Скрипка Майстра

Швидко вигадати ідею для подарунка, як зберегти інформацію про тренінг, як глянути на проблему з різних кутів, що це таке духовні практики, чи можна без когось жити ... Вмію знайти на то відповіді. А от багато чого не можу.
Наприклад, зрозуміти, чому люди вміють так забивати на все.
Чому команда поняття настільки ефемерне.
Чому дружба розбивається об будні.
Чому так ведусь на егоцентриків.
Чому керівну посаду віддають за красиві ... очі.
Вет дав знати.Відчуваю, що турбується.А може просто цікаво,як і що там вдається. Разом з тим не варто забувати, що то може бути і просто наслідок ЧМТ.
М.мовчить.Хоч би нагадав про себе.Невже не розуміє,що не вистачає його?(
Хочу до Львова.
Чекаю Білого Мага.

Розпочинається новий етап - разом зі школою, і тут у кожного щось своє торкається.
На свято таки не пішла, попросила вибачення.
День трошки суєтний.
Колеги не особливо реагують.
Контакт цілком мінімальний.
Тепер до вождів матиму і вождицю)
Небо затягнулось.
Завтра може зустрінусь з Ветом. А може і ні, тут як вже вийде. Факт - у нього є бажання бачитись.І турбується. Неприкрито.
Трошки різануло,коли вчора не провів.І не треба було вчора ото забігати на вечір до Наталки.Зайве.
КДБ? Аднака. Але ж цю інформацію ніхто не дасть.
Нові книги. Окремі точно будуть важкими для сприйняття, але справлюсь.Ну і важко буде їх досунути додому))
Хочу до Львова.Справді хочу.
А от ДоЯнь діє.Відчувається.І видно.

Раптово вночі прокинулась.Неочікувано відреагував котик.Неочікувано?
Коротка переписка. Він прекрасний,бухий,все вміє,все може, неповторний і безмежний молодець. Проте - досі не вирішив своїх проблем, не влаштувався на роботу, не вияснив про сайт,а разом з тим процеси закручені, от тільки все відбувається не так, його не цінують.
Чомусь бридко.
А може раніше ще треба було це побачити.
А може дякуючи сеансам та Білому Магу все стало на свої місця.
Без може.
Задуми збуваються. От тільки нащо тобі отой чувак,який магнітить хіба енергетикою і голосом?І взагалі невідомо що робить?
Погода не спонукає,та місія поставлена,сама до того долучилась.Треба.
А вечір буде особливим.Вдасться.
Чи ... зможемо)

Миттєво передивитись, коли їздять поїзди, коли можна буде зустрітись, як запланувати приблизно час.
Вже уявляю, що може бути.
Чомусь загорілась ним, Білим Магом.
Сильна така потреба. Можливо поставити крапку. Може пережити несамовиту пригоду.
Не хочеться загадувати наперед.
Сеанс пройшов без ейфоричних нападів.Дискомфорт в районі третього ока і брів.Сильний.
Шанті каже, що то щось неправильне. Що не буває синусоїд.
Разом з тим чого жде він? Що перша зроблю крок?
Може таки погодитись з ним погуляти вечірнім містом?А потім якось підвернути акуратненько ногу, взяти його за руку, впасти в обійми? Нєнєнє, щось несе.
Завтра буде непростий день,але справлюсь.
Все буде добре.
Буде!

Нагадала про себе, нагадав про себе Білий маг. 10 років знайомства на носі. Все почалось так нетривіально,але було.
Життя взагалі любить дивувати.
Шоколаду не продавали.
Не забути зайти забрати посилку.
Настрій і досі тримається доволі цікавий, не відпускає. Потрошку, звісно ж, на спад, але ейфоричні моменти лишились.
Робочі будні смикають.Потихеньку.Складно і не дуже.Але треба спокою.
Ввечері зайти до Нати?Чи не заходити?Може спробую...
Чому так впевнено бачу Білого поряд у Львові?Чому так само хотіла би там зустрічі з М.Е.?
Чому це місто стало амбасадою саме такого гатунку тепла?
Чи тому, що М.?
Пора збиратися на озеро.

