Єнот полоскун

1.03
пятниця
сука.
просто сука.
моїй ненависті нема меж. єдине, що хвилює цих сук це спотік і труси з гамбургером. хочу відпиздити кожну русню ногою в живіт і в голову йобнути за кожну мертву дитину. йобані скоти. йобаний в них і народ. сука хочу смерті їхньої нації і кожному її жителю. блять. як же я просто хочу їхньої смерті.

знаєш, 20го січня ти хотів померти. сьогодні ти хочеш жити як ніколи і ти хочеш смерті кожного рашиста. на цьому все.

- ти дуже замкнутий в собі, ти хоч з кимось спілкуєшся в житті?
- для чого?
- погано, коли нема друзів, близької людини, знайомих.
- погано - коли думаєш, що є, а, коли вони треба - їх нема.
- тобі ще рано розчарувався в людях.
- в людях розчаровуватися потрібно відразу (бо потім їхні удари дуже болючі - це я вже подумав).
- не можна шукати скрізь підступ.
- а я і не шукаю, подивись на реалії: біль, зрада, брехня, корисливість, продажність, пиха - ось це навколо.
- ти тож не святий.
- це ще раз доказує моє світобачення.
- тоді ти завжди будеш сам.
- ідеально.

Коли ти бачиш чудову людину і не вмієш красиво контактувати, то ти робиш це як можеш. Ти щиро цікавишся справами, настроєм, хобі, слухаєш пісні. Але через деякий час ти розумієш, що цікавишся тільки ти.
Ця людина не повинна діяти саме так як тобі хочеться, вона просто є і живе собі, а твої очікування лише твої. І це лише твої проблеми, що ти віддав, це твоє бажання. Це було щіро і не вимагало віддачі. Але в якийсь момент прокидається бажання і щось отримати у відповідь. Чи справедливо це? Ні. Я не можу нічого вимагати, ображатися або щось подібне. Так, мені сумно, але це не смертельно. Але залишається ще й питання, а що тепер?
Іноді мені здається, що я змусила себе цікавитися кимось ..

Я остаточно повернулась до роботи, і повернулась до режиму "а що вже тиждень пройшов?" Тренування, поїсти, на роботу.

Дивно, всі друзі за цей тиждень прямо дружною ходою звалили, навіть і не напише ніхто. От повертаюсь знову до того, "а вона ж на роботі завжди". Так так.... Впахую. Для себе ж.
Найдивніше те що, люди так реагують на мою роботу... Типу " ну і що досі столи тягаєш оті?" "І що хтось платить?" І тягаю, і платять... І ще нових навідкриваю, ще, ще... І ще. І діти задоволені, і зп виплачую вчасно всім, і податки плачу, на пенсії і субсидії тим хто мене бісить своїм царським ставленням "типу повертайся до офісу і не мороч голову"... Чи "може пора вже в декрет?"
🤯🤯

Ні, не пора😂

Моя мама казала, що зорі - це свічки, які ангели запалюють для Господа Бога, коли служать всенощну службу. Кожен ангел запалює одну свічку, ангелів же на небесах - легіон. А коли зорі мерехтять на небі, то це від тих несказанно гарних гімнів, що їх співають херувими. А якби хтось із людей почув ті гімни, то одразу помер би, бо людські вуха і людське серце не можуть витримати ангельських співів.
Колись я думала, що ознака старості - це сиве волосся. Тепер я думаю, що ознака старості - це коли дивишся на небо і не віриш, що є мотузяна драбина, яка туди веде. Не віриш, що туди взагалі можна потрапити.

