Скрипка Майстра

Ну от лежу і плачу.Не хочеться про це говорити,але стиснуте горло - болем, і брак повітря, і сил нема, і не на місці серце.Не хочу думати, не впевнена у завра.Взагалі не знаю, в чому точно впевнена.
Вельми боляче і некомфортно.Не маю права думати про погане,не маю права.За стільки часу - а таки треба втікати.
І не можу додому запросити гостей, бо автоматично втрачаю на них право, то вже не мої гості. Це дилема - справді.І ще в когось виникає питання,чому не залагоджується особисте життя.При таких реаліях?(
МЕ у депресивному стані.від цього не менш болісно.
Не знаю, що точно дасть аналіз,але почую відповіді на питання, що непокоять.
Не треба питань про країну.Важко то все сприймати.

Наше кредо - хаотичність. нестримність, спонтанність.
В цій країні не можна знати точно, що буде завтра, що станеться протягом години.
Не буде вихідних. до того вже звиклось.
МЕ в своїй депресії, не займаю, в очікуванні, коли має повернутись. Таке враження, що десь в поїздці - треба тільки дочекатись. Все буде добре.Впевнена.
Вночі творилось, але робоче. Несподівано і спонтанно, хоча і знала, що то так станеться. Не знаю, чи то тепер комусь треба. Питання мотивації дуже хитке.
М.явно не у взаємодії.Ніби і чекає, але разом з тим щось там не того.Не смикає.Може втомився.
Дзвінок від приємного мужчини відхилився. Сама так захотіла.
Треба сиру гарненького знайти.Він антидепресантить...

Не треба брати в голову дурниць. Все буде гаразд.Всесвіт активно шле хороші сигнали.
З болісного - МЕ.І ця депресія, що засіла у серці. І вчорашнє "навіщо?" Холодне, жорстоке, зле - навіщо?
Адже дійсно - навіщо?
Заради чого?Однак, треба переждати.Перетерпіти. Відболить,віднепокоїться.
Не згаснути би, зберегти, залюбити...
В серці стільки тепла, стільки світла - і воно гасне - коли падає "навіщо"
Не бери в голову всякі символи в мережі.Заспокойся.Все добре.
Переможеш.
Справишся, виходу просто нема...
М.сухий - як притаманно військовим.
Тарас винятково робочий, швидко говорить,не завжди зрозуміло, з цим важко.І дуже багато всього.
Направду дуже багато...

Тренінг показав, що маю якусь місію, якесь призначення, що не все аж так просто, що рухатись треба вгору, що дано чимало,що треба не здаватись,але сприймати то все як належить, вдихати наповну, віддаватись - максимально. І жити - для людей, для себе.
Тримале народження - а потім виявилось, що треба було ... дозволити собі бути собою, що саме оті всякі ефекти, котрих ніхто не приймав - то і є справжнім, то і ...
Квартирне питання і далі гостре та невирішене.Треба дозволити це питання вирішувати комусь.
Втома, дивна така втома.
Не знати, чого насправді хочеться, куди рухатись, чого шукати.
Наступної суботи сходжу на вечерю до Б.Б.В.
МЕ мовчить.
М.не чути.

Завжди лячно, коли не можу зайти в скайп.Нитка, що конектить з МЕ. Попри всі депресії.Попри все.Попри відстані, простори, епохи, роки, хвороби і страхи. Попри спалахи. Не можу. Не можу. Не можу... Якось дихається - не так.
В мережу зайти складно.
Що важливіше - ст.27 Конституції чи все ж усвідомлене побажання не реанімувати?
В житті забагато смерті.
Не знаю, що дасть тренінг, але хочу пройти, зрозуміти.
Не треба читати всяких самопостановок діагнозів, не треба себе накручувати.Не треба себе жаліти.
Не треба взагалі рухатись не в ту сторону.
Зауважила, що дзвонять лише по потребі?
А може то просто втома і треба прийти в себе.
Шум літака в небі.
Страх.