Щось зовсім нове.Тому і тиша.
Смерть хорошої і світлої людини - самогубство.Не витримав.
Святкові заходи сприймались не так, як завжди. Але роботи вистачало.
Совонька львівський приїздив, але не був задоволений тим, що є.Відчувається.
Бадмінтон з Владом,так неочікувано.А потім дала по гальмам.Хоча зустріч пройшла тепло.
Прийшла посилочка, потім ще одна.І завтра ще буде.
А з коштами вже трошки напряжно.Що тут зробиш...
Поїздка,від якої відмовилась.Взагалі віддираюсь від колективу.Кожному своє.
Особливі моменти на березі озера.Таке різнопланове.А кажуть, з понеділка не можна починати.
Квіти на 5поверх.Як же то насправді?
М.очікує іншого.МЕ увімкнув тишу.Віддаляється((( Болить.
Обійми осені...

Цікаво так виходить,коли сварять за те,що не маєш інформації і готового результату, бо задачу не поставив той,хто мав її ставити.Нащо ставити тому,хто не відповідальний за виконання?
Незадоволена собою,бо треба чимало робити буде,але разом з тим хронічно не встигала то робити протягом зазначеного часу.
Нерви переходять все,що можна перейти.
Зіну притопили,але проблему вирішувати не хоче.
Котик не дав про себе знати, ну і хай так буде.
А от з Владиком перетнулись випадково,видно так і мало бути.Якось дуже легко і невимушено.
Нагенеровано з Ольгою ідей.Втілити би хоч частинку.
МЕ прихворів(
М індиферентний.
В очікуванні сухофруктів-корисностей та книг.
Пахне зів'ялим літом.
Пахне першою осінню

Котик показав хвіст і пішов спати.Ні, не той хвіст. Коротше, допомогла, витягла,підказала, послухала, тепер можу бути вільна. Потягу нема. От нема - аж дивно.Певно, прийде, коли він знову на заграніцу, яка нам не поможе.
Залізла на отой дивний сайт.
Знову зловила вже втретє отого чувака, він захоплений. Але то все спаде в реальності.
Цікаво,що з отим Рено вийде?Якось втягнулось...
Хто ж він такий? А може як завжди,видалитись і по всьому?
А раптом який МиколаПавлович? Хто ще з такого періоду?
Синьоволоса вернулась на старе місце роботи.Щось не тягне в ту сторону.
Написати може М?Але чи то йому треба?Що йому треба взагалі?Може дійсно - просто шмат м'яса?Банально так?Все може бути.
Спатки пора)

Додивилась на роботі фільм про туфлі.
На засідання не пішла - боліла нога.
Вислухала звинувачення у бездіяльності.
Продегустувала 3 види пива.
Фотографувала.
Намагалась не думати про вчорашню чорну "шкоду",яка супроводжувала повільно.Не треба.То співпадіння.
Відмовилась іти на каву з чарівним мужчиною,якого боюсь.Причини дві - нога і немите волосся.
Обійматимусь з ним пізніше.
Ще один мужчина розуміє, що ігнорю його.
Завтра нарешті треба піти на біржу!Може субсидію таки дадуть?)
Знову їхала додому з отим чуваком, з котрим вже втретє буду намагатись спілкуватись)Мо спробувати з ним зустрітись?
МЕ написав,що хворий(((
М.мовчить.
З Наталкою знову непорозуміння.Неприємно(
А ще - образа на котика.

