Сід

Щось сьогодні слабенько зі сніданком і обідом, надіюсь на вечір виправляться, бо організм вже сигналізує "хочу їсти". Зажерся вже. Де мої омари блять?
Подзвонив до Сані після паузи в два місяці. Я тоді поморозився на новий рік поговорити, і він походу обідився. Особо не поговорили через цей зв'язок, але для галочки хай буде.
Голова трохи поболює, забагато думаю певно. Знаю що не варто грузитись цими думками, буде як буде, але всеодно вони одна за одною приходять. Від цього знов качелі настрою.
Може завтра заберуть назад у в/ч. Ні то ні, яка різниця де грузитись?😅
Ладно, буде як буде. Easy man. 😑

Захотілось знов послухати 25/17, PcRadio ріл виручає, навіть із конченим інетом. Сенк'ю Бєлий.
Це така ностальгія. Я пам'ятаю ті перші дні, мене ламало, крутило. Нічна зміна. Знали б вони тоді, що творилося в моїй голові, певно виписали б пропуск і відпустили з богом додому. Але я нікому нічого не розказував. Тільки виливав всі думки сюди. І слухав 25/17. Вони мене надихали тоді не здаватися, своїм прикладом, своєю музикою. І замість того щоб впасти у відчай, я вставав з крісла і йшов робити роботу.
А потім наступав світанок. Думки вже не були такими нав'язливими. І я втомлений та гордий за себе йшов додому, а в навушниках досі грали 25/17.

Ледь не забув про дн мами, а все тому що голова забита зовсім іншим.
Цілий день крутить зап'ястя і голова трохи боліла на фоні. Це що старість? Я ж ще стільки всього не зробив.
Пробував слухати аудіокнигу, якось не зайшло. Постійно відволікаюсь на якісь роздуми про своє, або про те що сказано, намагаюсь уявити, і втрачаю пару реплік. Все таки для мене найкращий варіант - це стара добра книга. Я ще не втратив надію найти серії Р. Чендлера про пригоди Марлоу. Потрібно це теж внести в список мрій.
Загалом день не надто вдалий.
Але все що не робиться - то все на краще. Хочеться в це вірити.

І хочеться у Львів..)
Таке.

Загалом день більш менш кращий, ніж минулі. Принайні в емоційному плані тримав себе в руках, спробую так і надалі.
Записував думки, перечитував старі. Я думаю про одне і теж, з різними відтінками. Про те що так муляє, свербить і ниє. А ще багато планую, ще б виконував так завзято. Ну я постараюсь, я буду старатися, я вже стараюсь. Інакше навіщо взагалі жити?
Але все ж, так бракує того тепла.. хоч як би я не намагався не думати про це, уникати. Воно нікуди не ділось. Це бажання досі сидить в мені і з кожним днем все більше закіпає. Ну що зробиш.
Ставки зроблені, шанси оцінені. Гра продовжується.

Вчора я дійшов висновку, що ці мої сни про їжу сигналізують, що я "голодний", правда не в плані їжі. Не знаю що з цим робити, да і нічого толком і не зможу, поки мене тут тримають. Залишається тільки миритись з цим.
З самого ранку намагаюсь тримати правильний настрій і фільтрувати ті думки, яким я давав волю останній тиждень, а сонечко за вікном мені допомагає з цим. Поки виходить, якщо думати про хороше, то з'являється почуття насолоди, старався його утримувати.
Гашу цю свою "голодну енергію" за допомогою віджимань, хоч якась користь.
Все буде добре, зараз мені хочеться щиро в це вірити та дарувати усім позитив. Навіть тобі.

Час від часу забуваю ці мудрі слова, що щастя це те що в тебе є в данний момент.
У мене є подруга, навіть дві, навіть ТРИ! Омг Жора, коли це ти встиг?)) Вони - це подарунок за мій тверезий вибір, я б ніколи з ними не познайомився, якби не вибрав цей шлях.
У мене покращення зі здоров'ям. Мені вже не потрібне хірургічне втручання! В мене нічого не болить. Я дивлюсь на інших псоріазників і розумію, що мої ранки це пил, проти їхніх. Їх буде не важко позбутись.
Мене чудово кормлять, я цілими днями відпочиваю.
Я працюю над собою і вже помічаю невеликі зміни.
Я мрію і йду до своїх мрій!
Багато чого не виходить, так. Але я не здаюсь. Я вірю в позитивне мислення і матеріальність думок.
Я зможу.

