мені просто нормально жити. Бо це піздєц а не життя, коли кожен при зустрічі що тільки чекає так це щоб тебе попустити.
Так не чесно, хулі мені таке життя?
Бля, люди, та ви вже всі конкретно мене загребали, ви не збираєтеся зі мною нормально спілкуватись, так ігнорте мене блять, вам надає настільки велике задоволення попускання мене, і це не просто, це ніби тобі закривають рота і не дають сказати що ти відчуваєш і взагалі хто ти такий. Блять, це настільки легко відчути і так важко пояснити. Це коли думають, що ти униле говно лише потому, що.. Та я не знаю сам що робити щоб не видаватись таким. Правда в тому, що якщо мені нема про що з людиною говорити, а мені нема, навіть не знаю хто в цьому винен. Таку поєбєнь написав. Ну й фіг з цим.
Маю сьогодні 75 за модуль з історії і 85 за лабу з програмування. Хочу нагнути І. щоб перестав вимахуватись.
Щож, сьогодні не було нічого страшного крім очікування завтрішнього дня, а саме модуля з історії, я не сказав би що не готувався, я весь свій йобаний час витратив на цю їбану історію і що? Що в мене з пам'яттю? Що я взагалі запам'ятав з того, що прочитав блять? Це ще нічого. Це принаймні навчить мене, що нєхер відкладувати все на потім. Останні півгодини я просто лежав, читав лєнту і слухав містера Дудца, лол, треба хоч деколи відпочивати від усього цього. В статичтиці в ВК писало що за 4,5 роки які я там зареєстрований я надіслав лиш 2К повідомлень, взагалі я думав, що до 1К не дотягне, в І. 137К, лол. А ще сьогодні проводився відбір на ліру, я не ходив, не думаю що настільки там бажаний.
Ха, ти прошарив? І, людина, яка живе зі мною в кімнаті лиш один місяць і вже сміє аналізувати мою особистість, справді думає і надіється, що правий, невже?? Аналітик хрєнов, він не знає хто я такий і твердить мені тут, що я не вмію дивитись фільмів, а саме шукати в них смисл, принаймні такий яким його бачить він, да філософ хрєнов. Що не що, а фільми - це святе для мене. А найголовніше - це те, що це мені говорить людина, якій сподобався Дедпул. Взагалі він вимахується занадто сильно, пи*дить дофіга всякої фігні, рже як мала сучка, ставить тіпа мімімі фоточки на авку, а так-то материться як сапожник, і думає, що мені подобається слухати його шлак, оприділись ти вже з життєвою позицією, дно.
Сьогодні прийшлось їхати додому щоб мама підписала договір для гуртожитку, стільки їхати за одним лиш підписом. Ще одна фігня почала мене останнім часом засахувати, коли я значить їду довго в автобусі навсидячки, з зігнутими колінами, то в них починають жостко боліти суглоби, хулі, мені ніби ще не 70, але це по жесткачу фегово. Часом раніше я писав, що вдома краще, ніж в гуртожитку, так от, я никогда так еще не ошибался.
Не можу придумати що поганого сказати про цей день, походу якраз і нічого ібо норм все. Тож сьогодні до нас на навчання знову приїхала Л, ібо вона якимсь чином вчиться в двох вузах(зачем?). Так от навіть неприскіпливим оком можна помітит, що вона клеїться до І, але той її взагалі не радий, каже мовби в неї стрьомне лице і все таке, судити людей по зовнішності це взагалі по-криськи. Насправді мені здається що вона хороша і добра людина, вона не якась там тп чи бєшана шлюха, вона просто хороша. Можливо таке бути, що я відчуваю до неї симпатію, але в будь-якому випадку шансів у мене мало, як завжди.
Також маю чергову 90 з англійської за текст, мав хоч щось приємне сказати мамі.
Сьогодні було холоднувато, ну 1° зранку і більше того мокрий сніг, мокрий сніг, Карл! Прийшлось брати зимову куртку і шапку, а після пар ще пішов і купив парасолю. Пари дві, яких можна сказати і не було, в прямому сенсі, так і жити можна але витратив скільки сьогодні, ~330₴, кошмар. Прочитав "Казку про самогубство" О.Полярного, це одна з найспецифічніших які я коли-небудь читав, це розповідь, вона мила, приємна, романтична але в той же час показує жорстокість і взагалі автор на кожному моменті коли все ідеально нагадує, що це ніщо більше як просто розповідь. Важко зрозуміти після прочитання таких книжок чи можливе у цьому світі хоч приблизно ідеальне життя, без жорстокості і неспрпведливості.
Заїбали пабліки накшталт Депресеніна і Мізантропа, та що ви нахуй про це знаєте, ви просто на цьому заробляєте, у вас немає проблем, ви не знаєте що таке дипресія, ой, ніхто не покликав гуляти? Всьо нахуй я впав у дипресію, в мене сложний період життя.. Безвихідність це не коли ніхто не кличе гуляти, це коли нікому тебе кликати гуляти ібо ти замкнутий мудак, це принаймі скаєладова дипресії якою бачу її я. І нехай мені зараз тут хтось скаже що він мізантроп, а сам має 100+ друзів, я обіцяю я в'їбу йому, замахали ібо, не знаєте ви що таке психічні проблеми. І не пиздіть що знаєте.
