Єнот полоскун
Проснувся набагато легше, ніж вчора. Ліг спати в першій, а чого: збирав свої восприізвідєнія іскуства, вкінці вийшла нетонка стпа паперу. От мені за акторів більш обідно, ніж за знайомих, от вчора рішив спробувати прочитати біографію Анни-Софї Роб на англійській, ну норм так: 2007 рік - "Мост в Терабитию", а далі до сьогодні знімається в пошлятині, така ж хороша акторка була.. Зараз слухаю її пісню Keep Your Mind Wide Open, гарна, вже в соте. Зараз до школи, на роздачу тягла, за те, що не вивчив текст з англійської
В Даунв почався період приступів гордості, гребе, ніби і нормальний чел але деколи йому щось заходить, бісить. Треба вчити тексти, але немає відповідного бажання, тільки просте механічне, скоріше за все нічого не вийде, набагато більше хочеться чимось таким зайнятись, що приносило би насправді інтерес, але що ж це тоді? Приступ сну знов неочікувано взяв гору наді мною, треба перебороти це бажання, але що може бути гірше, ніж перебороти бажання спати?
Подивився "Нокдаун", крутий фільмєц, із колекції "Нормо-збс". 1:20 і завтра в 7 годин вставать, школа помри. Намагався вивчити текст з англійської, а там його ще треба складати по частях, йдіть ви нафіг, я краще позаймаюсь чимсь більш безполєзним, взагалі, вже чую як х*й вже лежить на моїх знаннях з англійської, і ніяке ЗНО я не здам, житиму в корбці, стану нікому не потрібен. Життя таке тяжке, капєц прост.
В моєму організмі вже автоматично включився режим "канікули", а це означає, що ніяких уроків і обше якось завтикав, що я в школу ще ходжу, вобщім дуже тяжко, ще трохи. Деколи часом думаю, що не люблю батьків, навіть вірю в це, але потім все минає і вже такий ніштячок, нє, ібо вони самі нариваються, не розуміють, що в мене є свій характер і свої манєри, і взагалі вони просто деколи чіпляються до пустяків, дратує. Скачав альбом Аріани Гранде My everything, в неї обше чотенькі пісні, що я просто похлопаю, встану і похлопаю. Ще вчора сходили з Дауном в таке собі путішествіє, подумаєш, в сусідню область зайшли, пфф, кароче життя "Слива лиловая, спелая с надгробием"))
Вже вдруге форматував телефона, купив карту пам"яті на 8 гб, здрастуйтє ігри. Найбільше мене вдома нервує те, що коли ти сидиш за компом і хренью страдаєш, мама така "Чого ти нікуда не ходиш, я он бачила твої однокласники...бла,бла,бла.", а от коли до тебе хтось з друзів прийшов, то для мене знаходиться вже якась екстра дірмова робота, круто правда? Зараз ще скачаю Сибір на телефон і обшн збс буде, а зараз я хочу спати, дико хочу спати.
Що за базар, якого дідька? Та грьобана патріотичка тупо против нормальної шкільної форми, мовби її вже заборонили, це ссср, і "навіщо піднімати мерця з могили", чого все так, якщо все наоборот? Україна - це вже мрець, мертва держава, нащо її вже піднімати з могили, саме це означає " піднімати мерця змогили" взагалі то я не проти вишиванки але ну йопчика мать, як бісить цей сраний патріотизм, який тупо до жопи почті всім. Вивертає від нього
Сижу в класі, всі пішли на площу, а я сжу тут, як кинутий. Взагалі то це якраз тємово, просто сидиш в порожньому класі, який кайф. Більше того це означає, що не буде контрольної з фізики і я такий пабіждайло. Чорт зна скільки часу їх не буде, зараз читатиму селекцію.