Боже стільки снів. Знов сниться їжа. Вночі було 3 сни, де я щось їв.
Тепер знов заснув і одразу ж заходжу в столову і напихаюсь піцою. Я думав лопну у ві сні, але їв і їв. Потім було знов сало. Потім снилось д/н сестри, що я там робив? Ледь не з порога почав їсти! Мене це трохи починає лякати😅
А ще був один сон. Мені приснилось, що мене відпустили на вихідні з Києва, я приїхав додому, а там мене чекала одна темноволоса дівчина. Ми з нею ніжились на дивані, дурачились і говорили про всяке. Всі відчуття були такі реальні! Засмутився коли прокинувся. Хотів продовження сну, але приснилась знов їжа.
Тут вже клінікою попахує. Завтра вийду погуляю хоч по території, бо чую дах їде в чотирьох стінах.

То був один із тих похмурих, але чудовий ранок.
Пройшов ВЛК, мене визнали непридатним до служби у мирний час. Тепер зараз піду до лікаря задавати питання. Псоріаз ніхто не питав показувати, походу він злукавив і хоче зекономити на мені медикаменти. А фігушкі, буду вимагати щоб лікували.
Тепер мені треба чекати свідоцтво. Ну вже є якісь здвиги, хоч це радує.

Послідував прикладу Вані, і слухав Бетховена. Допомогло заспокоїтись і заснути. Дивовижно, як глуха людина може написати настільки гарні мелодії.
Розбудив байкер.. Трохи вибішує мене цей прапор. Військові складні люди.
Голова цілий день на фоні болить, чому б це? На мене ці бурі ніколи не впливали. Мабуть добре не виспався і трохи перехвилювався.
Сходив в душ. Як в них вистачає розуму конструювати настільки незручні душі? Ну можна ж якийсь крючок зробити щоб хоч рушника повісити. А полочку слабо для мила повісити? Зате там є м'яке крісло😂
Загалом після душу настрій трохи покращився і голова перестала боліти.
Кажуть в понеділок ВЛК. Нарешті.

Ночь... это одна очередная ночь.

Качелі настрою качаються. То вгору, то вниз.
Я вже звик. Маю терпіти бо сам на це підписався, ніхто мене не змушував. Все що я хочу це відчути тепло коханої людини. Хіба я так багато прошу? Мабуть ще не час. Я маю пройти це випробування, щоб отримати що хочу. Тільки так по справжньому відчувається його ціна. Ціна за щастя.
А може.. та ні. Дурня.
Голова болить і апатія. Треба поспати трохи, якщо зможу.
А качелі качаються.

Качели механизм простой, но не очень понятный
Они подкинув вверх - всегда возвращают обратно.

Ці вечірні відвертості сьогодні відкрили мені істину, яка здавалось плавала на поверхні, але я її не бачив. Не потрібно себе вважати не таким, тільки тому що тобі про це хтось сказав. Люди зі сторони не бачать повну картину, а судять лиш по окремим фрагментам та своїм переконанням. Так не можна.
Ми близькі з нею по духу, я це відчуваю. І знаходжу тому підтвердження ледь не щодня.
Ну блін сусід храпе як колона байкерів на високих оборотах. Ех, коли ці мої лікарняні пригоди вже закінчаться. Хочу вже додому. І у Львів. І на море. Чи на океан? Ніколи не бачив океан. Блін, треба добавити до списку мрій "покупатися в океані" ох ці мої мрії.
Є над чим працювати. Але я зможу.

Пройшов окуліста, сказала правим оком бачу на 100%, лівим на 110% хз як це.
Переселили назад в ту кончену палату. Повезло, що хоч зайняв краще ліжко, ніж в той раз. Ну пох, якось переживу. Рана збільшується, здається ще одна з'явилась. Завтра піду до лікаря, хай реагує, бо це не діло.
Мені подобається режим харчування. Організм вже звик і зараз мені сигналізує, що скоро вечеря.

Людина сама нічого не може
Людині завжди потрібен інший
На кого себе помножити можна..
.

