Сід

Почуваюсь втомлено, хоч нічого не робив, майже. Дається в знаки, що я сьогодні багато ходив пішки.
Зробив кліп мамі на роботу, цього не було б, якби я не повернувся. Вийшло непогано, кажуть.
А ще Вітю сьогодні зустрів, тепер всі будуть на роботі знати, що я повернувся.
Завтра піду у військомат і до дерматолога, відчуваю, що мене госпіталізують, бо хвороба продовжує прогресувати. Трохи переживаю через це.
Невже тепер мені носити зачіски тільки із довгим волоссям? Надіюсь надто помітних слідів не залишиться.
Ех.

Голова щось розболілася, не спиться.
Нема бажання ту штуку робити, але мушу. Що ще треба завтра зробити, так це записатись до стоматолога.
А зараз якась дика апатія наїхала. Нічого не хочеться, навіть спати.

Ох це милашне спілкування)
По тілу приємна втома. Сьогодні гуляв по місту, бачився з родичами.
Сиділи в кафе з сестрою. Їй потрібно було виговоритись. У нас схожі пробеми у відносинах з батьками, ну воно і не дивно бо наші мами рідні сестри. У свої неповні 18 вона вже змінила 5 робіт, серед яких журналістика, СММ та телебачення і активно продовжує шукати себе у нових справах. Пишаюсь нею. Хм, потрібно розказати про свою ідею з кафе, цікаво чи сподобається їй такий формат? Я б хотів розвивати цю тему, варто розробити БП, тоді буде вже видно що до чого.
Своє ліжко таке зручне, як мені його не вистачало)
На завтра багато планів, тож іду 😴

Насичений день. Ніхто не розраховував мене сьогодні побачити, а тут я приперся. Спочатку в усіх шок (як я міг, нікому не сказав, крім А що приїду). Потім купа вітань, хз за що, ну то ладно. Я щасливий, що добрався додому.
Першим ділом відкисав у ванній, не менше 2х годин. Потім приїхала Б і ми пекли курку. Ну вроді норм посиділи, я був центром уваги.
Запитав у Б, чи можна у неї пожити? А вона не задумуючись відповіла так, це було частиною плану. Тимчасово, поки я не знайду окрему кв. Зрозумів що хочу жити або один, або з тим, кого захочу я і ні перед ким не відчитуватись.
Норм посиділи, я скажу вам.

За годинку я вже буду в рідному місті! Піду пішки додому ехх) хочу вже погуляти і подивитись що змінилося за час відсутності.
Поспав 5 год, втоми не відчуваю.
Вчора той дід, що хотів спровокувати мене на грубість підійшов, вибачився і ми пожали друг другу руки. Радий, що мої слова до нього дійшли. У кожного свій погляд на якісь події і якщо він відрізняється від чийогось це нормально. Просто не потрібно свій нав'язувати комусь.
В кубріку зі мною їхала сім'я, вгостили мене тортом і кавою, приємно) зараз додому приїду ото вже наїмся)
А на дворі мене ☀️ зустрічає, йому я радий)
Розказав вчора сестрі, що їду додому. Хотіла мене зустріти - поморозився. Мабуть трохи не гарно. Ну нічо. Хочу сам.

Бомжі побились вдруге, цього разу за сосиску в тісті. Це все заздрість, толіку дали сосіску, а старому ні і він вирішив забрати її силою. Той пиріжок літав по всьому вокзалу але толік все таки відстояв право на здобич.
Тим часом я вже зайняв свою законну верхню полку у першому вагоні і чекаю коли вже ми поїдемо, бо хочу в туалет😅(не знаю нащо вам такі подробиці, але це мій блог, так що так, хочу в туалет, по великому😅)
І спати теж хочеться.
А ще чухається голова, шкіра на ній надто суха, на тій частині де волосся. Ну тепер я хоч розумію чому так. Треба стати на облік у дерматолога і нарешті отримати нормальне лікування.
Псоріаз, треба навчитись з цим жити 😐
🚅🚃 Чу-чух чу-чух 😌