Покаталась страшними дорогами, постояла біля будинку з видом на цвинтар, зрозуміла, що тут жити ніхто не буде... Квартирне питання гостре.Як його вирішити?..
Погода дивна.
Бойко зрозумів, що працюю з ним, змотивована і зацікавлена - максимально.Колега заснув в машині, допоки ждав нас.
Неодноразово питали, чи дивилась "Гру Престолів" чи "Картковий будинок". Ні."Слугу народу", якщо що - теж.
Цікаво, чому в новинах так часто юзають "Kasmir"?Драматично?
МЕ в депресії і це боляче, тому що ... Ніяк не можу допомогти.Чому?(
Вузлик лишився.Страшно.Але розумію, що вилікуюсь.
Евтаназія - неоднозначна штука.Але ... Гідність!
Завтра на тренінг.Треба перезавантаження.

Насувається кампанія, з підготовкою тугенько, та й з конкретикою не менше.
А часу все менше і менше, хоча все таки буде гаразд, бо передчуття, хоча хтозна точно.
Люди неспрогнозовані, аби парашутистів не було. Це можливо.
Чекала, що щось напише Тематичний Воїн. Тиша.Переварює то все.Проживає.Вживається.
Не хочу віддавати його війні. Щось проживалось подібне, коли М.був там.Оті дзвінки, слова, уривки слів, настрій, відчуття...
МЕ має теж проблеми з мережею.
Погода нестабільна, вірніше то вже стало стабільним.
Сусідка кропила хату.Чого?..
Домовилась з клінінг-менеджером, все має бути гаразд.
Ерік забіг попрощатись.Чуттєво.Реально - шкода. Своя людина.
Не загадувати на майбутнє.Все буде гаразд.

Двері відкриваються, всьо починається.
В країні заборонили еспумізан, а перед тим німесил.
Потап і Настя одроужуються.
Учасники АТО пишуть відеозвернення до ... обраного 72%
Хомчак говорить про збереження життя.
Віка повертається в команду, але дистанційно.
Люди творять щось незвичайне.
200 грн в день за місіонерство - неоднозначно. Я то згадуватиму.
Вже і колеги закидають,що працюю багато. Інші не дуже це бачать.
Павло презентував шикарну книгу.Маю щось йому надіслати у відповідь... Але поки не вигадала. що саме.Замовлю щось гарне на Росі)Або совоньок...

А далі буде джаз, все бурхливо, несподівано,але з позитивним завершенням - впевнена.
Все власться, все зростеться, відбудеться. Ми надто багато сил на то поклали.
За вікном валить дощ.
На дереві муркають пискливі совоньки, які ніби і відлетіли, але вночі прилітають нагадати про себе.
Кенгурація? Точно про то писати? Про посвідчення?
Зараз не дуже добре знаю, що буде далі, до чого готуватись, як взяти все в руки, зокрема себе.
Факт лишається фактом - все буде добре.
Істерики щодо діагнозу варто припинити і жити далі. Нема.Все гаразд.Треба лише висмоктати ту біду.І то висмокчеться, треба лише вгамуватись.Не закручувати нічим дивним голову. Є гомеопатія.
А там буде і Львів, і Харків.
Все буде!

Не накликати би.
А що буде далі?Розкручувати коси, городину чи смішно?
Час покаже, до всіх сценаріїв готові, от тільки перший буде дискомфортом по одному місцю і копняком певному чуваку, а може змусить змиритись з його хамством та працювати спільно.
І потім здобутки ділити - спільно.А недоліки - вирішувати.
Разом з тим - з цього можна вигребти і позитив.
Чи бачу себе в отому 5поверховому приміщенні?Не дуже.
Хочу і надалі робити таке ж, допомагати людям. Взагалі мрії збуваються, хіба не так?
Написати може М, що скучила?Але який сенс?
Перечитувала старі чатики, які давно би видалити, але чомусь сумую за Хмаркою, яка,зрештою...
Неважливо.
Все буде добре.
І буде ще Львів.
І може навіть Харків!