30й день лежав в лазареті.
60й в лікарні в Черкасах.
90й в госпіталі в Києві.
Хто побєдітель по жизні?
Брак фізичного контакту здається по трохи зводить з розуму. Певно ще трохи і я схоплю якусь рандомну дівку та заобнімаю її до півсмерті.
Краще одному, ніж будь з ким? Ти все ще так вважаєш? Хах, я вже як веном, розмовляю з голосами в мені. Але як би то не було, я вже зробив свій вибір, з яким маю миритись, поки вистачить на це сил. Може я найдурніша людина в світі, але це буде мій особистий досвід. Тріумфальна перемога чи ганебна поразка.
Таке життя.
Треба боротись за свою мрію, тоді я хоча б зможу сказати "я зробив все що зміг".
..А може хтось інший заповнить цю пустоту поміж грудей?

Проходив лікарів. З горлом в мене таки проблеми, не зря воно в мене так часто боліло за ці 3 (омг вже три) місяці. Лікар допоміг, вийняв звідти здоровенну пробку, одразу стало легше ковтати слину і взагалі дихати. Чому цього не бачив лор в лазареті? Може тому що йому 120 років?
Стоматолог сказав, що державним коштом те що я хочу зробити не вийде. Треба чекати і йти до цивільного лікаря за свої бабулєти. Пох.
Що там ще.. а, мої думки не мають розходитись із тим у що я вірю. З цього випливає, що будь яка поставлена ціль буде досягнутою, якщо в це вірити. Всесвіт мені її подарує, якщо я докладу до її досягнення потрібну кількість енергії і сил. Я думаю тут усе працює саме так.

Пожалуйста только живи
Ты же видишь - я живу тобою
Моей огромной любви
Хватит нам двоим с головою..
Трам пам пам

Хто підключився до вайфаю? А? А? Підселили чувака, а в нього є карманний вайфай. Алілуя, 3G 10 мегабіт.
Приходжу в столову останній, і мені добрі тьотки дають по дві котлети, по три стакана молока і купу пайок масла.
Що ще? А хз, нічого не стається, лежу, цілими днями займаюсь самобічуванням
На цім сьогодні все.

По телефону я не такий сміливий, промовчав про те що одразу хотів сказати. А може і добре, що не сказав, не хотілось псувати цю милу розмову. Отримав величезний заряд позитиву.
Мені треба до всього звикати, бо я з дитинства надто зажатий, потрібен час, щоб вибратись з лещат і вести себе природньо перед людиною, навіть по тлфну.
Ай, вона і так все знає, я граю з відкритими картами, сподіваючись, що одного разу вибір буде на мою користь.
Навіть у білки, що живе на дереві поряд з моїм вікном є пара. Капець вони дурачаться і як вони тільки тримають на таких тонких гілках та щей так швидко переміщаються.

Мы перебираем струны и они поют, и они живут
Нас перебирают люди, для которых мы просто звук.

Ота штука, що поміж грудей ниє. Ніби сигналізує, нічого не можу з цим зробити. Тягне до людини.
Життя завжди несправедливе, треба з цим змиритися та прийняти цей факт. Люди не завжди досягають, чого хочуть. Навіть коли дуже сильно бажають? Цей факт теж треба навчитись приймати.
Піду в душ. На першому поверсі був набагато зручніший душ, ніж тут. Але він хоча б є, в Черкасах його взагалі не було. А ще треба поголитись. Блінн. Ножнички залишились в кітелі, а кітель бог знає де. Не подумав.
Відчуваю як ця ранка збільшується. В мене ще залишилось трохи мазі, треба помазати. Лікувати мене тут не будуть я так поняв, ну і хуй з ними, швидше б відпустили, я сам собі дам ради. Напевно 😅
Таке)

Перечитував свої старі фраги. Кожен пам'ятаю. Відбитки мого життя.
За тиждень буде 5 місяців жорсткої тверезості. Якщо бути точним, то сьогодні пройшло 156 днів без нарко, цигарок і алко. Зараз можу вже спокійно дихати, я навчився контролювати ці думки, нав'язливі бажання стали рідкістю. Я навчився ловити кайф без нарко - і це поки головне моє досягнення за 182 дні на фразі. Але я не збираюсь зупинятися, я можу і зможу довести своє життя до пуття і досягти свої мрії.
До біса норми моралі.. чому по відношенню до мене їх ніхто не дотримується? Я теж нікому нічого не зобов'язаний. Я не архангел.
Я докажу, що мої слова це не пустий звук!