Не маю бажання рятувати котика так, як всі думають, що намірена.Ні.Адже не маю звідки взяти таку астрономічну суму, хоча і можу розпоряджатись такими в робочих межах.Це нормально,таке буває.Не буду псувати з кимось взаємини, брати на поруки без гарантій,без будь-яких слів.Тим більше він сам тонко натякає,аби не робила цього.В стилі " не думай про білого ведмедя")
Котик не проявляє ентуазіазму говорити про щось крім себе і своїх проблем.Але до того вже могла би звикнути.
Мають нагородити на свято Громом.От тільки чи приїде він,чи делегують кого іншого?Виникла задумка здійснити яку диверсію, але чи треба просипати яку хімічну сполуку на епітелій?
М.мовчить.
МЕ теж(
Неоднозначний такий день..

Зі святом! Нехай ваші преображення будуть лише у краще, а доля дарує добро і приємні моменти, а з виховних моментів бажаю взяти важливі уроки. Не помиляються лише ті,хто нічого не робить.Все буде гаразд.Впевнена.
Почалась робота,поки незрозуміло, що робити, бо із субвенцією розібралась, зі святом розібралась,оргмоменти продумала, завтра все ще шліфану.
Закривається книгарня міста.І це боляче.Щось подібне було, коли закривали "Освіту". Символ же ж, як не крути. Історія. А ще стільки всього там знайшла!А ще там колись вкрала книжечку - в житті мав місце такий неоднозначний момент.Каюсь...
Зустріч з Рено не було.
Був 5 поверх.
Бам приїхав.
Диван не підійшов.
І котик знати не давав про себе...

Не забувайте дякувати Богу за те, що маєте.
Дякуйте за те, що батьки здорові, за те, що вони поряд, що між вами гармонія і розуміння. Дякуйте друзям за те, що вони у вас є.
Дякуйте природі за її красу.
Дякуйте за те, що маєте. За кожен день, за пробудження, за вихри емоцій, за злети, які надихають, і за падіння, які навчають.
Не втомлюйтесь рухатись вперед.
Не здавайтесь.Ви - вогонь в пісні "Костер" ("Машина Времени").Горіть! Зігрівайте.Не бійтесь вигоріти, бо ті, хто поряд, не дадуть згаснути.
От пишу - і комок в горлі. Але пишу.Завтра почнеться знову.Все буде добре.Справлюсь зі всім.Щось завершу, щось почну.
Не тягне на котика.Різко обірвалось.
МЕ сказав,що має тиск.М.мовчить.
Життя триває.

День минув у тумані.Якась не те,щоби втома чи безнадія, чи ще щось.Просто спустошення.
Все іде повз.
Листаю новини.
Відчуваю,що і життя минає повз.
Неправильно розставлені приорітети.
Знайомства не дають ефекту і результату.
МЕ віддаляється.То болить.
М.максимум відписує одним словом.І байдуже на зізнання,тривогу,прохання.
А може просто дуже завантажені всі.
Спілкування в робочому режимі з Тарасом було комфортним,а позаробоче - цілком мимо.Вплив Апельсина дає своє.Тому і хамство.
Чому писав Ілля?
Цікаво,чи колега позаносив листи?Думаю,що ні.
Питання з приміщенням певно і досі лишається відкритим.Апельсина нема, буде пізніше,має право.
Відпустка не особливо дала щось бажане.
Я доходжу до тями.

Оті особливі густі дні другої половини серпня, коли вже повітря зимне,ще ніби літо,але вже осінь.Перші депресії.Сильна напруга.Так воно якось часто траплялось.
Певно відголосок шкільних днів,коли знову треба було повертатись в те осине гніздо,але не хочеться згадувати про оті речі,що тепер грамотно називають булінгом.Ага, і як учениця, і як вчителька теж.
Може таки помилась з вибороми життєвого шляху?
На персональному календарі вже вельми симпатичне число, а в результаті?
Хто я? От подивитись - хто я?
Чому стільки довіри?
Чому хочу зігрівати і рятувати?
Потреба в відчутті потрібності?
Чому з М.Е.щось не те?
Чому з М.щось не те?
Чому котик вже не так цікавить?
Чому роблю дурниці?
Чому так?..

