Сід

Добрався до столиці. В дитинстві казали бог любить троіцу. Третя спроба стала вдалою. Я вперше тут, столиця справила на мене хороше враження.
Цей госпіталь також, спершу. Виявляється він на территорії в/ч, по периметру забор з колючкою та часові. А я вже думав погуляю по місту, може ще найду спосіб вибратись.
Не сподобалось також, уйобіщна палата. Місця мало, тумбочок навіть нема, бо їх тупо нема де поставити. Ну це ще пів біди. Що мене по справжньому бісить, що інет ще гірше ловить ніж в тому лісі, де я був до цього! Ну шо за херня а? Столиця мать його. Ніби в 2009 повернувся.
Завтра буде лікар, взнаю шо пачьом і які в мене перспективи злиняти з армії.
Проте мій настрій всеодно на висоті!

Мы знаем кем были, кто есть, но увы не знаем кем можем быть.

Сьогодні багато допомагав медсестрі. То те, то се. Хотіли знов в наряд відправити але вона мене відмазала, а ще колобок2 хотів мене припахати допомагати замінювати колесо шоферу - теж відмазала. І вчора ще книгу подарувала, я так підозрюю вона її викинути хотіла, а потім мені тикнула.
Допомагав С з роботою, мені сподобалось. Згадав як то воно писати на замовлення. Сказала що в мене добре виходить)
А ще класно поговорили на дуже відверті теми. Це так прекрасно мати людину, з якою можна поговорити про все.
Розказав їй ту історію з Ваньою, хоч пообіцяв собі ніколи в житті нікому не розповідати. Але я не жалію, що це зробив. Камінь з душі.
Завтра з ранку вирушаємо на Київ. Спроба номер 3😬

Давненько я так міцно не спав, як сьогодні вночі. Навіть не помітив як заснув, лише зранку знайшов телефон із навушниками під собою😅 ледве не проспав сніданок, але пересилив себе та пішов поїв. Це частина моїх завдань.
Після сніданку знов заснув. Снився приємний сон, який перервала медсестра. Пішов в наряд по столовій, привозили їжу в лазарет. Хоч прогулявся трохи по частині. Не звично тихо.. більшість солдат вже поїхали на кордон. Я б теж мав завтра їхати, уви не удалось.
Ходив знов до головної, сказала 30 точно поїду в Київ. Ну ну. Спробую ще в К потрапити до стоматолога, там має бути все безкоштовно. Мб сказати що болить зуб? Проте я готовий навіть платити за це, аби був результат.

От і пройшов ще один день. Чи був він продуктивний? Нууу.. мінімально.
Дізнався багато нового про костюми. Зрозумів, що хочу мати хоча б один, який буде пошитий на мене. І хочу вдіти його в театр, той що оперний. Ніколи в ньому не був.. певно там неземна краса. А ще щоб поряд хтось був, кого можна тримати за руку.
Ох ці мрії...)
Хочу передивись свій гардероб, коли повернусь.

Загалом я вже звик до цих перепадів: хочеться служити, потім не хочеться. От повернуть мене на гражданку, бля буду почнуться фрагі у яких я буду ностальгувати за цим часом. Така вже моя натура.
Але безумовно це цінний досвід. Я багато чого тут втямив та отримав і що головне - майже нічого не втратив.

Поговорив з братом. Одразу так додому захотілось. Я скучив за ним, за нашими нічними розмовами, за грою в більярд, за кіношкою з чіпсами, за бійкою подушками і всім що під руку потрапить. Мені не вистачає цього.
Потім заснув і мені приснилось ніби я повернувся додому. Там було все як раніше: мама на кухні, батько телек дивиться, а малий за компом. Я переодівся та пішов гуляти..
Така ностальгія накотила одразу.
Ладно, треба йти в душ та попрати речі, доки є час та можливість)

80 днів, як я останній раз був дома. Вже відвик, і повертатись не хочеться. Але я і не повертаюсь поки, ще попереду Київ.
Поки норм інет треба додивитися Венома та подивитись тренінг I am OK.
Я серйозно зібрався змінитись. У мене вийшло відмовитись від нарко та інших шкідливих звичок, тож інше теж вийде. Треба як і тоді докласти максимум зусиль, вбити собі в голову, що це єдиний правильний шлях. Я зможу.
Нові знайомства це завджди добре, так. За цих 80 днів я познайомився з багатьма людьми. Люди такі різні. Що одному добре, то іншому неприпустимо.

