Скрипка Майстра

Стан загалом дискомфортний, бо ніс забитий. Після манікюру з вітамінами запах отого покриття досі в носі,в очах, сльозиться.
Відпрацювала сьогодні МК на позитиві.Аж сама була здивована,як легко і невимушено.
Переглядаю старі свої матеріали - і ніхто не знатиме автора, одиниці вловлять стиль, але воно піде в нікуди.
А колись же мріяла таким займатись... От лише так і не склалось, так і не отримала можливості бути офіційно автором, а тепер і не стану, бо "орнамент".
Життя не відмотати, як стрічку магнітоальбому.Але не шкодую, бо рятувала місто,людей,рухалась вперед,змінювала - і змінювалась.Навчилась викручуватись.
Не треба гратись в аж такий альтруїзм.
Рятують хороших лише у красивих книжках.

Дебати не вдались, бо їх не було.
Коли нарешті прозріють?
Їм гострий камамбер - дуже віддає, і шкоринка не дуже біла.Кусає за язика.Витриманий - він цікавіший.
Виборці Зеленського нагадують дитину, яка іде з педофілом і щиро сподівається, що їй дадуть цукерку.На жаль, в моєму оточенні такого добра вистачає.На жаль, мені важко триматись і посміхатись ним.На жаль, вже нічого не змінити.
На жаль,це моя країна.
На жаль, не знаю, чи вона буде Україною - фактично,юридично, документально, а може залишиться в документалках.
МЕ переніс отруєння, пройшла чистка.
М зателефонувава щодо документа і подівся.Певно так і мало бути.Істеричних прагнень нема.Є фізіологія.

Є загроза, що після 21го все дуже радикально зміниться, зокрема може треба буде десь там віддати МФО і ноути.Питання з з\п буде відкритим, а може і закритим радикально.
За кадром залишиться дуже багато чого і дуже багато кого.
Ми лише інструмент, треба то зрозуміти і передбачити.
Розслабся, і так вже нічого не зміниш.Правильно зробила, що переглянула оголошення про роботу.І що зрозуміла те, що вмієш робити.Чому би ні?
Адже все в житті циклічне.Спершу одне,а далі інше.Не може бути все аж так ідилічно, хоча були і всякі погрози, і страх, і погризені нерви.
Країна перетвориться на квартал.Квартал червоних ліхтарів,швидш за все.Червоних в тому числі від крові.
Мені соромно.Дуже.
Весна така ...

Забагато того всього на одну голову, на одне серце. Події розвиваються динамічно, земля обертається швидше,аніж до того.Стараємо теж швидше.
Час та летить!
Не хочеться робити прогнозів, передбачати наслідки.Факт - що за кадром лишається дуже багато всього.
Мені не запропонують роль у театрі,бо не вважають, що потрібно.
Не віддатуть на полі пас.Не покличуть на чай.Який сенс?Виконавці завжди за кадром.Вони в належний момент підготують те, що треба,заберуть негатив і зачинять двері.На ключ.
А якщо двері зламані?
Проституція політична.Боляче.Невже не страшно?(
І не буде М.,бо ставить не ті,які можу виконати задачі.Коли би було аж так нагально - невже не вирішив би то листом?
Для чого той обман?(

Страшна втома, яка дуже не сприяє тому, що відбувається.І впливає деструктивно.І вино починається теж, а це тим більше не є добре, бо якось повертаєшся в попередні часи, не задумуєшся про те, що відбувається, не в стані оцінити належно.Втрачається час.
Вибори - без вибору, бо прийде левова частка жертв телевізора і обере собі телевізор, країна лишиться на поталу ... кому?
Те зроби, те зроби, те зроби...
А майбутнє невизначене.
І доля трудової книжки дуже туманна і незрозуміла і невизначена. Не мордуйся, пенсії не буде.Як би не марила спокоєм.Хіба колись зробити групу по інвалідності і доживати.
МЕ був на обстеженні.
М.подзвонив строго по роботі.
Не будуй ілюзій.Сенсу нема...

