_чай_з_м'ятою_

Знаєш в чому прикол бути інтровертом? Спочатку ти помічаєш, що ти не такий як усі, намагаєшся зясувати що з тобою не так, що я роблю не так, потім ти знаходиш статті про психологічні типи, дізнаєшся що ти не в силах себе змінити, бо якась фігня в мозку заважає це тобі зробити, живеш з цим ніби так повинно бути, потім це починає не подобатись твоїм знайомим екстравертам, типу "чо з тобою не так?".

І ти їм не поясниш оці всі "психологічні типи", вони їх просто не зрозуміють, бо вони не знають, що таке відчувати це обмеження, їм все легко вдається і вони намагатимуться тебе змінити вважаючи інтроверсію якеюсь паталогією

Я просто не хочу щоб у моє життя не лізли люди, які не шарять що зі мною

Влюбилась???ахаххаха...брєд))просто місячні в голову вдарили...мда уж...місячні пройшли залишилась лише симпатія)))
Ищи меня мой принц)))
У мене заре все норм...
Я завжди така їбанута під час менструацій??? О_о

Мм, школа, однокласники, алгебра, тупий я і самотність. Чудоо

Ну от чого мені так не везе з пацанами?..від більшості нудить....ппц просто)))зловила себе на думці, а вдруг причина в тому що я іншої оріентації...хмм,може взагалі "бі"??!.....та ну!!..брєд якийсь..
Так!!викинуть тупі думки з голови і спробувать заснуть

Боже, будь ласка, дай мені розуму не закохуватись в нього.
Він надто харизматичний, хороший, милий, веселий.
Блять.

-Я конечно знаю,что мальчики отличаются от девочек и все такое... Это так странно. Не. Я как бы обнималась и до этого с парнями. Но чет возможно это было что-то не то. Все прокручиваются в голове те моменты.Он сильнее и по сравнению с ним я похожа на желейку. Он восхитительный. А еще это постоянное ощущение, что если бы он мог, то не отпускал бы вообще😍
-Так, успокойся. Тебя всего лишь обнял мальчик в которого ты влюблена. Ты даже хотела какими-то образом разлюбить его. Он же легкомысленный и ветренный, ты же знаешь!Не надо тут опять в лужицу превращатся. Собирись,тряпка!😡

👆И вот этот спор ведется мной с собой с самого утра. Скоро пора будет в больничку, лечиться от раздвоения личности.

У вас когда нибудь было такое, что вот ты общаешься с человеком долгое время. Привязываешься к нему. Он говорит, что никогда тебя не оставит и вот в один прекрасный день он берет и исчезает. Но, на самом деле, больнее когда вы без причины перестаете общаться, но ты практически каждый гребаный день видишь его. И он делает вид будто все отлично и ничего не произошло...Вот так и у меня.

люблю сарказм....i терпiти не можу цi сопливi записи в вк про любов,розставання,бiль i сенс життя....сарказм ван лав)))

Напевне, на все життя запам'ятаю цитатку Джой з однойменного фільму:
- Життя не дає тобі жодних можливостей, життя забирає твої можливості

Йде підрахунок голосів на виборах. Кількість зіпсованих бланків - просто величезна. Більшість просто перекреслені або з надписом "Проти всіх".
Найоригінальніші - один з надписом “Вони всі дибіли" і один з детально промальованим чоловічим статевим органом))

•Mylene Farmer - Fuck Them All

"Неважливо, з багатої ти родини чи ні, ти обов'язково поступиш, якщо маєш достатньо знань" - таку дічь я почув від своєї історички.
Цікаво от самі вчителі взагалі в курсі скільки багато грошей йде на оці всі додаткові заняття, чи можливо вони думають що ми настільки круті генії що відкриємо книжку і зразу вивчимо? У такому випадку навіщо нам взагалі в школу ходити? Я не кажу що самому нічого неможливо, але встигнути за блискавкою шкільної програми, коли тебе постійно гонять вчити те, що ти аніскільки не хочеш, ну це м'ягко кажучи не впічітляєт...

Довіряти людям не можна, нікому, взагалі, вони спочатку входять в довіру, а потім забирають частинку твого особистого світу.
Дав я однокласникові свій Твіттер, ніхто з моїх знайомих не посвячався в нього, тепер зрозумів наскільки велику помилку зробив, він знає і може поділитись з днокласниками тим, чим би я взагалі не хотів, моїми фільмами, музикою, і т.д., все, прийдеться тікати з Твіттера, так я дикий мізантроп, ну і всі теж, не сюрпрайс. Взагалі, я переоцінював його, як людину, він теж звичайна частинка натовпу, яка вважає себе особистістю, словом:
він: Лише в 20% людей мають розкішний музичний смак
я: в кожного свої смаки
в: в тебе в Твіттері я бачив,емм.. не дуже..
я: *ах ти ж сволоч!*

Заплутуватись у собі стало моїм хоббі. Як можна стільки разів ставати на одні і ті ж граблі? Виявляється якось можна. Противно від самої себе. Чи я просто настільки наївна чи просто хочу довірять людині?
Вже просто втомилась. Моє кредо - триматись як можна дальше від нього, щоб знову не було боляче, щоб знову не плуталась у власних роздумах, щоб просто було легше.