Сильний вітер, не зберігається інформація в документі. В голові, зрештою, теж зберігається не те, що треба. І відбувається не те, що треба. Взаємодія іде не туди, куди слід.А може бо інертність.Надавати інформаацію фрагментально це ж не дуже правильно, особливо коли ти знаєш її як належить.Адже так?..
Рожеві окуляри не носять на таких роботах.Інколи допомагають одягнути іншим.
Голова крутиться. І слабкість.

Рука повертається в більш-менш належний стан.Гуляли з мамою, дивились гліцинію, вона прекрасна!Настрій від неї покращується.
Вчора обіймала тоненьку чарівну дівчинку, милу і феєподібну, яка себе реалізовує, яка відчуває кайф у тому, що робить.
Щось везе на отаких - бо потім виходить щось не те.
Як з Мідною - про котру дізнаєшся страхоття. А може просто людина образилась.Зрештою, паспорт не показала. І це не так і дивно.
Її ім'я - вигадане? Псевдо? Але нащо?
Самопочуття краще, чесно. Попри дзвінок лікаря, який запевняв, що треба великий курс.
А може то реакція організму на сир з пліснявою? Хтозна.
Цукеро пора призамовити - польських.Бо то таки амброзія!
Все буде гаразд. Попри розпад коаліції.

Все буде гаразд.
Візуалізація Шанті дала зрозуміти - все сталось так, як має бути.
А з рукою винувата сама - не треба було туди отак лізти, тепер ото маю забавку, але то вирішиться позитивно, навіть дуже вже в цьому впевнена. Промерзла, замучилась.Треба доходити до тями.І шокова терапія дуже в цьому допомогла.Аж не думала - що настільки допоможе.Пора витрушувати з себе всі хворобки і йти на зустріч весні.
Шанті... Вдячна тобі! Дуже!
І всі завдання пороблю, зі всім справлюсь - знаю це точно!
Пре.От зараз - реально пре.
Треба буде тепло одягатись, пити більше води, приймати ще щось корисне.О, сірку треба буде попити.
А вдома мило і затишно.
І спокійно.
Дзвонив М.Кликав.Сварився.Скучив)

Все буде добре. Згадай, що було за жахіття на нозі - і все образумилось.А теж заістерила спочатку. Потім взагалі намагалась наробити дурниць, чим тільки не мазала.
Так що завтра поставити лише туди 7-8 і все образумиться, все повиходить, все вляжеться і вгамується, не треба вмикати зараннє істерику. От коли скаже спеціаліст - не знаю, що робити... От тоді вже і можна.
А поки не треба робити не тих, які треба, висновки.
І пити більше теплого.
І завтра тепло одягнутись. На жаль, не в вишиванці. Бо буде біда.
Не треба впадати в паніку, не треба.
Все вирішиться.
Все зробиться.
Все складеться і напишеться.
Треба лише взяти і зробити. Часу ще вистачає - цілковито.

Не знаю, що це відбувається, що це виходить, чому такі речі, чому такі болі, чому такий вигляд.Ніколи не думала, що подібне реально.Вражає.Реально вражає. Ніяких імпровізацій - тепер тільки це є проблемним місцем і ставити все лише туди. Втеплятись, зігріватись.
Страшно.
А які то може мати наслідки?
Стрес - то страшна штука, справді.От такі його некомфортні плоди.
Команда?Команда пізнається, коли до діла.А коли до діла, то нічого не вдієш, мусиш.Не прошу про допомогу, але розумію, що не відмовилась би від ресурсів на лікування.
Проте будь як буде.
Справлюсь.
Зможу.
А ще все владнається, все буде добре.І навіть буде кава з кимось хорошим. І не лише кава.
Тільки треба берегти себе.
Оживу!