Просто слова. Але я їм вірю. Вірю, що це все сьогодні сказано щиро. Мені так важливо було почути їх... Немов пакет льоду, що притулили до опіку. А пекло сильно. І довго.
Так важко щось написати.
Просто скажу дякую. Я це не забуду.

Спосіб набрати вагу досить цікавий та простий. Потрібно пиво та сметану змішати в одній посуді та пити цей коктель. Фішка в тому, що якщо просто їсти сметану, то із всіх поживних речовин засвоюється всього 20%, а пиво допомагає підняти цей відсоток до 80. Якось так це працює.
Слухай Альтер Его, якщо не проти можемо трохи поспілкуватися в телеграмі @G_Marlowe, я був би радий з тобою побесідувати..)
Вчора вечором намагався подивитись кіно, але марно. 10 хв чекаю поки прогрузить, далі 5 хв дивлюсь. Кинув.. Зараз швидкість має бути більшою, спробую таки подивитись його.
Після вчорашніх вправ легка кріпатура, сьогодні буду більше налягати.

Продовжую роботу над досягненнями, подобається дивитися на лічильник, який показує прогрес. Це мотивує працювати далі.
Завдяки цим ачівкам знов почав працювати над собою та виконувати силові вправи.
Здружився з хлопцями з палати. Друзі по нещастю...) Рус підказав спосіб як набрати вагу, каже 100% результат. Спробую.
Львів.. так, хочу. Відчуваю, що це мій шанс. Треба все продумати.
А дні йдуть...

Подивився фільм Секрет, бо вчора його радили у статті про продуктивність. Досі не розумію як ці дві речі пов'язані, але фільм не поганий, про переселення душ. Батьки не зрозуміють своїх дітей, доки не побувають у їх шкурі. Ось що я зрозумів з цього фільму.
Намагався ще додивитись ГП, але ж бляха не можу, бо підвісає і все. Що я тільки не робив...
Фільм взагалі без прогрузок подивився, а ГП не грузить.

Виписав 17 завдань і цілей. Вже почав деякі виконувати та наближатись до мрій, але основна робота почнеться на гражданці, коли я не буду обмежений в просторі.
Так я хоча б знаю що робити, це трохи заспокоює.
Що ще мене заспокоює, та мотивує - так це спілкування з нею. Не можу цим натішитись)

В Київ не доїхали, 80км залишалось, Карл. Ми розвертаємось і їдемо назад в частину 😅
Воділа ссиканув, що сьогодні не зможе повернутись назад додому через сніг! Ахуєть. Ну мені то ладно, а от хлопці тут і з язвами шлунку і з гастрітами і ще з купою проблем не можуть добратися до нормального обстеження.
В цьому вся наша армія. Два дні не можемо доїхати до столиці бо йде сніжок. Хоча ми могли б це зробити сьогодні без труднощів.
А тепер мені говорять слід. раз 29 поїдете. Ну ок, в мене всеодно немає вибору. От би ще інет в цьому лісі норм ловив..
Вчора майор прям в палату приніс ЗП. Я чуть не сплакнув) замполіт норм мужик, строгий, але справедливий. Кумедно виглядає, дуже схожий Луї де Фюнеса)

Знов виїжджаєм. Здається цієї ночі снігу випало менше, тож є шанс, що проїдемо.
Сьогодні вже все по іншому. Тепліший автобус, мороз менший, три пари носків.

Детективи.. Насправді давненько не читав детективів. Мені подобаються Реймонда Чендлера, та Джеймса Х. Чейза. Зазвичай там про людей, які готові ризикнути всім і у кримінальний чи дуже кримінальний спосіб хочуть досягти свою мрію. А тобі які детективи подобаються, Альтер его?)