6290.18:54.Україна
Зрозуміла, що коли хочеться комусь написати, насправді хочу емоційно розвантажитися, отримати підтримку. Зараз, замість того щоб нагружати когось з близьки, просто пишу в фрагментер і це допомагає. Відразу думки якось до купи збираються і емоційно стає простіше.
Мене став серйозно переслідувати тупий комлекс дитинства. Коли спілкуюся з людьми відчуваю, що вони сприймають мене, як ЧМО, а якщо на мене і звертають увагу, то це просто якесь чудо, але я аж ніяк не могла сподобатися. І нажаль ця проблема на підсвідомому рівні, тобто якби я тільки так думала, то я б ще проконтролила і позбавилася, але це почуття, тому норм не стає. Неначе слимак сидить в леганях і сосе душу.

Настрій жахливий. День ще гірший. Хоча він нормально починався. Сьогодні цілий день мною не задоволені і постійно кричать. До того ж порівнюють із сестрою-однолітком. Бо типу вона молодець вдома все робить хазяюшка не то що я. Таке відчуття ніби вона для всіх сонечко і зайчик а я остання шваль підзаборна. Це так обідно. Хочеться вмерти. Я не можу вже це витримати. Що би я не зробила або помилилась би у чомусь мене зразу порівнюють з Аліною.

муд: піти в бар і просидіти там усю ніч, допиваючи черговий келих алкоголю. Є бажаючі?
а потім протидіяти спокусі кинутись під автомобіль.

Тараканы в квартире парня заколебали, а так бы чаще хотелось бы у него оставаться. Перед сном зашла на кухню, включила свет, а в углу их штук 50, отвратительно.
А так неплохой день. Проснулась в 11, быстро собралась. Ходила в зоологический музей, потом покушали в бургере.
Сейчас пытаюсь написать доклад. Хочется курить, но я держусь. Думаю, где можно заработать денег, чтобы можно было совмещать с универом.
Вижу, что недостаточно делаю, слишком часто ленюсь. А еще нужно больше читать, тк часто чувствую, что я лишь поверхностно умная, а на самом деле почти ничего не знаю и не умею. С этим нужно что-то срочно делать.
Настроение неплохое.

Снова это странное состояние. Когда уже получится перестать зеркалить людей? Проще думать что во всем виновата я, что сделала что-то не так тоже я. Но это не правильно. Чувствовать вину за других-не лучшее занятие. Ноуп. Неа. Не делай так.
Прекрати возвышать остальных. Они такие же простые смертные. Они не лучше тебя. Твои интересы, чувства и переживания - это суперважно. Соберись в кучку и следи за собой.
А теперь просто осталось повторить это себе ещё раз двадцать.

Утро начинается с синяков под глазами через 20 минут после первого будильника. С шампуня и тёплой воды.
С апельсинового сока.
С молчаливых кривляний диктора, с маленьких синих часов в углу экрана.
С рекламы. Ты знаешь, все наши желания и потребности давно уже известны отделу аналитики. Для них мы набор потребителей. Та самая выборка из 100 человек.
С видов Питера. Фонтаны, Таврик, Московская. Виды города не показывают просто так по телевизору. Даже если это Петербург. Иногда я даже забываю, что это какая-то там столица. О ней так редко говорят.
Утро начинается с заваленного стола. Скетчбуки, блокноты, я снова начала рисовать.

Пятница начинается с утра.

#24

Сегодня такая прекрасная солнечная погода..
Она прямо создана для того,чтобы целый день просидеть дома
Может порисовать часик?Вполне возможно,но пока нет идей.
Не так давно кстати увидела на улице знакомый цвет волос и стрижку. Подумала— надо же,это Катя!Уже хотелось подойти,но та повернулась в профиль и я поняла,что это совсем не она..
Как только Катя ушла из коллектива из-за прогрессирующей аритмии (буквально сразу же после новогодних концертов), мне стало в 100 раз более одиноко,чем до ее появления.У неё сейчас все хорошо,судя по фоткам в инсте вместе с одноклой,на которую она так обижалась по личным причинам.
Дружили 4месяца,а теперь даже не пишет мне,да и я навязываться не хочу.

