Сід

Малиновый закат стекает по стене.
В тех ломаных лучах
Я насквозь и вокруг тебя рассмотрел.
Только ты ничего не знала обо мне. 👀

Заснув десь в час і проснувся в 5, потім в 6, потім в 6.30. Ніби навіть виспався.
Завтра має подарунок приїхати, до завтра дотягну, тоді вже певно піду. Так.
Купа їжі, в кожному кутку заникані пакети з їжою, в планшеті замість зошитів шоколадки. Куди це все дівати? Хз.

Зловив себе на думці, що хочу знов записувати думки. Це викликає почуття гармонії, ніби посповідався самому собі. Сьогодні буде така можливість.

Ех, а я вже подумав, що...
Наївний дурачок)

Грали в більярд з батьой і малим. Казав що 20 років кий в руках не тримав, але щось я йому не вірю. Ну не може стільки раз людині повезти.) Радий, що провели час разом.
Сумно, що батько напився. Горбатого могила виправить. Через це в нашій сім'ї більшість незгод і це вже ніяк не виправити, поки до нього самого не дойде.

Дебіли понапивались в увалі, що ледь на ногах стоять. Через це нам півтори години моралі читали на плацу, поки вони в теплому кабінеті сиділи. А сніг то в прямо в харю дує.. А в кінці полкан такий тільки ви хоч не трогайте їх пальцем. Іди нах полкан.

Бачу ці лиця батьків, які йдуть і вдивляються в кожного солдата, шукають свою кровинку. А ми такі ділові з автоматами) дітки підросли і бавляться вже дорослими іграшками.
Вчора вечором щось надто розболілось біля лопатки. Якого лисого? Ну ладно, з цим розберусь завтра, а зараз напився знеболювальних і більш менш норм себе чухаю.
Ой бля хоч би не на тупити 😅

Спина. Болить.

От і все, путівка закінчилась, мене виписали з госпіталя. Не можу сказати, що виздоровів, але підлічився хоча б. Якщо спина не перестане боліти до понеділка піду вже з цею проблемою.
Після обіду мабуть буде генеральна репетиція завтрашньої присяги. Треба її вивчити🤔
Ще вчора розглядав варіанти як би то звалити з цієї країни, а завтра буду присягати їй на вірність😅
Але як то казав Ноггано:
Я не виноват, вы меня сами попросили
И поэтому служу Украине)

Наші чергові по відділу, збс) перекантуюсь до обіду в розташуванні)

Плюсів більше. Може я не надто шукав мінуси, або не хотів їх шукати, бо в мене тут свій інтерес. Інакше мене б тут не було. Багато вибивався на інші думки, потім все перечитав і одразу видно ж що болить. І ні, не варто це комусь показувати. Це те ж саме, що стояти голим перед людиною, ось вони всі шрами, синці та рани. Засиплять сілью та зверху ще піска добавлять. Може хіба психологу, але тут і без нього все прекрасно видно. Так, спробую через тиждень знов, цікаво на що буде акцент тоді.
Кайфую від часу на одинці, не знаю коли ще випаде така нагода.

Допоки сонце сяє, поки вода тече, оооує надія Є.
Лиха біда минає, просто повір у це... Надіяя Є))

Книгарня Є🤔 не розчаровуй мене.😒

Не виписали і збс, не хотілось мені сьогодні йти звідси. От і залишився я один в палаті, і це мене також радує. Я хотів побути трохи на самоті і ось моє бажання збулось)
Розговорився з медсестрою. Дуже приємна пані. Вже було хотів йти в палату, а вона каже стій, настав жменю. В думках одразу сємєчками хоче вгостити чи що.. А вона насипала мені повну жменю вітамінок і така тільки тссс, нікому ніц не кажи😅
А вітамінки таки смачні, ледь зупинив себе, щоб не з'їсти всі одразу😅

Завтра рівно місяць як я в армії 🤔 Більше отримав, чи все таки втратив? Треба порахувати плюси та мінуси.

В п'ятницю генеральна репетиція. Буду проситись щоб виписали в п'ятницю, надіюсь спина хоч трохи відпустить. Блін хз. Буде мені наукою на майбутнє. Треба мати запас своїх лікарств, якби я почав лікуватись раніше то не було б всього цього. Але все ж, маю визнати, що я добре тут відпочив, хоч толком і не вийшло вилікуватись. Ці 4 дні пішли мені однозначно на користь.
Пробував записувати свої думки. Мені сподобалось, що я не міг зупинитись. Писав, писав, писав. Чи правильніше сказати друкував. Бо писати мені нема як. Монолог самому собі. Завтра спробую знов. Більш менш визначився чого ж я хочу від себе.
Добре😌

Але ось тут прямо тут...
І пекло і новий рай.

Коли вже випишуть цигана, чим більше я про нього взнаю, тим більше він мене лякає. Ви хоча б раз в житті бачили цигана який вищіпує свою моноброву? Я бачив😑
Він здоровий як кінь, якого він вкрав. Нащо його тут тримають, не розумію.

