Єнот полоскун

Скачав пак курсів Є.Попова по html, css, jquerry і всякому такому, подивився парочку, хоча і бачив їх раніше, та нагадати не помішає. Ходив на репетицію до ліри і щось наші всі( і я в тому числі ) приунили, побачили що підготували інші групи, тепер нам тре не те щоб вже намагатися виграти ліру - нам треба хоч би відбути її не опозорившись, але в нас походу вже з'явився інструктор по танцях і ми не пропадем, ну, принаймі не повинні. Сьогодні ще в мами дн, тож я просто подзвонив і привітав, ібо купляти її подарунок за її ж гроші, це тоді вже навіть подарунком не буде. Написав трохо конспекту з політології ібо вчити це просто нереально. Почитав трохи Воно Кінга.

Як же ж мене починає замахувати І, це вже прям катастрофа якась, я починаю відчувати презирство по відношенню до нього. А ще я не люблю умніків, чим він є теж, сидимо на парі, а цей дибіл почи нає викрикувати все що знає і що не знає, все що треба і не треба і в мене від цього дрож по шкірі, бррр. Раніше, коли я саме дізнався, що ми сусіди по кімнаті, я думав що він нормальний чел. Зараз замутив МакКофі і буду пити з тортиком, на 5-ту сьогодні знов танці, а крім того ще тре написати програму і вивчити політологію, хотя, думаю, конспект напишу і лети ти попутним вітром, політологія ібо просто капєц а не дисципліна.

Знаєш, це кумедно спостерігати за тим, як люди деградують, от буквально навпроти мене зараз сидить мій сусід по кімнаті, кс грає і коли він починає спілкуватися з тіммейтами і це навіть важко описати як віртуальна реальність впливає на поведінку, він то почне чиїхось мамок *бати, навіть бать чув, скільки ж ненависті можна відчувати до людини якої навіть не знаєш, і походу лиш тому що вона провела в цьому говні менше часу. Взагалі, такі ігри туплять але це не моя турбота. Так-от, щоб не деградувати думаю взятися за глобальне вивчення HTML5 i CSS3, думаю, коли оволодію хоч якимось практичними навичками, то зможу робити сайти на замовлення і потроху заробляти але цим треба трохи ще поцікавитись.

Невже я думав, що зміг з кимось подружитися, ти сам чуєш що говориш? Подружитися? Знайти друзів? Може ще в казки віриш або єдинорогів, нє? Мене блять завжди кидають. Невже проблема в мені? Я настільки погіршую існування іншим? Ич ні, я знаєш заїбався вдавати нібто радий їх бачити, піддакувати їхнім смакам і сміятися з їхніх шуточок. Невже так важко зрозуміти одну істину - прив'язуватися до людей - це дурість, ти дуриш сам себе, думаючи що важливий для когось, не не просто не так, це неможливо нахуй, хочуть - хай самі прив'язуються до мене, а то я заїбався трохи вже.

Сьогодні була лиш одна пара, одна, Карл, на якій взагалі походу можна було нічого не робити якщо ти вже зробив лабу вдома, давай, розкажи мені що в школі легше. Але те, що я не знаю як себе представляти досі мене довбе, а що я вмію таке, щоб можна було би показати? А ніц. Мої інтереси обмежуються фільмовтиканням, книгочитанням і трохи малюванням. Ще на 4ту тре йти в спортзал, там походу щось будуть знімати, це все можна описати одним словом - чуш. Оставте мене в покої, я не хочу оцього всього наскільки по-дитячому це не звучало би.

Ностальгірував під Ліньтяйво (і ніхто мене не зупинить!) і Аладдіна, ех, мульти дитинства, школотє нє панять..
Приготовив картоху пюре(да з такими темпами я скоро на МастерШеф піду) дуже годну доречі. Увесь день намагався написати прогу на лабораторну - безрезультатно, знущання з коду якесь вийшло, зробив і оформив звіт лаби з веб-дизайну, веб-дизайн це взагалі ізі для мене, все зробив і спостерігаєш як в бесіді всі обше не шарять, нуль, ну, хоча би десь я кращий. Пробував дочитувати "Воно" Кінга, але щось для художніх книг походу потрібно трохи більше часу як пів години, та ще й з моїм темпом читання... Починається тиждень безумія і підготовки до ліри, така фігня.