Такой теплый, солнечный денек. И надо бы чувствовать прилив сил, энергии. Но я, подобно ленивому коту, желаю лишь свернуться в клубок и греться на ласково щекотящем солнце.
---
Сегодня после занятия на курсах забежала в любимую кафешку. Одно из самых атмосферных мест общепита в моем городе. Я не сильна в описании, мб попробую позже в отдельном фрагменте описать с.
Так вот, купила кусочек рулета с изюмом и в глазури. Всякого рода помадки, глазури, сиропы - моя слабость, хех.
----
По дороге домой повторяла даты по истории. Т.к. ехать прилично, то решила сменить деятельность. Попробовала в быстрые наброски людей, машин, собак и etc
----
Доброго всем остатка дня 💛

Дочитала "Воспоминания воображаемого друга".
Как по мне, это замечательная книга.
С точки зрения педагога - это небольшая дверная щель, через которую можно посмотреть на внутренний мир ребенка.
С точки зрения психолога - это история о мальчике с определенным диагнозом.
С точки зрения обычного взрослого - это захватывающая история о взрослом мире, где дети - всего лишь жертвы обстоятельства, жертвы других, повзрослевших детей.
Интересно прописан момент самого существования воображаемых друзей и их жизни. Веры детей и исчезновение за ненадобностью.
Сколько у нас было таких воображаемых друзей, в виде палочек от мороженого или фей? И сколько их таких уже нет.

Что нужно обязательно сделать в жизни:

— Нанять двух сыщиков следить друг за другом.
— Сделать ванильный пудинг. Положить его в банку с майонезом. Есть на публике.
— Стать учителем. Сделать тест, где все правильные ответы "Б". Наблюдать за реакцией.
— Забежать в магазин, прокричав: "Какой сейчас год?". Услышав ответ, выбежать с криком "Сработало!".
— Купить коня, назвать его "Пришел первым" и участвовать в скачках.
— Купить попугая. Научить его произносить "ПОМОГИТЕ! Меня превратили в попугая!"
— Находясь в лифте с незнакомыми людьми, повернуться к ним и сказать: "Вам, наверное, интересно, зачем я Вас здесь собрал?"

Рисовать не вышло. Иду спать.

Люди просто удивительные существа. Сколько бы я не наблюдала за ними, всегда вдохновлялась. Порой мне кажется, что я никогда не перестану их любить, ведь всё, что меня окружает сейчас, создали люди. Чувства людей для меня одни из самых важных вещей в жизни. Но, к сожалению, люди в это же время являются самыми отвратными существами на свете. Они разрушают всё, что видят, убивают и ломают друг друга, чтобы выжить. Мы все лицемеры и лжецы. И даже это мракобесие делает людей только интереснее. Удивительно, как наши пороки и неидеальности в перемешку с достоинствами формируют таких прекрасных чудовищ. Разве не потрясающе?

В житті немає нічого задарма. Ти любиш і любитимуть тебе а може й ні . А якщо тебе люблять просто так , то ти помиляєшся. За щось люблять . Або ж всі навколо задрять , хоч в тебе немає нічого - кажуть , багатий. Думають ти щасливий , а ти просто хороший актор який святкує свій день народження з виключеним телефоном ,вдома перед телевізорjv й давлячись печеньком . А вони всерівно тобі заздрять . В житті немає нічого задарма і за все ми розплатимся . І я не про бога й не про гріхи ,я про баланс , земля рухне якщо на терезах не буде рівноваги . В цьому вся суть .
Ваш Bober

Сижу біля вікна , п'ю чай . І думаю чому люди так сильно бояться бути справжніми ....?
Говорити те що відчувають , робити те що хотілося або потрібно . Але завжди значидиться виправдання : " я ще не готовий/а " ," а що скажуть інші ?" і так безліч версій ....
Тим часом мій чай остигає , мені прикро це призначати але я досі не можу знайти людину яка б його могла розділити і не дати охолонути .
А ще я щодня бачу як сваряться хоканні люди а потім обоє сильно жаліють .
А ще дивує чому звичайне добре ставлення сприймають за флірт , невже люди перестали робити добро або просто так комусь приємне ??