Побачив репортаж по телеку на одному топовому каналі, там розказували про ЛГБТ стосунки. Точніше обсирали їх. Чому? Хіба журналісти не мають всебічно висловлювати думку? А люди це дивляться та кивають головами.
Дві дорослих людини кохають одне одного, чому до них мають бути ще якісь питання? Чому їх вважають хворими, гіршими, нищими, не такими? Чому замість підтримки їх цькують? Вони просто кохають... Вони просто хочуть бути собою.
Прикро те, що я маю приховувати цю думку в суспільстві, інакше мене одразу ж занесуть в розряд "не таких", поставлять клеймо.
Тільки тут я можу бути справжнім.
Не осуджуйте людей, ви не знаєте як це бути на їхньому місці.

Є варік, що відправлять спочатку назад в в/ч, а тоді вже білет додому. Швидше за все так і буде, сумніваюсь, що я пройду комісію і вони одразу мене відпустять.
Ще десь +1 чи 2 халявних зп. Цікаво чи будуть давати якусь бумагу на роботу, що мене звільнили. А якщо я їм не скажу що я вдома вже? Вони продовжать мені платити? гг.
Вже стільки планів чого я хочу зробити після повернення. Зараз залишається тільки чекати.
Я обіцяв собі собі, що наступна зима стане найкращою в житті. Добавлю, що літо теж. Або найкращим, або найгіршим. Все залежить тільки від мене.
Армія навчила цінувати час. Також тут по справжньому розумієш фразу "щастя в дрібницях" спробую не забути ці два важливих для мене висновки.

Отже поговорив з лікарем, здається нормальний мужик. Разом з ним переглянули історію і склали звернення до комісії. Сказав за 2 тижні я вже можу бути вільним. Але як показує досвід військовим вірити не можна, тож не буду наперед надіятись чи створювати якісь ілюзії. Знайшов у мене ще одну ранку на голові, сказав добре що вона є😅 покажеш її на комісії.
От. Залишається тільки чекати.

У мене добре виходить писати тексти, хочу розвивати цю сферу. Приємно було допомогти С із цим, вдвічі приємніше було знати, що я доклав зусилля до її гарного настрою. Мене це тішить.
Фраг, в мене ж є шанс? Ну є ж? Не хочу також в цьому будувати наперед ілюзії, просто роблю те, до чого тягне. А там буде що буде.

Приснилось, що мого кота караулять два сусідських коти. Я їх прогнав і вони розбіглись в різні сторони. І тут мій кіт почав витворяти..
Він швидко догнав одного і вспоров йому брюхо, потім іншому перерізав горлянку, ледь не відрізавши голову.
А я почав швидко замітати сліди, поки сусідка не побачила. Кинув їх в мішок і почав збирати їхні какахі, щоб вона не зрозуміла, що вони тут були😅 І тут вона прийшла.. хз що я з нею зробив, але вона теж оказалась в мішку!
І тут бляха приходить її сестра і починає питати чи не бачив де її сестра, а я стою з мішком і тільки думаю як швидше від нього позбавитися😅
Давненько мені таких яскравих снів не снилось. То було так реально! Я був радий прокинутись)

Мама наярює, морожусь. Ну не хочу говорити я. Не хочу. Написав що нема зв'язку.
Його і справді майже нема. Особливо вечором, коли багато користувачів юзають інтернет. Мережа зникає кожних 3-5 хв, повідомлення відправляє з величезною затримкою. А щоб відправити фотку я взагалі мовчу. І це бляха Київ? Бісить.
Тепер про приємне. Кормлять тут просто божественно. Сирна запіканка, яєчна запіканка, печена курочка, соки, молоко, сметанка - це те чого я не їв вже майже 3 місяці і це я тільки півтора дні тут)
Взяли кров з вени, і швидко заклеїли пластирьом. Зараз його зняв і побачив що рука в тому місці трохи припухла. Медсестра завірила, що нічого страшного, ну хз, побачим що з нею буде завтра.

Не попросиш - не отримаєш. Підійшов до медсестри, кажу мені погано там спати, всю ніч ліхтар в лице світить. І вуаля, мене перевели в іншу палату. Умови тут набагато кращі. Навіть телек є, але я не надто люблю його дивитись.
Правда перевели мене аж в інше відділення поряд, а лікаря я ще досі не бачив. Треба піти уточнити це питання.