Мій талант неповторний. Спочатку я прийшов зі школи і ліг на 2 годинки поспати, потім взявся робити географію, і тут так зразу приходить Даун і ще 2 години мінус, прийшов в 10 додому і чом би мені не подивитися фільмєц? Подивився бойцовський клуб і в надії, що ще не дуже пізно глянув на телефон, 0:41. І що? Так і географї не зробив, прийдеться робити в школі завтра. В школі обше пі#дєц на завтра: контра з геоми і фізики і 'залік' з історії. Хочеться просто взяти і заснути до літа. А ще на 100% впевнений, що завтра загину, якщо не врано, то в школі
Зараз дощ. Боже, як я люблю дощ, я хочу, щоб він йшов вічно, я хочу завжди бути під ним, я хочу бути дощем. Що може бути прекрасніше за дощові вечір і ніч? Настільки довго не бачив справжнього дощу, що просто стояв під ним, тупо мок під цею дивовижною стихією, відкрив вікно, щоб чути його найнеймовірніші звуки, хоча мені і холодно та нехай, з цим відчуттям не зрівняється нічого, він то замовкає, то знову бушує шаленою хвилею звуків.
Взагалі, як можна не любити дощ? Дощ - це найкраще що тільки може бути
Мене кинули, питання: Нащо було треба починати, вона просто мене кинула на призволяще, а я чекаю чергового повідомлення неначе відсталий тюлень. Так, я насправді завжди сильно помиляюся в людях, надіюсь на краще опираючись на шосте відчуття, якого насправді не існує. От є ж такі моменти коли хочеться щось зробити і нехочеться одночасно, це хвороба і як з нею жити далі я не знаю. На канікули багато планів, боюсь тільки, що тоді мені не захочеться їх реалізувати і я знову програю в цьому житті.
Школа не шутить - вона іронізує. Завтра підсумкова контрольна з алгебри і залік з географії та мене щось це не лякає, мені вже абсолютно пофіг, головне щоь все поскоріше пройшло. На англійській до нас приходила дєвка, яка тупо не говорить по-українськи, вона там з США штату Арізона, так круто, вислухати людину, що абсолютно нічого не шарить в твоїй рідній мові. А тепер не важко вгадати як я готуюсь до контрольних, правильно, ніяк. Дивуюсь наскільки я вже встряг в суспільну думку, вже хоч почав помічати свої смаки та смаки нав'язані мені ним, я багато чого втратив.
Подивився фільм "Револьвер", наче би і нормальний, з сюжетом, але дуже багато насилля і жорстокості, що як на мене робить фільм відразливим, тим більше в ньому не було жодної якби веселої сценки, кароче, не мій жанр. Більше люблю такі фільми, що не під реальністю (як цей), а над реальністю, це завжди вдалі фільми. Ні, я все-таки у спілкуванні Кличко, такі дірмові запитання можу задавати тільки я, не люблю себе саме за це. Завтра вже знов школа, а це означає наступне:
1)Хто збудив мене врано - зіпсував собі карму
2)На перервах читаю селекцію (ібо чогось найкращий час для цього)
3)Головне в кожному уроці - його кінець
4)Вчитель відпустив раніше з останнього уроку - покращив собі карму
Чудовий день. Приходив Даун, хотів йти на "пікнічок" я спочатку дико ломився але пішов і не пожалів, все вдалося на славу, він насправді норм чел, коли не викидає понтів. Не знаю хто вона, але тим, що вона мені пише, вона просто мене радує, я сам не знаю чого, просто. Зараз я дико хочу спати, що і зараз зроблю. Чудовості дня посприяли тільки два фактори і це зробило мій день:)
Якщо я потраплю в пекло, воно буде наповнене дотерами, які базарять щось між собою про свою доту. Дота - це зло. В мене були нормальні однокласники до того дня, доки вони її не скачали. Наша бесіда вк засрана постами з дотерських груп, і взагалі що до них не скажи - базар про доту, Бооооже, як вона мене вже достала, нормальні ж друзі були. Почав програму тренувань по віджиманнях, надіюсь що цього разу не закину. Я її написав, а вона не відповідає, не відповідає, аааа, наскільки ж це мучительно. Над Селекцією якось чйорта не працюю, як можна щось взагалі робити, якщо настільки лінивий, але експедиція257 така отлічна задумка, що якщо !Бо опублікує інструкції по ній, то я просто похлопаю