Знову фізичні зауваження.Таки не вмію адекватно реагувати на невдачі, на критику, на зауваження. Це не самооцінка,але віра в людей.А може таки щось не те з рівнем домагань.Коротше - питання в мотивації.
Все сьогодні якось так сумбурно почалось і не менш сумбурно закінчилось.Некомфортно.Суцільна некомфортність.Мав би бути сирний тортик з фруктами,гарний настрій,шмат воску,а хаотичність поставила інакше.
Неприємно.
Стрес знімається Жаданом і "Ісус з Назарета".
На майстер-класи нема натхнення.Проте розумію,що тим треба зайнятись.
Неоднозначне відчуття - зустріти того, з ким якось була кава,та не оцінив.Та й зараз би теж не оцінив належно.
Завтра може - обліпіховий час.
І точно - багато писанини.

Не треба нікому нічого не обіцяти.І взагалі нема сенсу говорити з людьми. Тим більше не знати, про що з ними говорити.
Виявляєш, що в базі робиться казнащо, але нікому нічого не доведеш, ота дівчинка не викликає ніяких рефлексій, нема тісного контакту,як міг би бути,як був з її попередницею, котра мала голову, відчуття розуміння,почуття гумору і ще чимало переваг.ото і вирішила інвестувати себе у щось краще, витратити час на хороше.
В голові щось тріщить.
Мабуть, наступного тижня таки не зустрінусь з БорисомВікторовичем, бо буде робота.А шода,хотілось би по-людськи відпочити.Може би траву запропонував?Він може.
Обійми хіпі.Якось не відчуваю.
Хочу до М.А краще до МЕ.
А завтра все буде добре!!!

В голові знову зародилось бажання покинути все і піти.Нездорова атмосфера,нереальні завдання,нерівномірні навантаження,виснаження,втома,нерви,стреси.
Подала в повітря запит про нову роботу - і на очі миттю трапилась вакансія - в Німеччині.І мову знати не треба.Хоспісна штука.
А ще чимало оголошень про тотребі у Львові. Харків відкидаю відразу - боюсь, що почнеться війна.Не знаю, чи врятує.
Чомусь дуже боюсь війни. І результату виборів. І страшно не хочу, аби все зрушилось,аби зруйнувалось.Боюсь.
Звільнитись - самій, забрати трудову, забрати з виплатою оцей ноут.Або не забирати - вичистивши в нуль.
Щось всередині болить.
Потрібно відпочити.
Цукерок є багато.Це добре.аби ще настрій...

#даю24години
Стадіон так стадіон.
Політичні польоти тривають.
А рибою отруїлась.Походу то риба.А може ще щось незрозуміле.А може треба відпочити...
Перебрали польські цукерки.
МЕ поряд.
М. чекає наступного тижня.Та він і зараз чекає.А що ж чекаю я?
А я чекала, що буде нарада, а її скасували.А потім чекала ще щось.А ще запустили якийсь флешмобчик мамочки_з_дітками.
Оххх...
Бути тактовною,все тримати в собі, не зриватись - важко.
І коли шеф має іншу думку - важко.Навіть коли не тисне.
Може би пошукати роботу у львові-харкові-луцьку? Ага, доглядачкою.
Вже досить бавитись в такі ігри.Не впевнена, що те кіно затягнеться надовго.А жити якось же треба.
Бабуся погано виглядає(((
Це дуже болить

Хіба не знала, що в результаті виборів програють завжди люди?Випадок з Золою влив щось неоднозначне, а потім згадуєш розклади.Щось скрізь не те і зайве.
Пора якось виповзати з того стану.Тим більше гавкнув холодильник.
Треба продумати мандри.Мандри продумано.А як буде?Ахтозна.
Текст новий.Непоганий.Специфічний.
Пишу для кого?
А ше тут в феромонистого подія,але... Ага,не подзвонила.Цікаво,завтра побачусь з Зіною?Можна би.Отака непроста буквенна розмова.Але добре, що сама зізналась у тому,що з нею.Погано - що там знову накрило.
Треба бороти оцей емоційний мазохізм.
Ну та.хто би казав.
Відпусти події в країні.Відпусти то все.
Без тебе змінять.
А ти змінюй світ.Інший.Окремий.Зможеш.