Не пишеться, не думається, втома. Просто втома. І нема особливо настрою. Може погода, може яка загальна розбитість, може самопочуття, бо болі таки є.
Не зводиться в одне, багато навантажень, векторів.
Не зрозуміти, чому отак .
Тільки робиш одне завдання, зразу вискочило інше.А невже не можна було зразу сказати - це ж напряму те ж саме? Тільки інший формат?
Важко. Чесно - важко...
М.згадався, хворіє, вичитав, чому не спілкуюсь з ним, не переживаю, де подівся. Цікаво... Перегиби вже пішли...
Лікування затяглось, воно коштовне.
Але справлюсь.
Рано чи пізно то мало би статись.

Снилось щось хаотичне. Усвідомлюю, що зйомна квартира - перехід в нове життя, пошук стабільності, а може і дорослішання.
Багато побажань, хороших і гарних.Аж не чекала... А от М.так і не дав знати, не написав. Нє то нє.Треба буде оберіг забрати...
Не дали знати ще кілька людей, яких ждала. Були і такі, чиїх ждала - а нє.
Погода лагідна,гарна.
Цікаво, що хоче сказати ББ?Чому кличе на зустріч? Якось натякну, що в пошуках роботи. Ага, пора думати про серйозне.Факт - то має бути робота з людьми.
Неврівноважена реальність і штурханці в спину.
Розуміння, що є хтось важливий, що є друзі, що відчувають особливість.
А ще ... люблю батьків.
Завтра до бабусі зайду, занесу плащик.
Докупити би цукерок...

М.не нагадав про себе.Шеф не нагадав про себе.Керівник не нагадав про себе.Кілька друзів не нагадали про себе.Окремі близькі не нагадали про себе.От і роби висновки. Але людям треба прощати. Бо ви не титани, не всесильні, не маємо триста годин в добі.
Раптовий і несподіваний дзвінок - від людини, з котрою взагалі не все зрозуміло.
Зберігайте спокій та чистіть кулемет.Все буде добре.
Самонавіювання, крицевість, стриманість - навіть тоді, коли всередині штормить.Інколи можу і взбрикнути, але то коли вже здає.Одного разу ото Бойку вихлюпнулась - і що? А навряд чи почув.
Не знати, як буде надалі.
Але і не треба загадувати.
Розклади не подобаються.
Хочу торкнутись МЕ. Дуже хочу.Наприклад,у Львові.

Кажуть - вже давно перейшла у полум'я, бо дарую стільки тепла тим, хто поряд.Кажуть - щира і справжня, і хочу дарувати щастя. Кажуть - позитивна, творча і яскрава. Кажуть - енергійна, чудова.
А хто ж насправді?
А чи знаєте про сльози в очах?
А чи знаєте притчу про клоуна, котрому радили сум лікувати походом до цирку, бо там такий номер буває?
А може таки накручую?
На роботу безперечно дуже хочеться, але маємо що маємо.
Робиться чимало винятків, а не оцінюю, не можу збагнути.
Відчуваю - треба далі боротись. Бо ще попереду стільки всього!
З неочікуваного - Альонка Сєвєр. Світло.
Ксеня,Орися, І.Ю.,комунізма, Шапа, ББ, Ромчик. Світлана, Рая, Марчак,Сєргєєва, НатаП.,Раков,Вікуся,Паша,Хіпі...

У голові злегка пошумує шампусичок, червоний, він ще має запах суниць - легенький.
Далі перекладаю. І воно йде так органічно, так просто і так невимушено!
Дивуюсь - не можу не захоплюватись бабою Катею, яка в свої без трошки сто читає газети, не має маразму, все може згадати, нагинається, аби взутись.
Не заходжу в мережу, але знаю, що чимало людей бажає щось хороше.І навіть щиро. Дякую тим, хто допоміг, підтримав,зігрів,хто надихає і радує, хто бачить і чує, хто вірить і підтримує, хто криче на чай і змушує рухатись вперед.
МЕ займається з Соленькою, щасливець.Нехай все буде добре.
Разом з тим - вірю в зустріч.
І ... ще чекаю, що М. таки нагадає про себе.І не лише він .