Сиджу дві години на вокзалі: побачив цицьки циганки, як вона підбиває свою дитину йти жебракувати, як два бомжі побились за 20 гривень (толік не хотів повертати), дід намагався поконфліктувати на рахунок того кому я служу (не вийшло). Весело одним словом. А мені тут ще дві години треба провести😅
Згадую як приїхав 4 місяці назад на цей вокзал, тоді я був наляканий невідомістю, ще не знав що мене чекає попереду. Але я не жалію, що пішов в армію, ці 4 місяці я провів з користю і також не жалію що звільнився раніше сроку. Хлопці кажуть на заставах повний кал!
Скоро вже буду їхати в поїзді і насолоджуватись цим)) коротше рєбята, тут три зелених кружечка, не менше!

От короче я вже на свободі, що я перше зробив коли вийшов з автобуса? Правильно, з'їв шаурмяу. Пам'ятаю не так давно сиділи і мріяли про неї😅
Приїхав в інше місто, звідки буде поїзд додому. Чекати до 12 ночі, тож піца вже замовлена👌
Щось аж з того всього голова розболілась, випив таблу. Мав ще написати про двох додіків, з якими ми прийшлось жити цю добу але пох. Хай йдуть до біса, я їх вже ніколи в житті не побачу)
Все ґуд, тьфу тьфу.

Аж не віриться.
Слідуючий фраг буде вже на гражданці!

Таки добився свого єхууу. Хоч і не виспаний, але довольний. Здав всі казьоні шмотки, залишили тільки комплект зимової форми.
Сказали завтра до часу я вже буду вільною людиною, надіюсь вони мене не кинуть, бо я вже замовив квиток на поїзд.
З лазарету вже виписали, на добу поселили в ком. роті, вже встиг підлогу помити😅 ну то таке, сутки я потерплю, аби випустили!!
Своїм нічого не буду казати, нащо мені ці урочисті зустрічання? Хочеться по дорозі ще до одної людини заїхати🤭 а вдруг погодиться?
Ех, було б круто)
Цей день буде довго тягнутись.

Ого, вже час. Захопився трохи, чи навіть не трохи. Ох ці думки.
Приїхали мої докі. Завтра буду пробиватись у відділ кардів. Чує моє серце що не один день на це витрачу. Все тут через жопу.
Думаю не буду своїм говорити, що додому їду, по факту вже буде "здрасьте, я приїхав".
Спати пора вже...

🤫
-... ..- ... -..- -.- .-

Це був ідеальний вечір, який плавно перейшов у ніч. Малював водоспад і дерево - сподобалось цим займатись, останній малюнок ще не закінчив, бо вже на сон клонить. А ще смаколики, тепле спілкування з С і музичка на фоні. Звісно багато чого не вистачає, але нинішньому моєму положенні - це таки ідельний вечір, який я провів так як я хотів.
Завтра вже 20 число, машина їде на Київ, а це значить що можливо привезуть мої документи, якщо вони готові. Якщо ні, то доведеться ще тиждень чекати.
Погода вдень радує, хочеться гуляти у легкому вбранні.
Другу ніч засинаю під мелодії піаніно і сьогодні теж буду. Коли слухаю мелодії, не гружусь непотрібними думками і швидко засинаю.
Все буде добре😌

Багато розумних речей можна тут прочитати.
Спати вже добре хочеться. День - нічого особливого.
Малював. Що саме? Бескінечність, геометрію, абстрактність, хз як це ще назвати. В школі мені подобалась геометрія тільки тому, що мені подобалось малювати геометричні фігури😅. Мабуть я в дитинстві перед сном забагато дивився на ті коврики, що висіли на стіні, це щось схоже на ті узори з них.
Чи міг я колись уявити, що я в армії, в 12 ночі буду слухати музичку, щось там собі малювати та кайфувати від цього? Ніколи.
А скільки ще всього мене чекає попереду, про що я зараз не здогадуюсь? І це прекрасно. Житти - цікаво. Хочу пізнавати себе і світ.

Одинокий деень - и он моой..)

Не спиться. Трохи позаписував думки.
Легше стало? Ніби так.
Умозаключення? Старе як світ. Все буде з часом, головне не здаватись. Бажання->терпіння->можливість. 2/3, чекаємо на третього брата.
Музичка? Класику будь ласка.