Думається про щось сумне і некомфортне, неприємне і втомлююче.Ситуація в країні не дуже стимулює до чогось.Якесь таке декадансне і вимотуюче.Куди йдемо?І навіщо?
А може то просто весна і міжсезоння,потреба у вітамінах.
Чи таки у розстрілах.
Щось не дуже крамольно ото в голові.
Прокидатись було непросто.Ледь відірвала голову від подушки, все хаотично і сумбурно.
Книжку про гарантів дочитала.Зайшло.Дуже.
Останню сторінку треба видрукувати і повісити по всіх точках країни.
Цікаво,коли покличе М.? І чи покличе?А може і ні.
Отаке то все робиться, щось. МЕ перестала належно відчувати.
Не хочеться рухатись в потрібну сторону.А яка сторона - потрібна?Вже і не знати...
Кави?Ні.
Гості?Нащо?
Люди?Чому?

Wołam, ja, syn polskiej ziemi, a zarazem ja, Jan Paweł II, papież. Wołam z całej głębi tego Tysiąclecia, wołam w przeddzień Święta Zesłania, wołam wraz z wami wszystkimi: Niech zstąpi Duch Twój! Niech zstąpi Duch Twój i odnowi oblicze ziemi. Tej ziemi!

Коли у серці вишиванку змінить камуфляж...
Ці вибори показали Гаранту,що треба щось робити,щось змінювати,а потім читаєш і бачиш - що Третій взагалі став на бік того,що з вилами - романтик.
І погода ніби вчорашня і сонячна, проте пронизує льодовий вітер.Шапка вже доречна.
В голові думається про того вчорашнього Андрія,який так раптово був поряд.
Написала М.,що готова вирватись.Чи треба - без документа?Заодно побачим.
МЕ теж розчарований ситуацією.
Що ж тут скажеш...Болить.Тільки хочеться знати,що буде мобілізація - людей, які ще хочуть змінювати країну.
Хочеться порядку.
От тільки відчуваю,що здати можуть.
Вино було хороше.Завтра треба прибути раніше,аби набрати.Бо ще хіпі є.Треба сходити...

Коли настане мить Страшного Суду...
Ангел-безпілотник
А які образи у вашій ліричній голові?
Раніше писалось про сенсея,зараз моторошнить.
Ніколи би нічого не придумалось про шефа...
День непростий, напружений,важкий.
Якою прокинеться країна?
Хто така Надя?
Куди котиться світ?
Чому такий потяг до тих, хто недоступний?
Як би показати отому Новосаду, що щось можливе?
А може перестати ото дивитись на тих,як на небожителів?
І взагалі - не бачу в реальних елітарках елітарок
Словоблуддя
Алюзії ілюзій
Хочу сильну країну,мудру,вільну,а маємо втомлену.Схожа на мене - не знає, чого хоче, незадоволена.
Тільки що мною не дуже поманіпулюєш.
Поясню М.,що не виконаю його розпорядження.
Ну ніяк.
Нереально ото

От давно не було так страшно, хоча стрес явище ніби перманентне.Як це - жити, коли можна прокинутись в страшній країні?Коли можна прокинутись в країні, за яку не помирали?
І хтось втікає, аби проголосувати, виходить з тіні.
А що ти зробила для того,аби було краще?!
Чи достатньо сил і часу і себе приділяла світу,країні,іншим?І чого так закатрупила себе?
М.закинув невиконливе завдання,бо не граю в такі ігри, бо спокійно може то зробити сам,бо йому простіше.
Заганяє світ і час у глухий кут.
Не хочу.
Втекти би...
От тільки нема куди втікати, навіть в алкоголь не втечеш, бо ... нецікаво там, нецікаво так.
Хаос,паніка,страх.
То не є найкращі друзі.
І не виходить щось мислити позитивно.Взагалі...

Надворі погожо і гарно,хочеться когось попросити піти погуляти, а може самій - з музикою у вухах?
А може не реагувати ні на що, а засісти за роботу і забити на будні,свята,реалії?
Сприймай як є.
Помий голову.
Намастись чимось гарним.
Добре подумай, що би завтра одягнути-взути.
Завтра буде непросто, але цікаво.А може нецікаво і просто.А може взагалі заява на звільнення.Може бути все.
І припнути до стінки.
В такі моменти шкодуєш,що нема цигарок,що то все вже в минулому.
І думаєш - раптом приїде Грім?
А може навіть він повезе додому?
Однак тверезить думка, що нічого такого не буде.
Буде втома.Разюча і сильна втома.
А може навіть МЕ не піде голосувати.
Хочеш до Львова?Все ще може бути.
Час покаже

Як же воно загризає, коли є море просунутих чуваків, які не особо напрягаються, а ти включаєшся в усе, закриваєш хвостики, вилізаєш затемна,коли вже починають труситись руки, а нерви б'ються в апоплексиці.
І разом з тим не перестаєш думати,не маєш тилу,не відчуваєш захисту.Хоча сама винна,бо не любиш просити про допомогу - адже і так не сталось.
Згадується,як ждала півгодини ключі під дощем, як прикривала,як вислуховувала крики,як шукала таксі,як вирішувала питання сама.А лаври збирали інші.
Лаври завжди збирають інші.
Звикай до цього.
Завтра буде напружене післяобіддя,хоча мога би бути тиша.
Разом з тим тиші не буде.
Тиша взагалі поняття відносне.
МЕ - прихисток спокою.І вірності.Собі.Тиша.

Коли МЕ починає згадувати минуле - відчуваю, як огортаюсь приємним оксамитом. Це розкіш - торкатись життя людини, яка тобі небайдужа.Мандрувати в часі і просторі...
Особливо після важкого напруженого дня.Коли вислухала особу з порушенням психіки, коли не знала точно, як реагувати, коли зіштовхнулась невідомо з чим. А потіи ще й ота історія з кавою. І ввечері кава, яка відреагувала на корицю дуже дивним способом., ще такого не бачила.
Кава з лаймом - не смачно. Кста... десь на роботі лежить лайм, треба знайти і врятувати.
А ще знайти, де казначейство, сходити з документами, сходити на звіт, дерева показати...
Очікую виборів і ... боюсь.
Але вірю в те, що наш народ таки мудрий.

Може би потрошку записувати сни?Раптом трапиться щось реально екзотичне і цікаве?
Почала гризти корисності, бачу і відчуваю ефект.А от солодкого не дуже.Організм проти.
Розпочався вдома ремонт.Не люблю отих перебудов, але куди дінешся, інколи треба, тим більше коли може нести шкоду.
Закупила для друзів насіння травички,бо треба відновити після непорядку, який лишив вогонь.
На роботі якось несерйозно.А може занадто серйозно.Але не дуже людськи...
Щось не те з телефоном, але не знаю, чи можуть його зламувати на відстані.Сподіваюсь на краще.Завжди сподіваюсь.
Сьогодні на зупинці причепився якийсь неадеват.Налякав(((
Якось так і не навчилась належно реагувати на таких людей.
М.Е.завтра в лікарню.

Кіпіш з коштами ніби минув, але щось не все добре з адресами.Хто крайній, не знати.Не хочу зараз про то думати, бо інтуїтивно відчуваю крайність. Такі вже в нас реалії.
МЕ.Так хочеться бути поряд.Там, де Він.Дивитись в очі.І відчувати мить щастя.За це плачу вже, щодень,щохвилини.І не знати,як дочекаюсь.
Втомлена, але то очікувано.Останнім часом перманентний стан - втома.Це не є правильним і нормальним,але щось інакше не дуже виходить.
Куди йти? Що буде далі?А раптом поставиться крапка?А раптом перегребе?А раптом залишусь за бортом?
Не хочу про то думати.
Хочу далі змінювати на краще світ,який поряд.Чому та смикає від дзвінків керівника?Як змогла вирости аж така корона?
А вдома ремонт.

Ото почався тиждень,хаотично,некеровано.На язику щось пече.Печивко зникло.
Людей чимало.
Колеги похворіли.
Напружено якось.
Магнітні бурі.
В очікуванні чогось невідворотного.
Не факт, що ще будемо потрібні далі в цій грі, в цій системі.
Чим далі - тим більше невпевненість.
Їм сир. Він смачний і пахне чимось дуже файним.
Жду хоч якийсь натяк на конструктив, але поки щось не трапилось.
Грошей не буде.А як може бути активність,як грошей нема?

Не спиться.Певно тому, що попередні ночі продивилась кіно уві сні.Почала зустрічати уві сні Ірину - дружину М.Е.От тільки не шарахаюсь.
А вчора зустріла отого,що був знаковим восени 14го.Випадково.Харизма разом з зубами позникала.Хоча добре згадую,як було тепло йти додому того вечора,коли взяв під руку, коли мандрували вечірнім містом,коли цілував на прощання руку,як писались вірші,як марилось,як дзвонив вечорами, а там взагалі втратила здоровий глузд.
Правда,потім все стало на круги своя,ми не перетинались,пішло на спад і згасло.
Засинай.
Весна сама не прийде.Життя саме не зміниться.Доля сама не зустрінеться.Треба буде дати більше яскравих кольорів.І посміхатись.
Сумку забрати,костюм занести

Вже який раз кажу М.про дату народження?А знову ж забуде.
Нелогічність у судженнях.І навіть не згадав - хоча сама не заморочуюсь з цими датами - року, коли все почалось.А почалось ще до війни...
Міняємось з МЕ блогами про ситуацію в країні.
А ще почала писати про квіточки.Ага, про квіточки.І смерть.
Чхартішвілі таки лишив слід.
Що би ото читати? Може, взятись за фантастику, ту, що лежить у шафі?
МЕ мовчить,певно, читає.
Як до 31-го не позабивати людей? Що їх штовхає робити саме такий вибір?Навіщо робити крок в таке майбутнє?Кому вірять?МЕ каже, що то психоз.Йому видніше.Інакше не скажеш.
Треба буде якось поговорити про цей період в житті.
А ще виспатись.Бо щось ... Заносить вже.Дуже.

Отже,пармезан.Запах - це щось неймовірне.Невже сир може так смачно пахнети чимось з дитинства,якимсь смаколиком,десертом?Смак тонкий, крихко розсипається,без гостроти.Тут програє Тіролю.Але запах бере багато чого.Вершкові ноти,щось фруктове,солодке,квіткове.От вертиться на кінці язика, щось таке,знайоме,дуже,кремове,цукеркове.
Поговорила з екс-колегою,в її день народження.Вона вчасно втекла з системи.А ті,хто лишились,приречені на бовтання в тому і надалі.І поки не зрозуміє верхівка,що є проблема...
Завтра занести зелений костюмчик і забрати червону сумочку.
Не брати в голову непотрібне.
Система є?Хай робить,ти зробиш свою частину.І потім будеш все ж винна.
Не треба читати погані гороскопи.

Ароматерапія таки діє. Кориця, гвоздика, іланг-іланг.І волосся стало кращим, і вже якось настрій світлішим зробився, і нема отого "шеффсьопрапало".Полистала улюблену газетку,погризла смачний сир, надумала писати відгук на свіжовпрочитану книгу.
Мандри на дачу. Було цікаво спостерігати,як змінюється природа - з порами року, з плином часу.Як замість саджанців постають дерева, як вони зникають,розпадаються, поїдаються омелою.Треба таки визначитись,що робити з тою омелою.
Завтра на роботу трошки раніше,схеми на писанкарство поробити.Пора готуватись.
Саджанців треба би купити?
МЕ на вулиці.Треба буде поринути у минуле, покопатись у давності.Не відпускати.Втопитись.Випросити можливість побачити.