Кашляю менше, рідше. Хоч біль в спині не змінилась. Здається це не легеня, а м'яз від постійного кашлю болить. У нього кріпатура. Принайні хочеться в це вірити, бо лікаря я ще досі не бачив) і мені його ніхто не хоче показувати. Певно завтра треба самому по кабінетам ходити і шукати мого лікаря.

Сохрани меня в памяти, если память затянет туманом.
Сохрани меня в памяти, и я буду твоим талисманом.
Сохрани меня в памяти, save, save, save. Давно не слухав Честера😌

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
2.02.1897

😐

Пройшов флюшку. Сидимо чекаєм результат. Виходить лікар, питає хто тут найбільше кашляє? Ми такі переглянулись всі, кажу я, солдат В..., а він так приспустив окуляри, подивився на мене і мовчки зайшов назад в кабінет.🤨 що то було?
Толком мене так і не оглядали. Нема кому поскаржитись на біль в легені. Чекаю обхід лікаря, але в коридорі сидить пів сотні новоприбувших хворих, тож хз коли до нас дойде черга.
На обід почали цибулю давати. А раніше не можна було додуматись?

Сталеві квіти моя нова улюблена пісня, привіт мурашки по шкірі 😌

Строковикам стаж роботи зараховується рік за два. Може через кілька десят років це зіграє ключову роль. Якщо доживу.
За три тижні я стану молодшим інспектором прикордонної служби. Звучить непогано, але на цьому плюси закінчуються. Буду старатись пробитися у водії.
Кашель знов став відкашлюючим з мокротинням, здається це добре. Горло наче менше болить, та і соплів відчутно поменшало, вночі хоч дихаю трохи носом. Сплю по максимуму скільки можу, хз коли ще випаде така нагода. Але мінус в тому, що пропускаю заняття і стрільби в середу. Ну пох, головне щоб до п'ятниці по максимуму підлікуватись, щоб мене випустили звідси.

Ще відчуваю її турботу, це неабияк додає сил та наснаги. Приємно.

Зарнку не було звичної ненависті до всього навкруги. Можливо тому, що я більш менш виспався, чи читання психології на ніч дало такі плоди. Чи то через те, що мені треба було йти максимум на 3й поверх за градусником і назад в ліжко. А може все одразу.
Спати було доволі зручно, хоч тут і старі армійські ліжка.
Вчора підселили цигана і ще двох пациків. Циган спить з відкрити очима 😮 думав він гонить, але він реально спить і в нього реально привідкриті очі. Дивно, дуже дивно...

Фраг, я вчора подарував їй книгу, чуєш?)))
А ще оте її селфі) милішої посмішки годі й шукати. Сама невинність 😌На деякий час я забув, що хворію.

А в кого скоро обід?😏😏

Говорив з батьком. Загалом десь хвилин 40. Останній раз у мене з ним була така довга розмова ще літом, коли мама з малим була на морі. Казав типу гордиться мною, розказував як мама переживає, блін, пройшло надто мало часу, далі буде легше.
Він був 💯% не тверезий, я це відчув по його голосу. Також з його мови я зрозумів, що дома нічого не змінилося. Скандали, скандали, скандали. Малого жалко, у цій нездоровій атмосфері розвивається тільки негатив. Як наслідок страхи, фобії, невпевненість, замкнутість. Он хоч на мене гляньте.. Але малий спортсмен, він все вивезе, він сильний. І він нарешті виздоровів!
Що не скажеш про мене.. Коли кашляю починає боліти у лівій легені, це не хороший сигнал.😐

Ну от, не пройшло і 2х тижнів, як мене госпіталізували. Вперше в житті буду лежати в лікарні.
Те що хворий це погано, до присяги 7 днів. А це значить за 6 днів маю бути здоровим.
Також тут незручність в тому, що в моїй палаті немає жодної розетки, та і умови аля 46й рік. Друга справа на третьому поверсі, Євроремонт, бойлер, а кількість розеток зашкалює. Буду проситись, щоб туди переклали. А ні то всеодно буду завісати на там, в знайомих пациків.😑
З хорошого те, що нарешті ВИСПЛЮСЬ та відпочину. Ура, ура ура. Купа вільного часу)

Тим часом на вулиці снігопад не припиняється з самого ранку. Наші певно замість стройової підуть сніг розгребати, якщо вже не пішли. Справжня зима)

Якщо хочеш досягти ти своєї мети
Маєш бути тільки справжнім і до неї іти
Не чекай на допомогу, знайди свою дорогу
Що принесе тобі, тобі нарешті, перемогу
Лишаючи позаду, позаду образи
Ти навіть не міркуй, відповідай одразу
Крути свої педалі, збери всі сили в купу
Пішли їх всіх подалі, пішли їх краще в дупу

Золоті слова від Потапа в молодості)

Перші два заняття по тактиці проспав. Боліла голова, тож мені було пох, що мене могли засікти. Якимось чином вдавалось уникати погляду вертухая і просинатись в момент, коли він проходив повз мене.
На третьому занятті по паспортному контролю теж думав подрімати, але зацікавило те що розказувала викладач. Вчились ідентифіковувати особистість по фото, визначати східство фото з людиною. Здається просік фішку, заняття сподобалось.