Залишу це тут:
.-.- || -.- --- ---- .- ..-- || ... --- -. ..--

Є ще що добавити?..
Я так і знав.

Вже вдруге за місяць сниться дуже відвертий сон. Мені навіть соромно його тут описувати. Проснувся весь мокрий, хоч було не надто тепло і годину ще не міг заснути, бо прокручував в голові. Невже я на таке здатен?😅
Погодка супер, правда на двір не виходив, ходити взад вперед, вздовж забору з колючкою мене напрягає.
Вася підгодовує бутєрами з домашньою тушонкою. Ми з ним два срочніка на всю частину залишились, а раніше було більше тисячі.
Не знаю в кого за форму запитатись, в кого не спитаю ніхто не в курсі залишать мені її чи ні. В мене ж нема навіть зимової куртки. 3 дні до 20го. Хоч би привезли документи. Хз коли далі наступний раз буде машина на Київ.

От і підходить до кінця мій 101й день в армії.
Пам'ятаю писав на початку: "цікаво які будуть відчуття, коли проведу 100 днів"
Хех, тоді я навіть не підозрював, що ця пригода для мене закінчиться так швидко. Ну значить так треба.
День пройшов ліниво. Ходив в магаз, ніхто це не помітив, а на це і був розрахунок. Маю печива на пару днів.
Завтра знов в 6 вставати за сніданком. А я ще не сплю, ну пофіг)
Використав всю мазь, залишились остатки, ран здається більш нема, але це не точно. Треба постригтись, на гражданці я вже б 2 рази в перукарні був. Спробувати як Вася бритвою? Якби не ті рани я б поголив голову. А так боюсь подразнювати їх.

Захотілось трохи помалювати - в результаті сидів пів години дивився на білий листок, так нічого і не придумавши, сховав назад зошит. Класно помалював😑
Куди поділась моя фантазія? В дитинстві кожен день щось малював. Завтра спробую знов😅
Думав про родимки. В мене стільки їх на тілі, що і не порахувати. Сумніваюсь, що це віщує про щось хороше, старався не накручувати себе через це.
А взагалі, чесно признатись, я соромлюсь свого тіла.
Настрій цілий день більш менш на висоті, зараз щось не дуже. Певно це зв'язано з моєю творчою кризою.
20 числа можливо приїдуть документи. Хоч би приїхали.
Малий хоче поступати на комп. факультет після 9, як брат. Хех) думаю йому варто спробувати.

Прийшлось прокинутись в 6, бо треба було іти допомагати на кухню. І тут до мене дійшло, що це збулось моє бажання. Я тут постійно нив, як важко вставати о 6 ранку бла бла. Хлоп. І я вже 2 місяці просинаюсь у 8 на сніданок)
Допомагав Ірі робити ревізію, згодились навички з роботи. Медикаменти в рази легше перераховувати ніж листи металу. За те що постійно допомагаю їй, вона мені подарувала цілу торбу з цукерками, яблуко і апельсин)) приємно.

На вулиці світить сонечко і пахне весною, пташечки щебечуть, а я маю хороший настрій і хочу трохи поділитися ним з вами 😘

В цілому досить не поганий день. Настрій
хороший, сьогодні мені не хотілося сумувати. По тілу приємні відчуття, а все тому що я вчора добре позаймався вправами.
Сьогодні я просто кайфував від всього, розумію що скоро цього не буде, тож треба насолодитись, поки є час.
Був в наряді по столовій. Кайфую що допомагав Ірі. Вона добре до мене відноситься, бо я не морожусь, коли їй треба щось важке віднести. Сьогодні питаю чого ти на мене постійно кричиш? (Часом дуже голосно звертається) а вона каже вибач, я просто глуха, перестала добре чути, коли повернулась з війни 😐 трохи незручно стало. Сука війна.
Надіюсь завтра цей позитивний настрій збережеться і навіть примножиться)

Порозмовляли трохи з С, так спокійно та приємно після них. Заряжаюсь позитивом від цього милашного сміху.
4 роки не святкую день Святого Патріка(закреслено) Валентина, бо для мене це лиш зайвий спосіб згадати який я ущербний.
Голова перестала боліти. Нерви.. від цього і псоріаз загострюється. Помазав маззю.
Хочу додому. Бажання залишитись вже майже не з'являється. Нема сенсу, нема назад дороги. Тільки вперед.
Нічого, я терпеливий, я все стерплю.
Завтра новий день, нова боротьба із собою.
Теж втомився, не фізично, морально. Хочеться ні про що не думати. Хочеться покурити, не цигарок. Раніше я так рятувався від думок і від світу, закривав очі і був у своєму, де все було добре. Іллюзія. Шиза?