Существует мнение, что девушки влюбляются в парней из-за их тонкого чувства юмора, влияния в обществе, хорошего материального состояния и т.д. Так вот- полный бред!! Не скажу, что девушки в восторге от сопливых,безинициативных, прыщавых "мужчин", живущих до 40 лет с родителями.
Большинство девушек видят своего мужчину именно в том парне, который уделяет достаточно внимания, проявляет заботу, волнуется. Мужчина, с которым ты чувствуешь себя защищенной, особенной, любимой и желанной. Вышеперечисленные качества являются лишь приятным бонусом...Возможно вы скажите, что у меня завышенная планка и черезчур высокие требования. Однако намного страшнее- это заплатить за ошибку своим счастьем..

Люблю Цоя за то, что он напоминает мне отца. Когда мы с мамой слушаем его песни, семья будто формируется заново. К счастью, она их слушает. И любит. И фильмы пересказывает.
*
Если взять всё в свои руки, мир начинает виднеться. И мир ничуть не снаружи; мир внутри. Жизнь ничуть не снаружи; жизнь внутри. Снаружи одни декорации. Счастливый коридор. Небесные стены, близкий потолок. Застоявшийся воздух, что постоянно бьется об одну из четырех, отдавая ветром. Незначительные люди, стоящие каждый на своём уровне. Абсолютно разные люди. Абсолютно отдельные.
*
Иногда мне хочется расстаться с кем-то, дабы тот взял время измениться, а я отдохнула от однообразия.
Иногда с собой.
*
Gn, последний герой.

Пресные вампиры, посвящающие свою проклятую Бесконечность вечно истерящим девочкам, смазливые оборотни, которые соревнуются за право осуществить волю своих инстинктов с той или иной особью, даже зомби - и те попали под влияние поп-культуры и превратились едва ли не в идолов молодежи, той самой, которая мечтает о безумной любви и нереальности происходящего, о сказке, которой негде жить в нашей современности.
Даже становится обидно за Стокера и Лугоши. Где, где эти суровые вампиры, которых не трогают столь мелочные и неразумные девочки, где эти чудовища, перед которыми трепетали наши предки? Неужели за всеми этими попсовыми соплями из телевизора люди забыли о своих суеверных страхах, о нечисти?

Довыёбывалась, в общем.

Крім як із себе, то і вийти нікуди. Я хочу, щоб ти знав, я намагався, намагався з усіх сил, бути спокійним, не дратуватись, що би на не було, спочатку думав, що виходить, ні, цей світ коварніший за мене, він ніби навмисно робить мені пакості, щоб ускладнити життя і якщо коли я проснувся, то в мене був настрій +3, то зараз -3. І все, обідно, нелегко, протівно, як я не хочу тут жити... Мені просто всі діють на нерви, не знаю навмисно чи ні, але діють. От сестра: якого чорта вона згадала, що в мене перший дзвін скоро, та не просто, вона намєкнула мені, що я виглядатиму, як чмо, тобі є до цього якесь діло? Нє, це прокляття, а не життя, а потім всі "А чо то такий нєрвний?!" Єу..

Люди не такі якими здаються на перший погляд. Готова посперечатись, що кожен має скелет у своїй шафі.
ми можемо осуджувати дівчину, яка пішла на панель, але ніхто не захоче розібратись чому вона це зробила. Ми судимо лише з вигляду, не стараючись копнути глибше, думаю нам було б встидно, якби ми дізнались всю правду.
Ніхто не ідеальний, просто хтось вміє краще грати свою роль...

О это невероятное чувство, когда предвкушаешь открытие нового мира, который подарит книга. Хочется утонуть в нем и забыть о реальности. Так и сделаю.

Хочу пустоту внутри себя. Просто чистый лист.

Найбільший біль нам можуть причинити ті,кого найдужче любимо у цьому житті.Любов справді ідеалізує людину.Ми не можем бачити справжньої якості картини,наче ті,в кого поганий зір,нам не розпізнати багато деталей і здається,що це просто шедевр.
Так дивно,коли по-справжньому кохаєш,тобі абсолютно нічого не потрібно від цієї людини,лише одне - її присутність.Це наче повітря.
Мій кислород був перекритий 6 років тому.Час-поганий лікар,чи то просто мої рани надто глибокі і довго загоюються.Не можу зрозуміти сама себе, будь-яка розмова з цією людиною пробуджує цілу бурю в душі і вода з очей,не в силі стримати емоцій.Я варта більшого,не хочу знов у ту ріку,тоді що то за емоції і що то за біль?

Знаете, что самое главное? Уметь отпускать людей. Если они не тянутся к вам, не стоит их удерживать. Как бы не было больно. Быть сильной и не держать обиду на них. Вскоре это чувство пустоты пройдет. Все со временем проходит. Вопрос в том, сколько понадобиться времени?

любимому человеку не скажешь: извини, я уставший.
или: у меня сегодня другие планы.
или: я голоден. не сейчас.
к любимому человеку без оглядки полетишь в любом состоянии. по себе знаю.

Катерина Дёмушкина, "в заложниках у крыши"

Таке буває кажуть, привикай, ніфіга, чо це я до вас повинен привикати, привикайте самі до мене, я не слабша ланка, я не хочу адаптовуватись під інтереси сформовані суспільством, навіщо протистояти своїм смакам і інтересам тільки для того, щоб подобатися іншим і нічим не відрізнятися від тумбочки. Я вирішив мої інтереси - не ваші, вам не подобаються - мені насрати, я більше майже нічого старатимусь, хоч і не вийде поменше всього приховуватм, лишня замкнутість і лишні паски безпеки. І треба буде жостко десь Л попустити, бо бісить. Ще подивився фільм "Господин Никто", дуже навіть хороший, але запутаний...В мене все