Через дебілів, які не розстеляють ліжко, коли лягають спати 5 раз давали команду відбій і підйом. Тільки но застелив ліжко, вдівся - відбій. Воєнні дібіли. В лазарет так і не попав. 😑

Тяжкий ранок, радує тільки те, що сьогодні п'ятниця, а значить не загорами неділя. А здається тільки ж писав про понеділок, але, але. П'ятниця)
Постараюсь сьогодні попасти в лазарет і залишитись там хоча б на декілька днів. Болить голова, горло, кашель не дає виспатись. Скільки можна?
Вчора наводили шмон. Знайшли і забрали наш запас цукерок і печеньків, безсердечні сукі 😒

Складаю пазлики, цікава метафора. Але якщо так, то скоріше я їх колекціоную. На пам'ять. Іноді переглядаю і згадую ті приємні моменти)

Ходили на полігон стріляти, все сподобалось. Шли пішком, десь 3-4 км. Трохи змерз доки стояли, грілися в пункті обігріву. Там в середні була маленька собачка, як не дивно, але з 30ти чоловік вона підійшла до мене, хоч я її навіть не кликав. Трохи попестив, разом погрілись. Скучив за Джері.
Потім стріляли, у чувака з 1 батальйону сталась істерика після першого вистрілу. Я офігів, коли він кинув автомат і почав кричати "я не буду стріляти"😯
Видали 13 патронів, три рази вразив ціль, автомат ппц не пристріляний. Получив купу емоцій від стрільби, майже як від оргазму)) навіть не можу описати як це. В середу знов йдем, каєф.
По дорозі назад співали пісні, я б кожен день так ходив би.

Рукопашку пропустив через звільнення, проспав у роздягальні.
На фізкультурі грівся на батареї, між цим кожних 10 хв 40 присідань. Повезло, що звільнений, бо через одесу 5 підходів по 50 віджимань, а потім турнік на оцінку😑 ці одеські реально бісять.
На третьому знов розглядали застосування зброї. І чим більше я про це взнаю, тим менше мені її хочеться в руки брати. Максимум в повітря і то потім писанини до дембеля буде. І це при умові що я всі гільзи позбираю о.О ну нафіг.
Далі дві години по плацу ганяли, не менше пів сотні кругів. Під барабани доволі легко йти в ногу, але ж всеодно є умнікі, у яких не виходить.. ну нічьо, видресирують.

Зранку важко позбавитись від негативних думок. В мене на це йде десь пів години, щоб перенастроїти себе на позитивне мислення.

НеАндрій норм чувак. Просто часто тупить, і часто за це отримує моральних піздюлєй і навіть пару раз фізичних. Через це з нього насміхаються в взводі. Ну а що вони хотіли? Призвали хлопця у 18 років, дебіли.. По людськи жалко хлопця, вчора трохи поговорив з ним, нормальний, адекватний хлопець, він живе за 5 км від мого будинку, за містом. Спробую його влити до нас в компанію, волиняки мають стояти один за одного, а не чмирити друг друга.

Де в мені стільки тих соплів береться? Може якби вчив у школі біологію то знав би. Табли вже кінчились, покращення мінімальні, до здорового стану ще далеко. Що робити, піду завтра за новими. А на зарядку не піду.
Палець теж болить, інфекція. Ну з цим я вже сам розберусь😑
20 днів в армії, якщо не зациклюватися, то дні капець як швидко летять. І мені це подобається.
Був шанс перевестись на кінолога, але я прийшов до висновку, що це не найкращий варіант. Тут реально комфортніше та набагато кращі умови, ніж в кінологічному центрі.

Треба спати йти. Ненавиджу ранки.

На полігон не ходили, 2 заняття на стадіоні. Відпрацьовували маневри в бою, по 4,8,12, та всім взводом. Цікаво, важко. Добре що сніг, бо по болоті повзати ну нафіг😅
На третьому занятті дивились документалку, нарешті українського виробництва. По статистиці в бою веде прицільний вогонь тільки 2% бійців, всі інші стріляють куди попало. Але їх не можна в цьому звинувачувати, війна то страшне.
Зараз знов на виховну. Дезертир знайшовся в Одесі. Догрався, тепер буде нєбо в клєточку, друзья в палосачку.
Після обіду лікар оглядав всіх нище пояса. Походу хтось венеру привіз чи підчепив, бояться щоб не розійшлась далі...)

Видали зброю, два магаза, розгрузку. Це значить мій похід в санчасть відкладується як мінімум до завтра.
Підем на полігон, перше практичне заняття, цікаво.
Сніданок ніачьом. Де м'ясо? Де котлета йопт?!

Хвилинка мрій
Хочу лежати з тобою в обнімку, слухати Бумбокс, а за вікном щоб снігопад і різдво на носі😌 А не це все😣