Забрали з Києва, завезли назад в глухий ліс у в/ч. Ну ок, тут хоча б інет кращий ніж в К, можна хоч відоси подивитись.
Голова болить вже третій день, не сильно, а так ніби фонить. Треба звільнитись від думок, прийняти їх, як казала Х. Хоча сумніваюсь, що в цьому проблема, але в будь-якому випадку це потрібно зробити. Бо здурію, чесне слово. І таблу якусь вже нарешті випити.
Завтра піду до головної, буду питати що до чого. Але і так зрозуміло, що це все залежить від того, коли будуть готові документи з ЦВЛК. Ехх, знову чекати. Але справа по трошки рухається і мені це подобається.

Сплю майже весь день. Бо просто можу це дозволити собі, бо так я хоча б не забиваю голову дурними думками. Просинався тільки поїсти і в туалет.
Багато снів, про дім, а останній був еротичний, чи навіть порнографічний. Боже це було так реально, вона була така ніжна.. мені сподобалось, але після такого довго не можу позбавитись від сж. Але мені сподобалось)
Підсвідомість вже напряму підказує, що Я геть не піклуюсь про фізіологічні потреби. Мда.
Що робити? Заснути вже не можу, принайні при світлі.. швидше б завтрашній день вже.

Фраг, підкажи правильне рішення. Гнути свою лінію далі та надіятись на примарні шанси? Чи спробувати все таки..? Серце каже гни, мозок крутить біля віска. а ти? мовчиш..

Зранку какашний настрій поступово відійшов на другий план.
Намагався ловити щось позитивне і просто насолоджуватись тим, що на годиннику 10 год, а я лежу на ліжку і мене ніхто не трогає. Ловив насолоду від свіжого повітря і доща.
А ще дзвонив у в/ч, сказали завтра заберуть. Ура ура. Може встигну до березня потрапити додому.
Прапор із моєї палати сказав, що форму заберуть, значить поїду додому в трусах і носках😅 всм заберуть? Надіюсь це брехня. Бєрци хороші, їх я стопудово не віддам.
Почав слухати ще одне оповідання, а потім виявилось, що я його вже читав колись. Правда толком не пам'ятаю сюжет, у мене з цим теж проблеми😅
Далі не слухав, бо надоїло чекати поки загрузиться. Київ блять 😑

Де той мудрець який пояснить мені в чому причина?
Для чого це? Заради чого?
Життя таке коротке.
Людина ж не проти, я бачу.
Треба тільки зробити один крок. Перелізти через стіну принципів і догм, нав'язаних суспільством. А там, за тим муром цілий світ бажань. І ти можеш узяти будь-яке з них, бо немає більше перепонів. В тому світі є тільки одне правило: живи так, як хочеш ТИ.
Шкода, що далеко не усім під силу перелізти через цю стіну.
І мені теж поки не вдалося цього зробити. Але я не втрачаю надії звільнитись із цього муру. І будую сходи вверх.
Давай разом спробуємо перебратися?
Чи я чогось не розумію? Хіба тут не так усе построєно?
Мда. У мене певно просто криша поїхала. Пристреліть мене.

Дослухав таки аудіо оповідання "Золотые рыбки" Марлоу як завжди ввязався в сумнівну історію, де була гора трупів і револьверів, які хотіли його пристрелити. В кінці був хеппі енд, правда не для всіх учасників. Старого застрелили, а Шелушителю піджарили утюгом п'ятки і він помер від больового шоку. Но Марлоу все таки розплутав цей клубочок загадок і таємниць.

Читав би я його в два рази довше, ніж слухав. Може завтра ще одне спробувати?