Объявлено убийство.. Ставлю двадцятку, що не догадаєшся хто вбивця і який в нього мотив Gunner 😁

Ні, в Київ не попав. Проїхали 20 км і повернулись, бо замело всі дороги. Завтра зранку буде 2 спроба.
Записував думки, знов. Важко було сконцентруватися, бо сусіди по палаті заважали, але загалом вийшло. А ще вирішив скласти пам'ятку, у якій можна буде знайти рішення на будь яку ситуацію. Для себе.
Багато чого запланував. Залишається не лінитись і працювати над тим що мені важливо. Багато кроків передбачають вихід із зони комфорту та плідну працю. От тільки мотивація час від часу згасає. Треба знов завести блокнот із справами, відмічати виконані, раніше це допомагало мені бути продуктивним. Значить прямо зараз і піду його складати.
Ех.. ну все таки це трошки обідно, ну ладно. Не заслужив знач

Останній раз в 6 вставав десь 2 тижні назад. Були негативні емоції, без них ніяк, приборкав їх за 10-15 хв. Зранку навіть тішила думка, що їду на ВЛК. Все таки скільки сову не перевчай, а всеодно підйом в 6 ранку це пекло.
Назбиралося 20 чоловік, троє їдуть з конвоєм на губу і наркдиспансер. Догралися.
На вулиці морозильник, пише -7, по відчуттям -17. Балаклава рятує, добре що я її купив.
Ну, надіюсь все буде добре.

Alter ego, якщо не писала два дні - тоді пиши три фраги за один день, став нагадування, що потрібно написати фраг. Я спочатку теж забувався писати, а тепер вже щось не вистачає, якщо не напишу пару слів за день.
Пиши усе що турбує...
Бажаю удачі, не здавайся! Все буде добре.

Завтра походу підйом в 6 ранку але мене то не лякає, бо я вже і так 3 дні сплю. Аби погодні умови дозволяли їхати.
Скучив за братом котом і собакою, і ще з одною людиною дуже хотів би побачитись. Це все, що мене тягне на гражданку.
Думаю над тим чи варто їхати на роботу за кордон. І чим більше я про це думаю, тим більше мені це здається хорошою ідеєю. Але спершу треба зробити кілька справ дома.
Детективи. Давно не читав детективів. Хочу детектива почитать.
А ще хочу в теплі обійми.
Уви. Нічого з цього не світить в найближчому майбутньому.
І тут мені в голову прийшла геніальна ідея і як завжди коли вже пізно. Я ж міг в Черкасах зайти в книжковий купити книгу. Читав би собі зараз. Но уви.

В К сьогодні не повезуть. Цей факт мене трохи засмутив, не треба було нічого очікувати, тоді не було б засмучення. Але пофіг, буду далі спати. Цікаво скільки я так зможу?
Після диспансеру почав менше їсти, не доїдаю порції навіть, раніше такого не було. Хоча зараз відчуваю голод. Але суп всеодно не буду їсти, треба трохи передихнути від супів. Треба більше уваги приділяти їжі, коли я востаннє насолоджувався нею?
Настрій лежати та слухати сумний репчік. А ще як без самобічування, коли ніфіга не виходить. Ай пофіг, якось воно буде. Не перший раз. Краще слухати репчік і ні про що не думати.

Так, от і завершився другий день.
Завтра вже буде все по іншому. Вони ж відвезуть мене в К? Не зрозуміло чим я там буду займатись, де ночувати, скільки часу проведу та куди звідти подамся..? Що б я хотів? Погуляти по Київу хоча б недільку, так як я гуляв по Черкасам.
Не буду передзвонювати. Не хочу. І додому повертатись теж. Але походу прийдеться, хоча б на декілька днів чи тижнів. Чому мене це так дратує? Чому моя рідня мені так набридла?
А ще я нічого не роблю для досягнення мрій і це мене турбує. І навіть сниться, блін. Я маю змінитися, без цього я не зможу їх досягти. Або пан, або пропав.