Подивився фільм "Мечтатели". Я знав, що він буде гівновим, але не настільки і гівновим він видався, от якби ще би трохи сюжету і поменьше гмм.. еротіческих сцен, то фільмец був би взагалі зашибісь, а так я в ньому не угледів якогось особливого смислу, кароче 3/5. Дивлюсь всі фільми підряд ібо вони, як цукерки: спочатку хаваєш простенькі, а найкращі залишаються на кінець. На завтра планів як таких немає (та коли вони в мене взагалі є?) потрачу свій день на щось таке, чого не замічу і тут зразу такий настане вечір, впрочем, ничего нового, як завжди. Хочу нарешті вже літо, не хочу харитися школою, хочу читати книжки, слухати музику і спати цілими днями
Давно не провіряв свого емейлу, а зря. Мені написала одна дівчина, якби хоче зі мною спілкуватись, я чесно кажучи обше в ступорі, саме цим словом я можу описати свій стан, чого? Да тому що мої навики спілкування на рівні фісташки без тріщини і що робити далі я тупо не знаю. А якщо це просто хтось захтів погонити, варіантів безліч, але... Чйорт! Я нз, що робити. Але я теж хочу спілкуватись, хоч з кимось, а не самсабой. Для когось напевне це було би нічого особливого, але для мене це щось паранормальне і неабияк падазрітєльне -_-
Просвітлені емоції +100
Так-то день норм, взагалі норм. Нічого толкового не зробив.. Та що ж це зі мною, хочу вивчити англійську, програмування і уйму всього, що мене цікавить, та мені лєнь. От я не зрозумію ніколи логіки цього світу: мама починає мене обвиняти, чого я настільки правильний ( не п'ю, не курю), думає, що я штунда, невже вона хоче, щоб її син був таким алкашом і наркоманом, як інші? Тепер я спати, завтра буде важкий день
Коли до мене хтось приходить з 'друзів' я їм не відкриваю, а все тому, що друзів насправді у мене нема. Я ті, хто вдають їх, але зацікавлені іншим. Я за своє життя не зустрічав такої людини з якою мав би спільні смаки, спільні інтереси, хоча би щось спільне, що об'єднувало би нас. Тепер я живу серед них і вони мені 'друзі' тільки тому що так треба. Тепер що, мама мені читає мораль по тому поводу чого я не спілкуюсь з тими... Хоча в мене є аргументи, але все-одно ніхто не дізнається, що в мене на душі, тим більше мама
"Мост в Терабитию" - просто шедевр, я не знав, що такі фільми ще існують, закінчення трагічне, але фільм тримав мене з самого початку. І справді, якщо логічно, то цей фільм підтримує ідею Селекції, тим, що не потрібно адаптовуватися під рамки, що встановило суспільство, потрібно жити своїм життям, тим, яке тобі подобається, жити у своєму світі, що відділений від всієї сірості, що навкруги. Потрібно просто навчитися жити у своїй Терабітії і з людьми які тобі по-справжньому дорогі.
Знаю, що маю багато чого зробити, але замість того лежу на ліжечку і от на телефоні ігри граю. Мама плпросила сфоткати тюльпани, щоб похвастатись своїм подругам, взагала не розумію, як люди в добу такого науково-технічного прогресу ще можуть ходити з старими нокіями і самсунгами і вобше не шарити в смартфонах і комп'ютерах, як моя мама. Почав читати 50 відтінків сірого, початок не дуже, але це очікувано. Пізніше ввечері планую подивитись "Мост в терабитию" який недавно скачав. А зараз нічо
Чим дальше - тим гірше, в плані школи, починають давати свої підсумкові ко нтрольні, самостійні, диктанкти і так далі. Починаю помічати, що в деякі моменти нізвідки появляється просвітлений фон і триває десь так годину. Не виходить контролювати свої сприйняття, мені просто буває лінь це робити. Наоешті кінець навчального ьижня ібо відчуваю, якщо повчусь ще з один деньок мене виверне.
Сьогодні снився дуже дивний сон, він був довгий, але я запам'ятав тільки один момент, сижу я значить на ліжку, майн граю і тут до мене приходить одна дівчина (я її знаю, це ЯМ) і починає цілуватись і ласкатись, просто так, не знаю до чго це але відчуття було настільки реалістичне, ніби це відбувалось насправді, під час нього виникло дуже яскраве просвітлене сприйняття. Головна проблема при усуненні негативних емоцій це те, що я вчасно не можу зауважити те, що їх потрібно усувати. Головне практика і все вийде:)
Навчитися не випробовувати негативні емоції важче, ніж я собі думав, так, це мої перші зусилля, але моя схема дій під час випробовування негативної емоції виглядає приблизно так:
1) Усвідомлення НЕ
2) НЕ - Потрібно не спртймати, ігнонувати
3) Намагаюсь вскочити у просвітлене сприйняття, але не можу, не можу просто деколи згадати таке сприйняття, невже в моєму житті було настільки мало ПС
4) Mission failed
Пробував навіть метод інтерпритації, але все одно до дідька складно, все ж таки звичка формувалась все моє свідоме і несвідоме життя, а я її хочу так швидко усунути, ні, легко не буде
Цілий день в школі, було нестерпно, пішов з німецької, читав Селекцію, пробував практикуватися з усуненням негативних емоцій, і взагалі, тупо нічого не виходить, коли я відчуваю появу нової НЕ, я не можу її відкинути і просто так впригнути в посвітлені сприйняття, а це проблема. НЕ настільки в'їлися в мене, що я навіть не помічаю їх, як і з рештою у всіх людей. Не можу заставити себе нічого робити ібо немає бажання взагалі щось робити, а захисній реакції ліні я не можу супротивлятись, тож напевне включу музичку і посплю.
Ужас, чотири дня не був в школі і зараз вже йду, капєц, як не хочеться, я хочу спати, нащо мені вона, ненавиджу. Я і справді живу в негативних емоцвях, тільки дякуючи селекції я зміг це зрозуміти, вони всюди і завжди, їх буде не легко позбутись, всіх. І йти до школи означає згвалтувати себе робити те, що тт не хочеш, що і дає поганий результат. Тепер саме тємове питання:
- Чого саме в 8 годині?
- Да так, не в сказці же вам жити
Ненавиджу всіх в такі ранки
Что говорят пользователи Фрагментера
Психолог говорит, что я двойственна во всем. Фрагментер - это точное отражение данного высказывания. Тебя все видят, но ты инкогнито; ты ждёшь одобрения, но оно не придёт. Ты хочешь внимания, но о нем здесь также не узнать. Здорово!
satesate
Только сегодня узнала о фрагментере и создала аккаунт. Хочу признать, сайт действительно интересный и не обычный. Идея то, что нужно. Как же нравится эта анонимность!
Fikus
Так нравится читать записи участников, здесь гораздо искреннее, чем в любой соц сети.
Дынька
Забавная идея - вести онлайн-дневник, который могут читать все и в тоже время никто.
Daryel'
Фрагментер сильно нравится, появилась доп мотивация меняться - это большая разница, писать только себе в блокнот и писать в общий доступ
фрагментер прикольный - уже несколько раз появлялись мысли о том, с чего я такой депрессивный и почему я таким стал
Туле 🌱
Офигеть, сколько я потеряла, пока не писала в !F. Была куча мыслей, эмоций, а все оно будто потерялось и я даже не могу связно сказать, как прошли эти дни пропущеных записей.
фрагментер - самое клевое что со мной произошло в этом году!
Aart 🐦
Мне сильно нравится, что на !F никто не комментирует, есть впечатление, что я пишу это для себя, уменьшается озабоченность тем, что сообщение будет оценено.
!ХуеРы