Подивився "Володар перстнів: Дві фортеці", в порівнянні з іншими франшизами, як по мені, то не дуже, є фільми яким потрібно лиш півтора години, щоб заставити тебе офігівати. Зажарив ще одну, трохи більшу порцію картохи, повисив скіл готовки. А ще дивився "Ліньтяйво", да-да, той самий мультік, що колись йшов на Jetix, і він не просто йшов, я не міг пропустити жодної його серії, зараз мені майже 17 і він мені здається не менш офігеннішим ніж тоді, розумій як хоч. Взагалі, хто придумав те, що мультфільми лиш для дітей, чого все хороше лиш для дітей? Я дивитимусь що захочу, будь мені 7, 17, 30 чи 50.
Завтра нарешті висплюсь!(можливо)

От і закінчився 3ій тиждень, нічого особливого, я вже, можна сказати влився в це життя і це 3 місяці тому мене дуже лякало, а саме те, як я тут виживу, а тепер бац, і нічого. Прийшов з пар, поприбирав і зажарив картохи, вперше в житті, сам, без підказок мами, взагалі думав, що в мене тверде говно вийде, а не картоха, але коли спробував, чорт побери да я Ектор нафіг!! Словом так-от. Виявляється, мені ще потрібно вивчити 2 тексти з англійської і зробити 2 лабораторних з програмування, я походу знаю як пройдуть мої вихідні. Погода похмура, осіння, холодна, словом класна.

Хвилина офігітєльних історій.
Сьогодні на парі мій сусід по кімнаті відібрав в однієї дєвки телефона, звідки зайшов в вк і почав лайкати свою стіну і фоточки. Походу я переоцінював його інтелект.

Я навіть не міг уявити як важко буде почати, і досі не можу уявити, але я мушу, мушу, мушу і це без питань. Я повинен почати, за мене не почне ніхто, я не хочу бути тягарем. Просто почни це. Сьогодні день лекцій, лекції, політологія, це ужас несущний, а не дисципліна, ледве відсидів на лекцій, думав, що мене вирве, він нормально розказує, але суть в тому, що розказує він чуш, фі. Походу хворий, а походу лиш нежить, в останні дні холодно, не збираюсь витрачати свої гроші на ліки. А ще замітив поменшення пофігізму на мене з боку одногрупниць, хотя походу чуш, понапридумував, мене походу лиш пожаліли, таке часто буває. Тож не знаю що і сказати, просто якось все ніяк.

Наскільки зі мною все погано? Сьогодні просто випадково познайомився з однією дівчиною і просто вона хороша, я не кожного дня зустрічаю хороших людей, і це знайомство принесло мені таку радість, що важко уявити, можливо так і має бути, тому що я рідко з кимось знайомлюсь. Як називається те відчуття, коли один одному противні і огидні але вдаєте ніби друзі? Я і мій сусід по кімнаті, йому просто повезло в житті, і тепер він пуп усього, він найкращий від усіх блять, хвастався, що в нього степуха 2к(так в анус її собі засунь). Я щас йду веб-дизайн робити, а він увесь день кс грав. Заспокойся, усьому свій час, він не буде вєчно в "режимі лєбєдя". Так-вот

Чого в мене завжди все через жопу-то, чого я не можу хоч деколи бути задоволеним, тим, що зробив, а саме купив навушнички і вони норм, але коли мама сьогодні ввечері дзвонить і каже, що Юля заслабла і вдома немає ні копійки, і взагалі, словом там капєц повний, а я тут ще дозволяю собі бєздєльнічати, я дозволяю собі мати "вільний час", я дозволяю собі не вчитись блять, а за навчання вже заплачено. Мама от не дозволяє собі мати не вільного часу, ні сну вдень ні печеньок, ну я і криса, але я можу писати хоч цілу вічність, і це не дасть результату. Потрібні чіткі дії. Завтра. 100%, прям точно, я тут не мажор, щоб розкошувати. А зараз я спати, намагатимуся чимпораніше, от мій результ, вуаля