Привет Кофе. Ты хороший парень.. в жизни бывает много трудных моментов, но ведь и хорошие иногда проскакивают?
Братишка, не отчаивайся, если хочешь можем пообщаться, я вот месяц уже по больницам лажу, тоже иногда хочется опустить руки, но потом я вспоминаю, что я же столько прекрасного еще не успел сделать в этой жизни..
Мой телеграм @G_Marlowe, здесь ты всегда найдешь парочку добрых слов и мешочек поддержки. Будь сильным, дружище, не бросай нас тут одних.

Бл
Стерло весь мій неглибокодумний фраг.
Допит. Це просто сраний допит😑 бісить. Треба щось придумати.
Цілий день спав, просинався тільки щоб в столову сходити. Мій сусід до 3х ночі розказував своїй подрузі як переустановити вінду, терпіння в нього канєшно залізобетонне.
Під вечір нарешті виспався.
Цікаво на чому мене повезуть в Київ? Надіюсь не та буханці.
Слухаю про радянських льотчиків часів ІІсв. війни. Дуже сміливі люди.

Безсонна ніч дається в знаки, надіюсь сьогодні буде спатись краще. Від чого це взагалі залежить?
Виписали з дисп, та коза в довідці, в графі діагноз написала "оздоровлення" втф? Вона мені одразу не сподобалась. Добре хоч в історії пише норм діагноз.
В понеділок на ВЛК в К поїду, цікаво) поки в хірургії поселили, ну і ок. Бачився зі своїми, дату від'їзду вчетверте перенесли, пропустив пів життя. Але мені до того немає вже діла, я їду в ПН. Типу змирився. Так буде краще.
Надіюсь Б мене прийме. Це не зовсім те, що я хочу, але всеодно краще ніж дома. І там перспектива. Така ж примарна як... але я спробую.
Намагався уявити її міміку та вираз обличчя, поки слухав голосові. Я бачу її усміхненою.

Вирішення проблеми починається з її прийняття.
Ви ніколи не знайдете фотку, на якій я б щиро посміхався в усі 32, бо я соромлюсь своїх зубів, це неабияк підриває мою впевненість у собі. А ніколи не писав про це, бо боявся це визнати. Соромився. Я вважаю себе непривабливим і соромлюсь себе. Тепер я це зрозумів.
Щоб вирішити цю проблему спочатку потрібно визнати, що вона існує, а вона існує. План її вирішення в загальних рисах теж. На гражданці приступлю до усунення дефектів, а з психологічною стороною щось треба придумати.
Отаке.

І так, тепер в мене є одна така фотка.

07:40, а я вже поголився та помився на скільки це можливо. Треба зібрати манаткі і далі відпочивати. І доїсти шоколадку.
Просинався купу раз за ніч, після 5 год взагалі заснути не міг.
Ну нічого, може ще подрімаю трохи.
Порошку б збігати купити. І нічого не завтикати тут, бо назад дороги нема.

Завтра мають мене забрати, вони ж приїдуть? Я не дзвонив, не нагадував. Завтра мб подзвоню. Не те що б останній день я провів з користю, просто робив те чого не зможу в частині: їв смаколики, гуляв по місту, спааав. Блін знов походу прийдеться привикати до режиму сну, ну ладно.
Цікаво що там скажуть в частині за комісування. Моя думка, якщо по закону положено - то хай вже комісовують. Хто його знає як ця хвороба далі себе поведе, треба ще приберегти здоров'я, воно мені ще знадобиться.
Буду сумувати за парком і прогулянками, цього мені не вистачало за забором.
Загалом норм відпочив, набрався трохи сил і пережив ще одну простуду, надіюсь останню в цьому році.

Ходив в магаз, через парк звісно. А шо дєлать, подобаються мені ті сосни і Дніпро, і взагалі за два дні поїду, хз чи повернусь ще колись сюди.
В місто не пішов, бо лінь вирішила, що не сьогодні. Дивився ГП, спав. Завтра мабуть все таки прогуляюсь знов в центр.
Познайомився з чуваком, який вчиться на пожежника в академії. Норм побалакали)