Снилась зйомна квартира, за яку боргую. Квартира навіть затишна.Якийсь сплеск минулого життя. І Садова, на якій некомфортно, звідки поривалась іти у сніг, замети. Що дивно - відпускали.А ще там було багато дітей. Певно, рефлекснулось одруження Каті Рибак)
Когось можуть призначити спортивним директором, інших тримають на короткому ланцюжку.Ще хтось може дивним чином привітати.Такі от робочі реалії.Я не забуду те рукоприкладство.І невиконані обіцянки.Сорі за негатив.
Совоньки нагадують про себе вночі криками, а вдень пурхають гілками, дивлюсь на них.
Перекладаю БГ,відчуваю в цьому єдність з чимось вищим і світлим.
Чекаю привітань.Фіксую їх тепло і енергетику.Світло...
Думаю про Йосю з чайником

Отже, сталось.Переступила межу, підбила підсумки і зрозуміла,що прожила недаремно.І хтось живе в дітях, я живу у вчинках, у словах, у помислах, у намірах. В руках меч - і не кошу ним лободу на свому городі, а рубаю що можу, де можу і скільки можу.
Чому? Бо поки в руках - треба використовувати.
Слова...
А насправді так просто сказати, важче - зробити. Важче перекласти українською оперу, довести до ума намір з БГ, вкласти душу і себе у завтра. І не думати про вчора, бо то вже не вернеш, не зміниш, не переробиш.
І немов за помахом чарівної палички - 8 перекладів менше як за півгодини. Можна ж!
Але треба лягати спатки.
І може насниться диво.
Але разом з тим - все буде добре.
Прорвемось)

Сьогодні в мануала зустріла комунічтичного ватажка доби попередньої країни, який тепер тусує в вишиванці, ганить попередників і хвалить чинних.Видно,саме отаким мімікріям і навчають у ВПШ.
Був дощ, ніби й гриміло.
З ностальгією дивилась на рештки водяної колонки біля новобудови середини 90-х, згадувалось минуле.
Завтра буде щось не так, а разом з тим нічого суттєво не зміниться.
Чого би хотілось? Людину, з якою буде затишно.
Майже місяць нічого не чути від М., це навіть не насторожує, бо людина зробила свій вибір.
Щовечора кликати якогось мужчину на якусь каву. Треба продовжити.Продовжила. Покликала.Тепер би знайти час - і вуаля.
Все буде добре.Все буде краще.Мислимо позитивно.І діти будуть)

В МЕ сьогодні Соломія Максимівна.Завше розповідає про неї з теплом. Пригадую, коли познайомив, як вона росла - разом із нашим знайомтством, нашими реальностями, нашими болями.Знаю, що не все просто. Але стільки тепла...
Погода подарувала сонце - і це не дивно, адже на календарі 9 травня, а це особливий день.Для багатьох.Тому намагнічений.
Голова туманиться.
Айше відписала дуже позитивно, аж не ждала. Думала - буде звинувачувати.
Роботу продовжую.
Що з нарадою - не ясно.
Але як вже є.Відчуваю, що відтісняють.
Видніше зі сторони.
Третій день - третє запрошення когось. Я запрошую. А він - чоловічої статі. Завтра певно знов щось таке ж зроблю.Тенденція.
Вірші би писати, думати про вічне.Але ...

Неочікуване повідомлення, не дуже доречна відвертість, неоднозначні фрази, несподівані повороти, але згода піти на каву.
Завтра, певно, знову когось запрошу. Це вже якийсь флешмоб.
Телефон вмикати не буду, в мережу не заходитиму.
Але зацінив таки фото! Може - хто зна?)
Треба доробити базу. І поставити крапку.
Цікаво,збережусь в системі далі?
Чи варто триматись іміджу княгині, котрого і не тримаюсь, то просто є?
А може би на фестиваль рванути цьогоріч? Обидвоє навіть?
МЕ зізнався у нестандартному тискові, а ще - що чекає. Таки чекає. І що готується. І відчуваю, для обох це важливо. І потрібно.
Переглядаю квартирки в тому місті - і відчуваю, що відбудеться, що трапиться.
Все буде добре.
Вірю.