Альдер вирішила капітально забухати,аби покинути.Не бачу логіки, але далі буду дивитись, що трапиться.Шкода, що вона москалька, могли би подружитись.
Сьогодні 5 років як не стало батька Віки.Айдар Акбар.
Якби була нагода вибрати якось зіркуна для взаємин то вибрала би Василя Вірастюка.Чому? Не знаю, просто він кльовий, очі у нього особливі.
От і завершується літо,яке принесло три поїздки до М., море роботи,недоспані ночі, стреси,скинуті кг, набрані кг,знайомства з новою музикою,а ще Панкуху,що чомусь сьогодні писав.
Котик хоче спати,але спробую сьогодні побути трошки з ним.А може і почути його.
Купили маски-плівки.Нарешті займусь трошки фейсом.
Може би завтра зустрітись з Владом?Скоро поїде.

Розсіяна.
Сябр взаємодіє,це приємно.Він публікує в мережі те,що пропоную.
Не виспалась.
Зустріла випадково Влада.Потиснули руки,червоніли,знічувались.А потім наважився написати,чи зустрінемось,допоки не поїхав.
Скоро вже осінь.Згадую колись осінь раптово впала, мандрувала старим сільським цвинтарем,було зимно,незатишно.
Їхала в місто зі списком, все по ньому знайшла.
Радують дрібниці- зокрема маски-плівки, а ще маски з перекисом,які так мило пошипують на лиці, потім збираються в піну.
Котик невизначений.
В місті нікого цікавого не бачила, а шкода.
Віднесла Наті огірки-кабачки.
Десь в понеділок сходжу до неї з винцем, а може і з пивом.А може ще на роботі почну з колегою.
Щось от таке ...Дивно.

Післязавтра вже до станка.Час минув.Нічого не встигла.Хоча був Львів.
Залишилось що?
Судячи з прогнозів, все має бути гаразд.
От тільки щось не дуже хочеться повертатись в систему.Раптом відкриваються очі.Раптом зрозумілі певні моменти.Але то нікому насправді не треба.
Вночі котик писав багато всього, а я спала. Якось так було втомлююче.
Перед сном слухала СашБаша.Чомусь тягне на нього.Як в 2014 році, коли була кухня і "Влажный блеск наших глаз". Більше не буде його вже ніколи.Навіть не знаю, де він і точно не знайду.
Якщо подумати, то ЛАС чимось схожий на котика.Теж показна дорослість,але всередині зовсім не те.Певно,теж самотній.
А ще більше нікому не скаже.Маніпулятор.
Але ... здалась...

Завершуються слова, на котика нема сил і часу.
Новий сайт дав щось цікаве,але не дав сміливості піти далі.
Хірург не пише.Вочевидь - чекає сміливості теж.
А натомість є небажання.Цілковите небажання.
З плюсів- це сьогоднішня кулінарна перемога, от тільки тепер боюсь,аби воно не сказало гав.
Зіна почала змінюватись.Давно мала би зробити цей крок, а так є що є. Видно, доросла до етапу такого.
А я не можу дорости, бо рости не хочу.
І взагалі - сьогодні подумалось, що людина - фенікс.І коли вона згорає, то просто переходить в нове пташеня.
Я ж не заплакала при народженні... Дихала, дивилась, вивчала, але мовчала.У нас з мамою є версія, чому то та сталось.
Життя ще триває.
Я ще є.
Не знаю, хто я

Щось безсилля.
М.не приходить.Сама йду.Без результатів.Йому байдуже до моїх тривог.
МЕ не знає,що робити.Якось западають клавіші порозуміння.
Дім, дача,ще вдома, ще не робота, хоча робота вже про себе нагадує.
Ніби все буде добре.
По коштам посміхається, бинаймні дали до зрозуміння.Наскільки хто і що в системі - буде видно.
Вже потрошку чешуться руки за роботу взятись.Чесно.
Трошки перегнула планку у спілкуванні з особами протилежної статі.І взагалі їм не подобаються ініціативні, їх такі лякають.
А вчили ж в житті - що так треба робити, що нема чог осоромитись.
Психолог каже - вимкни дорослого-опікуна.
І що нормального я не помічу.Бо вже й сама не така, як треба.
Вижити.Як?
Котику... Де ти?..