Сьогодні сходив на пошту і забрав навушнички, ой, як же ж довго я шукав те грьобане відділення, але факт в тому, що зможу тепер нормально свою музичку слухати. З історії отримав 90, вау, але ж бля, вчив учораїї увесь день, в той час як І задротив кс, і ти думаєш скільки в нього? А 100 нахуй!! Але в світі й так нема справедливості. Але за 90 однако приємно, перша відмінна оцінка за моє начання в універі. Так тримати (ніби це настільки легко). Написав на завтра проги, все що зміг, а зміг я майже все. Завтра зніматимемо відос на ліру. Знаєш, коли хоча би що-небудь стається хороше у твоєму житті, жити стає легше. Але соточка повинна була би бути моєю. Ми ще поквитаємось.

Так, мені терміново необхідно скосити грошей і дофіга. Навіть знаю де, але грьобана лінь все портить. Пасивний день, дві пари по веб дизайну і все, прийшов до гуртожитку, хавав, читав, спав, на завтра одну лабу ще не зробив, зате історію читав, а нащо воно мені.. Тож все просто ніяк. От І, цілий день задротив кс і вгадай, в кого буде 90, а в кого 65, да, це називається об'єкттвна система оцінювання. Да пох, прорвемся, головне це прирівнювати себе до інших, і взагалі якось упорядкувати свій день, а то як лох.
Треба грошей чорт побери, їх завжди треба!

Комп'ютерні ігри - це дурість, ти просто гаєш життя, базариш і матюкаєшся до тіпів, яких не знаєш і тут перемога! Переміг ворожу команду! Ура, тепер є чим гордитися в житті! Можливо я неправий, але збоку це виглядає по-дурному.

Цей тиждень обіцяє бути ох яким веселим! Ми маємо готуватись до студентської ліри і в нас досі жодної ідеї, хотя мені трохи пофіг на неї, трохи дурість же, але ж якби лиш не брати участь в ній було би так просто.. І .. Взагалі-то я в універі, а не в школі, тут блін завжди весело. В мами в Тернополі є якась людина, в якої я завжди на оці і вона все її докладає. Про от таке ми точно не домовлялись, ще жучка мені під шкіру вшийте. Такі-от діла

Щас приїхав до Тернополя на автобусі з водієм-чмом. Значить зайшов, заплатив, проїхав, вилажу, а той лось ще почав обвинувачувати мене, що я йому грошей не платив, придурок кончений. Він взагалі був обше, такий дофіга спокійний, а негативу стільки тримав, коли говорив своїм нейтральним голосом, що мені до кінця дня його хватить, аутист блін.

Такс, ми маємо новий тиждень для звершень, самовдосконалення і просто нормального життя.
Якщо не брати до уваги те, що про мене думають інші, то можна і непогано жити.
Але найкраще асе-таки коли інших нема.

Знаєш, ми не можемо змінити минуле, але ми можемо зробити так, щоб майбутнє не наступило. В чому смисл мого життя? Я звичайна ходяча маса, яка своїм видо нічого крім огиди не викликає. Я хочу бути цікавішим, я хочу мати друзів, я хочу мати дівчину, я хочу мати людей задля яких жити, або хоча би когось, хто відговорював би мене від суїциду, ібо куди катиться життя, куди?
Ігор вже понтувався, що до нього липнуть дівчата, походу зараз сидить, з кимось весело говорить. Бісить мене цей Ігор, він думає, що всі люди такі, як і він, але він походу охуїв би коли дізнався би, що це не так.

Чого я такий замкнутий, це вже блять декан помітив? Я в шоці звичайно, дзвонив до мами і питав чо мене нема на посвяті, та того блять нема, БО Я СУКА ЗАМКНУТИЙ БЛЯТЬ!!!!!І я знав, що пожалію про це мені взагалі, ти розумієш, взагалі нахуй похуй на це, чого я такий замітний, вам так важливо чи був я на посвяті чи не був я на посвяті, один раз в житті, цей універ вже змушує потроху ненавидіти його, чого я в такі непотрібні елементи я важливий, а в інших випадках, хуй на мене кладуть. Коли я є - мене не помічають, але коли мене нема - вони помічають мою відсутність. Сука, тільки почало життя наладжуватися...