Я зрозумів наскільки я безпоьєзний і непомітний. Тож, група йде святкувати сьогоднішнє в п'ятницю, я не йду це ясне діло, мені нєфіг йти, мене все-одно не помітять. А ще я стрьомний. Сьогодні всі хлопці нашої групи рішили одночасно підкатити до однієї дєвки, тип одночасно написати її "привіт". Я от не писав, я себе не впускав, тому що це для мене щось занадто високе, підкатити до дівчини, знаючи наскільки стрьомне у мене їбало чи можливо саме те, що я такий йобнутий блять на голову і ніколи нчого не говорю? Сук, як же ж це мене призаїбало... Не йду я в п'ятницю, не для мене це, всього хорошого, мудак я їбаний, якщо так то подумати, то немає нічого такого в чому я дійсно хороший.
Завтра ми виступаємо, тобто планується важкий день, але що там того виступу 8 хвилин. Взагалі універ починає прижимати, скоро т.зв. модулі, кпізи, з різн х дисциплін багато чого тре здавати, але все ж я не забираю назад свої слова про те, що універ легше школи ібо в школі кожного уроку їбуть мозги, тут ні. Але я не деградую, принаймі так, як це розумію я. Почав проходити курси по html, і взагалі по асьому інфобізнесу Є.Попова. Також іще почав буквально годину тому читати "Казку про самогубство" О.Полярного, як на мене він дуже класно пише, дещо просто так від душі, інші такого не написали би. Словом норм іще
Останнімм часом здається, що я заважаю всім жити просто нічого не роблячи, от просто існуєш, живеш такий і тут вже щось йде не так, всі щось починають хотіти. І я. Що зі мною? Скоріше за все життя натякає на те, щоб я шукав якби друзів, зв'язки і все таке. А для мене взаємодіяти з людьми, які зовсім не хочуть зі мною це вихід із зони комфорту..
Ах да, зона комфорту, мене роздражають ті мразі, які кажуть типу "тре хоч деколи виходити із зони комфорту", тепер саме сложне, людина не може хотіти виходити із зони комфорту, ібо хулі? А ті, хто так стверджують насправді і не знають що таке зона комфорту, вони думають що такі перемогли себе і вийшли звідти, уви поза зоною комфорту не комфортно.
Наушники загребали ламатись, я звичайно розумію, що 200 ₴ годні навушники не знайти але замовляючи ці я надіявся, що вони ще прослужать моїм правнукам, ібо попередні такі ж, ті які я посіяв були в мене більше року, це дофіга як на мене. Вчора порушив "режим" і замість 11 ліг спати о 1-ій, і в результаті сьогодні чуть не запізнився на пари, вистачило часу лиш щоб биро зібратись і добратись до автобусу, ніякого хавчику. Завів такий собі щоденник, в який після кожної пари писатиму що потрібно підівчити або що задали, і коли мені здаватиметься що я все знаю і на завтра не треба нічого робити я такий відкриваю його і офігіваю. Зараз ще танці, але довго ніби не мають бути, але хто там знає.. Такоє
День пройшов ну дуже швидко, пари, потім танцювали години дві, потім вдома дофіга домкм на завтра зробив, впринципі терпимо. Не я єдиний не знімався у відосі. Це нібто і нічо але мені самому не подобається коли я зрівнюю себе з кимось, це низько. Писати так і немає про що. Завтра повинно бути більше часу, якщо увесь день, звичайно же, не будем танцювати.
А ще я замітив, що після 11ої години мене по жесткачу штирить, я починаю верзти всякий брєд і всяке таке.
А ще я почав надміру часто матюкатись, що не дуже добре.
Такі от справи
А пам'ятаєш як я нив, що у мене дновські однокласники, тепер я походу нию щ у мене дновські одногрупники. А хулі, вони взяли тихенько зібралися в групи, познімали відоси, типу такі вже дружно все і я завжди опиняюсь сам, завжди. А взагалі-то чого це мене так гребе це йобане представлення, чого воно мені ще псує життя, хуйня якась. Ваще по*уй. Прийдеться знову самому за себе, прийдеться знову ненавидити всіх. Та чого я завжди звинувачую себе ?? Я тут ні в чому не винен, ні в чому блять!! Сука, а я-то думав, що в універі краще ніж в школі. Ненавиджу людей, однакові всі.
Что говорят пользователи Фрагментера
Психолог говорит, что я двойственна во всем. Фрагментер - это точное отражение данного высказывания. Тебя все видят, но ты инкогнито; ты ждёшь одобрения, но оно не придёт. Ты хочешь внимания, но о нем здесь также не узнать. Здорово!
satesate
Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus
Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька
Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'
Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ
фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱
Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.
фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦
Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы