Скрипка Майстра

Вчора було віршочитання.
Унікальне місто - ти там ждала двох подруг , а прийшов мужчина, до якого відчуваєш симпатію.Не можеш до цього євреєцигана не відчувати її.Аж дивно.
Нарешті завершився трудовий процес, є можливість на відпочинок.Треба зберегти традицію спроби написання якоїсь творчості у цей особливий день - 30 грудня.
Раніше на неї стояв гарний рінгтон і витягування з депресії. Потім відштовнулись.А нова посада викинула з життя. Підвал для мене закрито, дно пробито, дружба втрачена.
А ще згадується отой вечір, коли мене покинули там, з ним. Гидко.Зараз - гидко.
Сподіваюсь, в прийдшньому році все буде добре.
А ще прошу про шлюб з людиною, з якою буде тепло і затишно.Хочу.Будь ласка...

Щось висне і гавкає ноут. Не знаю, що робити, це лякає, але сподіваюсь, що все минеться як належить.
Хоча загалом ситуація ой як дистабілізує.
В серці - ДТП. Цікава фраза.
Хіпі таки викинув коника - ще ніколи з його номера не телефонувала дама.І гадаю, що дама не все зрозуміла так, як треба було.
Ганебно, навіть вельми.
Повна торба подарунків - собі. І не лише собі.Шкода, що сукенка не підійшла(((
Не впевнена, чи з татовими футболками все буде нормально.
Якось втомлено.
Завтра поетичні читання.
МЕ хворіє.Це ріже по живому.
І сильний страх втратити його.
Макарон не шоколадний не сподобався.Більше не буду.Тепер вже точно.
Хочеться лікеру, солодкого, густого.

В голові туманиться, бажання ретельно вимити очі, слабість і втома.
Можливо застуда, а можливо ще щось неоднозначне.
https://gazeta.ua/articles/lady-photo/_nasoloda-cherez-bil-fotograf-znimaye-yaponok-yaki-zajmayutsya-shibari/876640 - щось у цьому є
Втретє намагаюсь завершити цей допис.
Були смачні посиденьки. І подарунки. І торба подарунків - додому. Звикла робити їх собі сама. Не так щоб і собі - але все ж.
А сукенка таки могла би бути більшою,але як вже є.
Погода не радує, тиск не дуже комфортний, настрій туманний, видимість теж.
А ще очі червоні. А в пісні - зелені.
Треба на суботу щось французьке придумати.
Поки плюється голова лише банальними римами, та іншого нема.Братимемо звичним.

Кожен крок супроводжують дурниці. А подекуди і сині стегна.Він так хотів - то сталось.А раптом мережа внесла корективи.Там.Чекаю.А що ще лишається?
Погода вирівнюється, сніг припинився. Чекаю.
Задумала вивчити нову мову і зробила перші кроки. Чекаю.І не знаю, коли явиться.Вочевидь, там приїхали таки гості.Але міг би сказати що сталось.Проте то світло сказало гав - а ще знеструмлено черзе негоду ряд населених пунктів.Ну от, знову зникло світло у нього.
Лежу і чекаю...
Не знаю аж так, чого ждати, на що сподіватись, що буде. Проте чекаю.Вірю.
І не втрачаю надії.
Отак - сліпо.
Зранку на роботу.

Серіали про містику, смачний сир, мандаринки, кислі апельсини, гроші ,які не дуже хочеться витрачати, час,якого не дуже є, сили , які десь на витоку.
Враження, що десь протікає резервувар з потенціалом.
Не впевнена, чи поїду читати вірші.Але автобуси продивилась, графіки ніби так нічого, буде видно по погоді.Якщо перемете, то точно ні.
В четвер - купити подарунки.Не знати коли прийде Розетка.
Увімкнули зиму і сніг.
М.Е.був поряд пару годин, на жаль - лише через вже звичний і доступний спосіб.
Ні, мене не лякає емфізема.І такого - люблю. Потрібен, бажаний, найкращий, важливий.
І досі соромно, що десь блукала без нього стільки років.

Сон займає велику частину вільного часу - так виглядає перезавантаження.М.Е.залишає час на себе.М.Е.залишає час на відпочинок, бо потребує цілісності, а не фрагментальної.М.Е. знає більше, аніж видається.
Згадую думку, коли востаннє очі-в-очі.Коли мала таке зле і таке хибне уявлення.Була дуже жорстокою і неадекватною.
Зрештою, і зараз також є неадекватною та неправильною.
Чомусь снилась Марина, Альона, щось з отим стосунок, чомусь озерце штучна ,якийсь сплеск відчуттів з дитинства.Не варто штовхати.А вдень коли був сон - короткотривалий, але дуже ефективний.
Багато книг,а щось не читається.Відкриваю - і ставлю назад.Невже організм перенаситився емоціями і хоче тиші аж настільки?
Сир смачний)

Вихідниииий! Не треба нікуди гнатись, не треба писати щось там, бо все зробила.І не переймаюсь через проблеми - бо їх не вирішити.
Хворі бронхи МЕ - таки турбують.
На дворі безсніжно, а ще початок тижня був казковим.На роботі лежить макулатура,яку точно треба якось забрати.А ще прийшов одяг - треба буде теж якось забрати.Хоча може таки в середу то все посунути - і матиму точно спокій.
Люди втрачають здоровий глузд - і не особливо зрозумієш, через що саме більше - брак коштів чи їх надлишок.

День з сильним головним болем. Не пила - то вже якось несолідно. А так - через перепади погоди.
Дивна перевірка - чи була на роботі.Дуже несолідно.
Відгуки про справи амурні.Низько, дівчинко з совою, ой низько.Навіщо так, навіщо він? Адже там все і так не дуже просто і зрозуміло.А мужчина, звісно ж, цікавий, імозантний, проте - ну куди? Ти ж любиш зовсім іншого типажу. Чи борода і позлити?
Паєтки блищать лише на сонці.
Не мзжу поки вибрати які вірші читати, певно візьму щось давнє.
Втома.Отака емоційна втома.
Вона відчутна.
Нагорода - така несподівана! Яка налякала!Дійсно - налякала!Бо невже заслужила?!
А ще мені їде ексклюзив. Поки не знаю - що саме, але їде...

Корпоратив? Важко це назвати чимось.
Важко на голову.
Дякую стилісту за чудо,в яке перетворила мене. Це щось! Так розмалювати, так задекорувати!
Все би нічого - але настрій був безмежно вбитий і загубленою рукавичкою, і хаосом з поїздкою, і підставою, і хамством, і ще багато чим - в межах роботи.
З позитиву - наобіймалась.
І побачила кількох важливих людей.
І Блаженніший - той, що Андрій.
Ілюзія позитиву.
А реанімував голос М.Е. Відродив, оживив, заколихав.

Все добре, жива, запрацьована, і звіт вдався, і проблем не було, і він посміхався, і не було особливих зауважень, хоча перенервувались як має бути.
Погода зимова, біла, красива, але не пишеться нічого.
Втомлено, мляво. Не думається корпоратив. Нічого не думається особливо.
М.зробив залежне, аби таки відділилась. Мовчання красномовніше за все, що можна. І самоцентризм.А може то просто публікація роздерла очі?
Макарон - щось не відчула захвату.Тісто не здивувало.Крем приніс насолоду. Але не впевнена, що ще буду.Хіба іншого кольору.
Камбоцола - то любов.Приїхала.Все.Моє.Ну і бріііі.Витриманий,міцний.
А ще мене люблять.Відчувається.І то гріє)
М.Е... Все буде добре.На дішу тепло.І багато любові...

Кидає з крайності в крайність.То повністю вимикає, бо щось не вдалось, то раптом стає спокійно, щось вирішується саме по собі.Крок за кроком - але куди?
Нагадування - займись собою.Але щось не дуже доходить.
Побувати на новому цвинтарі - по роботі.Стояти біля могили парламентаря - але не похорони.Треба буде якось навесні там поблукати... Відчувалось, що умиротворює.
Цікаві пейзажі вловились.Це взагалі цікаве хобі - ловити пейзажі.
Оте неоднозначне відчуття - коли не можеш чомусь зайти в скайп - а там же ВІН.І без нього ну якось ніяк.І вже з тим всім нічого не зробиш, залежність на рівні наркотичної.
Завтра треба бути красивою, а в іншому - будь що буде.
Не треба хвилюватись.
Все буде добре.

Отже. був невеликий збій, схоже на те, що десь підчепила який комповірус, але приїхав один спец і врятував. Це плюс. З апаратом треба щось таки робити.
Читаю далі смачну книжку - історичне фентезі.Давно чогось такого не траплялось.Неочікувані повороти.А ще - багато нових слів, нових термінів. Може то неологізми, але варто розширити знання з демонології.
Найцікавіше - перевіряти людей, коли в тебе складнощі.Ніхто не спішить.
Ідеальний сир з пліснявою - це камбозола. Вона єднає найкраще в білій і синій.Чарівна оксамитова шкірка,гострі прожилки, вершкова насичена кремоподібна серединка ...
Сниться щось загорнуте в емоції дитинства.
Дякую М.за турботу.Тиша, спокій.Перевірка Скопом триває далі...

Сни якісь такі квестові.То якісь коридори, то гори, то двори. Крутане, плутане ,хаотичнЕ, незрозуміле, втомлююче, неправильне.Певно таки авітамінозабо недобір мікроелементів.
А ще в сайту, де зависаю інколи, дизайн змінився.
Спати кось не дуже спиться.
Треба би взяти тайм-аут.М.вже не побачу цьогоріч. Бо сезон.І погода нельотна.
Цікаво, викручу таки когось на отому сайті чи як завжди?
Читаю дуже файну і неординарну книжку. Якщо хтось любить про те, що було, то мен важливо все.І якщо про щось пише - це відбулось, народилось, пережито у чиїхось уявах, а отже - сталось.
М.Е.дуже непокоїть.Не знаю, чи все з нами добре.І розумію власну недосконалість.

Треба буде взяти за моду записувати сни, бо інакше не буде ділов.
Стала часто цитувати дідуся.
Погода радує, але нема снігу.Мокровато, примерзло, не слизько.Осінь така. Чорнотроп, як про то писав Дереш.
Страшно шумить в голові.
Починає присідати горло.
Невже не можна вести себе по-людськи?Робота висмоктує.Треба мати міру і здорові рамки.Інакше випивають, як павук випиває свою жертву - залишається лише оболоночка.Однак не бачиться там ніхто, крім себе-себе.
І притягує - подібних.
А мені би рятувати когось.
Світити комусь.
Лара нашкодила, але хтозна, чим то закінчиться.
Особливо так - коли МЕ попросив вибачення.
Тиші, спокою,МЕ. Шоколаду, тепла, затишку.Так хочеться просто трошки відпочити...

Пожована втома, секрети Гаррі Поттера, намагання щось там зробити.
А на ранок клеїти щось там в собі.
Знайшла в мережі приятельку часів навчання в універі.Тепер вона в структурі вищої школи правоохоронних органів. Здивована - з таким рівнем тривожності і в таких просторах.Життя така несподіванка.
Щось таке снилось, а зараз згадати не можу, що саме.
Робота затягує в петлю - часу, простору, бажань.Бажань?Та з отими якось тугенько.
Себе втрачаю.
М.Е.немов перестав відчувати мій стан.
М.просто подався собі.Не можу зрозуміти - чи йому ото в кайф?Нащо далека географічно і незрозуміла?Екзотика?Зранку треба буде олії бахнути.І натертись перцевою штукою - бо ноги мордують як має бути.От вже та планка!

Вперше ото сіла розписувати таку важливу штуку як ІІІ транш.Аж сама не ждала, що доведеться. Легенький лобізм, але не знати, як то завершиться.Не собі - людям.
Характерна така анімаційна штучка,де наприкінці темноту знімає песик. Роль його можуть виконувати і люди.Але тут як карта ляже. Поки не лягла, на жаль.
Плаття треба нарешті віднести в ательє.Вже знайшла хоча би його.А там думаю, що до 21го щось дочаклують.
we are only humans
Перманентна нестабільність виснажує.Реально виснажує.
Згадувала ЛАСа.Сьогодні 33.Цікаво, де він?Певно, вже ніколи не побачу.
Взагалі, є чимало живих людей яких ніколи не побачу. Але так видно має бути.
Цікаво, чи М.Е. в цій категорії?Щось вночі пішло не зовсім так.

Присідання таки зробили своє - ходити нереально. Але не буду зупинятись, треба щось робити. Не знаю, що ото так найшло.Певно бажання чогось позбутись - баласту не скільки фізіологічного, скільки викинути зайве з життя - людей, явища, моменти,нюанси.Куди ж заховала печиво?..
Треба буде якось перебрати гардероб, а ще - завезти в ательє платтячко на апгрейд.Хочу його одягнути на 21-ше.
Чудові книги!Нарешті щось таке, що шукала!Міфологія, заміксована на сьогоденні.Хоча більш тягнеться до демонології.Не забути би колись таки перекласти Маленьчука.
М.Е.дав два завдання, які виконала.
Що відчувала, коли бродила з дитинкою у візку?Чому кажуть - так пасує?
Пластична маса:от знати би реальні параметри.

Дві спроби планки, присідання, болі в спині, в попереку, тягне ягодицю. Гадаю - дискомфорт є результатом суботніх мандрів і не дуже теплих брюків, але більше так не треба.
Треба теплі принтовані колготки і синє платтячко.
Передзвонив М.У голосі вчувався холод.Попри мої ноти.Неприємно отак.
Демотивовано.Кошти не те, що є стимулюятором, але не люблю, коли не дотримують слів.Проте це ж вже не вперше отаке.
Цікаві розклади з тим всім.А ще багато роботи, яку не особливо хочуть робити. Або звикли, що сама то все зробиш.Розбалувала.
А ще ж лежить чотири шоколадки, проте хочеться не молодного, а гіркого, чорного. Треба буде цей недолік виправити.
М.Е.потрапив по програмі) Це не може не надихати)

Не було Тернополя, не було Львова - це вразило, а навіть образило.Те, у що перетворили робоче місце - теж.Неждано.Видно, у мене таки планка.
Вночі снилось, що готувалась до якогось іспиту, підтягувала математику і історію, а довелось біля цетнрального міського фонтану готувати соуси.І знову оте відчуття з дитинства, коли ти ні в кого не можеш нічого дізнатись.Може - знак, що треба почати боротиьс за себе?А ще снилась маленька дитинка, схожа на мене.І відчуття,що дуже її люблю.Взагалі бурхлива снами ніч.Вельми бурхлива, але всього не згадаю.
Болить голова.Магнітні бурі.М.Е. теж дискомфортно.Хвилююсь за нього.Дуже.
Завтра на роботу.Але буде не весь день.Проте треба буде чимало всього зробити.

Напружений такий день.Відчутно - немов якісь бурі магнітні.Головний біль.Дує з вікна.Дискомфортно так від цих протягів.Але щось зробити навряд чи вдасться - економили.Там на багатьох речах наекономили. На дверях, які просідають і перекосились, наприклад. Не кажучи про звукоізоляцію.
В майбутньому буде маленька кімнатка для роботи.
А може і не буде.
Та й взагалі хтозна, чи не зміниться формат після осені і як зустріну наступну зиму.Так чи інакше - а трошки стажу вже є.
Завтра буде непроста поїздка у непросте місто.І там не буде М.
Був неоднознаний вечір.Напружений.І троє військових в авто.Особливі жарти.Вірші не читались.Спазми є.
В діалозі з М.Е.відчувається жорсткість.Але не можу без Нього.

Загорнулась в ковдру и тихенько захлинаюсь від сліз,від болю, страху і тривоги.
Знову гормональний ривок.І розгризаюче бажання піти на Вічний Схід - за М.Е.
Колись станеться диво - бо торкнеться, пригорне і назве своєю.
Своєю дівчинкою. І світ зупиниться, впадуть стіни Єрихонські, а день наблизиться до ночі. Може - в той же самий момент в орбіту увірветься невідомле спонтанне тіло небесне чи Землю затягне в чорну діру.Щось станеться.
А ще забула зробити звіт і відсилала його в останні миті.
Посилку забрала, проте не вибухала радістю.Хіба черед рожеве дерево.

Не поїду до Володимира, не хочу - це все перегиб з гормонами, який заганяє у непотрібне місце. Та й погода не дуже радує.
Ввечері буде М.Е.
Не хочу до Львова - ні до того, що замість Тернополя, ні до того, що там М.
А ще сьогодні якось зрозумілась по-новому пісня ОЕ "Сосни".
Юзають командність.Реально - юзають.
На період осені наступної хочу піти в піарні війська.
Кашель давить.А ще давить ота розлита рідина, якої надихалась. Цікаво, чим заливають оті іграшки?Треба буде колись погортати.
Як на рахунок саморозвитку?Чи варто? Може таки виписати ще щось цікаве з періодики?Бо голод відчувається.Інформаційний.
Тягне в спині.Певно,таки протяг.
Рано чи пізно все стане на місця.
Все ще вірю в дива!!!

Тернополя не буде - Львів.А М.не буде там.Чому? Бо Дрогобич. Отаке. Хоча не ждала дива.
Кличе приїхати. Не думаю, що буду. Не вважаю, що треба йому.
На пошту, певно, так і не зайти.
А ситуація в країні? Ну як сказати. Нічого хорошого. Істеричний народ.Не у всіх є можливість аналізувати і думати. Це насправді дуже боляче. Сплачуєш податки - і вже вважаєш себе громадянином? Не питай, що країна робить для тебе. Але кому що доведеш...
Певно, то скоро будуть місячні - тоді точно М.не побачу.
Досі згадую оті злі очі шефа. І від того - волосся стає дибки.
Ми всі дуже різні, дуже не схожі. Всі.Вшановучи різноманітність - чи який там був слоган Євробачення?
Розбалансована якась.
Купити треба цукерок)

Невже варто так писати, що відбулось, що сталось?Неділя лишилась отими злими очима - впився так агресивно, що хотілось кинути те, що було в руках, і почимчикувати кудись.І як в суботу, коли навіть не намагався робити вигляд, що слухає.Самореалізація чиїмось коштом - емоційно і матеріально.
Навіщо називати друзями тих, кого розмотуєш на нерви?
Як же несправедливо - отак влаштовувати афери. І це все сходить з рук.
Точно хочеться про ВС?Страшно розуміти,що раптом розкинуло про два боки барикад.І не знати, як ото буде далі.Чи буде можливо говорити вільно.І взагалі - з ким говорити?А чи треба?
Виговоритись би.
Вино.Мнєско.Хіпі.Було два дні.Ще хочеться?Може би тортик?А риба смачна.Таки любить.Досі.

Якось не особливо є наснага вкладати у слова стан.
З позитиву - МЕ розпочинає лікування.Вірю, що все буде добре.А ще станеться в місті те, чого так добивалась.І то не може не радувати)
Інколи сняться дивні сни. Виходить складати на папері слова у якусь логіку.
Пишу робочі штуки.
Не висипаюсь.
Кров порою тече.То лякає. Судини?Чи стрес?Так чи інакше треба берегти себе.
М.питає - коли.Ахтозна.
Після суботи настрій незрозумілий.Бо і ніби все було добре, але театр.І гнівні очі перекреслили все.
Не люблю штучних.
Взагалі висока планка.
І до себе теж.
А жити як з цим всім?!
Вдома хочеться гармонії, злагоди, тепла.А батареї зимні.Вихідних би справжніх,непідробних.І святковості.Ну невже не заслужила?!