Трохи почи наю помічати, що трохи ніфіга я не встигаю, за мною накопичується гора всього, що я повинен буду вчити в останній момент, а час замість навчання я використовую для того , щоб читати лєнту вк, сьогодні он подивився фільм "Джанго вільний", ну нехай, вчитися тре, навіть коли здається, що ніфіга вчитися не тре, то хоча би розвивати себе, а не деградувати. Треба ще одну прогу написати на практичну, а я взагалі так прям хз прехз як її робити, завтра любою ціною повинен її зробити, хулі мені. Біг сьогодні 1 км, захекався, що прям до ужасу і це лише 1!1, Карл! Я чуть не 2 бігав і мені хоть би що . Виходиш з фізичної форми... Завтра день лекцій, тоєсть ізота.

Нас скликали на збори, щоб розказати що ж таке за ця студентська ліра. Так от, чим би воно там не було, виступати мені завжди страшно, а це вже не просто цьой, це вже состізаніє нафег. Але ж блін, воно не мине. Та шкура, що розказувала про все це почала ще возмущатись чо ми такі не цікаві. Ха, вона прийшла, навіть не представилась, почала чогось орати і з нами щось не так? Трохи дурдом, але старшокуисники втирають мовби це там дуже круто і незабутньо, тири-пири... Ще той профком студентів запросив нас на посвяту (вже третю за останні 2 тижні), питаннячко, а скіко в нас взагалі посвят буде? Ну на цій принаймі не будуть нас жостко споювати, лиш шампану по чучуть, заепали ви зі своїми посвятами

Думав, що завалив повністю історію, а в мене аж 66! Сьогодні ще заробив 60, ібо хулі тут мені історія буде все завалювати. Ходив на відбір в шахову команду, да, я прекрасно знаю, що людину, яка гірше за мене грає треба ще пошукати, але я вже походу з нею і зіграв. Так класно, не бігаєш, а сидиш і думаєш. Також мене смущає ближайша студентська ліра так звана, на якій потрібно буде перед всіма представити себе і свої інтереси. На сцені. Чого не можна просто написати відмовлення від усього лєвого. Я хочу спати, дуже сильно, очі злтпаються. Словом, в універі добре, але вдома краще.

Наскільки я поняв, то хтось вже без мене офіційно відкрив сезон попусків мене. От, тєма в тому, що інтроверт може зрозуміти екстраверта, але не навпаки, чого я не говорю? а про що з вами говорити? Якби ви говорили би про щось справді цікаве, то так, а так хулі. Я не кажу, що однокурсники якісь погані люди, вони просто інші, не такі як я, хоча я ніколи не зустрічав таких людей, як я. Напевне тому що в мене утопічні думки і ідеалізований світ, ніхто не мислит так, як мислю я. Да, дуже смішно, що я не такий, як ви, а ще ви затуляєте сонце, коли стаєте і починаєте вимахуватись на моєму фоні. Господи, да ви ж круті.
Найменше чого би я хотів в універі, так це ненавидіти одногрупників.

Сьогодні я знову в гуртожитку, вчора приїжджав додому, як же там тихо і спокійно, а тут, то якісь машини шумлять, то алкаші оруть..І взагалі, там спокійненько. До Тернополя взагалі доїхав безплатно, ха, замість 50₴ заплати нічого, лол. Ну, тут принаймі все з холодильником норм, не знаю що з ним сталось, але тепер він працює і це добре. Завтра взагалі ізі пари, 2 чи 3 Веб дизайни, а ми взагалі ще нічого не розбирали. Маю повний кошельк грошей, але тратити їх на своє не спішу, а чого, а того що там і копійки мною заробленої немає, зароблю, тоді тратитиму, а то взагалі як якийсь нахлібник. Написав 2 програми на лабораторні, тре буде ще завчити історію , щоб вона мені все тут не запорола.Норм крч