Про непереборну дитячу логіку.
Черга під кабінетом лікаря. Малий років 4ох бігає по коридору, мама намагається його стримати - їм вже наступним заходити.
Мама: от піду до лікаря без тебе!
Малий: тебе болить горло?
Мама: ні, тебе.
Малий: ну от. *побіг далі*
Його чекає велике майбутнє, 100% гарантії.
_____

Коханий: таке враження, ніби тих новорічних свят і не було. Просто приїхали друзі, побухали, роз'їхались. А на дворі листопад.

° Alice Cooper - We Wish You a Merry Christmas

Напевно, сьогодні я зрозуміла, що таке залежність. Лише, не від чогось, а від людини. Ти хоча б раз, відчував невгамовану тягу та сум до когось? Ти, знаєш я ніколи не задумувалась наскільки важлива присутність цієї людини у моєму житті... А тепер, коли думки постійно зайняті нею, коли у кожному подиху вітру, у кожній краплині, сльозі ти шукаєш її.... Як жаль, що цінувати це починаємо лише тоді, коли втрачаємо. Ти знаєш, це точно залежність! І ніяк, не кохання про яке подумав кожен, читаючи цей пост. Це дорога та близька для мене людина, це моя найкраща та найрідніша...

Это ужасно, это отвратительно. Праздник испорчен, впрочем, я едва ли вспомню хоть одну Новогоднюю Ночь, когда мне было хорошо, когда не было этой пустоты. Обычно, я встречаю его одна, сидя за компьютером и играя в любимую онлайн-игру. Я знаю, что меня никто не поздравит, кроме её разработчиков, но в то же время это незначительно заполняло мою пустоту. Но в этот раз всё выдалось не так. Всё выдалось ужасно. Я не хочу праздновать с этим человеком. Мне больно даже видеть его.
Лучше бы всё так и оставалось, как прежде. Лучше бы меня не существовало вовсе.

Не хочу быть дома в новый год, но податься некуда.
Предпочла бы встретить его вместе со своими друзьями, но на данный момент это невозможно.
В прошлом году мы с маман ещё пытались создавать иллюзию новогоднего настроения. А в этом нет. Он, скорее всего, пройдёт так же, как и любой другой день в году.
Только поспать нормально лечь не получится, из-за проклятых фейрверков. И собака из-за них же будет в истерике.
В детстве ты ждешь чужих фейрверков у окошка, как чуда. А теперь они действуют на нервы.
Парк всего в 10 минутах от нас, но всем всё равно нужно взрывать всё прямо во дворе, доводя местную живность и маленьких детей, и рискуя устроить пожар у кого-нибудь на балконе.

С наступающим, ага

Я ненавижу свою жизнь.
Все планы, которые я строю, непременно разваливаются.
Я не умею общаться с людьми. Непременно порчу практически все отношения, что удаётся построить. С друзьями, родными, просто приятными знакомыми.
Я не умею контролировать свой гнев. Бывают ситуации, в которых я веду себя как распоследняя сука. Я пытаюсь и пытаюсь и пытаюсь перестать остро реагировать на вещи. Иногда получается. Но чаще всё идёт по пизде.

розриваюсь між ревністю і тим, що я розумію, що ревнувати деструктивно, не варто, і неприємно.
дуже тривожно і напружено.

Часто в голові з'являються різні прикольні сценарії, слідуючи яким можна написати класний роман....(ех якби ж мої руки долізли до цього)
Але іноді хочеться, щоб цей сценарій став твоїм життям, щоб зникли сірі будні і з'явились пригоди.
Або читаєш книгу і починаєш приміряти на себе всі події, які трапляються з Гг, думаєш як би ти вчинила в цій ситуації.
Жаль, що до нашого життя не можна написати сценарій і слідувати йому. Хоча з іншої сторони як же ж це цікаво чекати наступний день і думати, які сюрпризи він тобі готує.