Ліг спати котик.Так і мало бути.
Наради не було.А сподівалась і навіть чекала.Однак сталось так, як вже є.Самовпевненість?Завантаженість?Перевірка?
Хтось говорить неправду.Дівчинка хоче зайняти моє місце?Нема питань,але тут не аж там добре. А може таки вже переросла то і пора десь втікати?Може і з міста?Може дослухатись до плюсів заробітчанства?От тільки як це виглядатиме?
Колеги не дуже спішитимуть затримати в місті.Щось так видається...
Робила гострі світлини,ревізорилось.І це непогана така штука, на грані.Хотілось отаким займатись.Але знаю,що не дадуть аж так офіційно,проте проситиму.Однак лишиться так,як то є.
Читала вголос вірші про Грома.Під дощем.До щему.Вже не так болить.Вже не так...

Котик був усю ніч, аж до самого світанку,нетверезий,імпульсивний,відвертий.Витягнув чимало всього,яке тепер хтозна як може застосувати.Наобіцяв багато всього,закрутив голову, запаморочив.Котик пересвідчився у наївності,доброті,відданості.
Чи зможе застосувати то проти?Так.Чи боюсь.Так.
Влізти в такі хащі,роздерти такі спогади,влізти в минуле.Заради чого?Заради отого дивного екземпляра,до якого краще більше не потикатись?
Це як наркотик.Це вже як щось незрозуміле.
Я програла цю гру.Цей несправжній емоційний БДСМ.
Погода ні до чого не спонукає,але скніти не хочеться.Та й ніби пані психолог пообіцяла послухати.Може якраз таки і вдасться.Треба буде квіти купити.
Треба буде поставити все на місця.

Поїздка була вдалою!
Забрала книжку, яку давно хотіла мати.
Зустріч - випадкова - з новою очільницею незалежних людей.Вона ж сама і попросила про зустріч з вином,аби обговорити майбутнє.
Зустріч в станах сусідньої міськради, де відчувається щось зовсім не те, більше якоїсь гебешності,але загалом затишно.От тільки кабінетик не вселяє довіри і тепла.Не думаю, що ще якось туди траплю.
Зустріч з психологом, яка помогла трошки розкласти дещо на полички. І все лягло.От тільки не знаю,чим так закручено...
Котик приходить. Котик лащиться, зізнається, відкривається, от тільки ж там ніц не буде.
А ще була сьогодні тітка, якій вже не вірю і не відчуваю довіри та тепла.Видно, то час.Так має бути...

Вночі таки не зірвалась гроза, пішла собі на інше місто і там наробило ділов.Десь спалило хату, десь налякало кота Маестро, десь пошугало автомобіліста-активіста.
Минуло головне спортивне дійство,але певно про нього не треба тики було писати.
В усякому разі - не сварився.
Сябррр гарно працює.
Залюблена у сябра щось би робила для того,аби він якось реагував.
Котик приходить сам. Котик запитує,переживає.Неприкрито зазначив - цінує.
Сон був знову несподіваним.
І не дуже виспалась.
Знову апатично.
Але треба катнутись в ВВ.

Надворі мала би вирувати гроза, але її понесло десь в далекі далі.
МЕ натхненно розповідає про минуле.Захоплений - зумів полагодити певний прилад. Надзвичайний, особливий... Стільки світла.Стільки добра.Стільки глибинної,живої істини.
Зв'язок.Сильний.Як не викручуйся.Не можу.
Слово - і розриває.
Перехоплює подих.
Сил щось не вельми, рухатись не хочеться, якийсь анабіоз.
Кудись провалююсь.
М.не реагує.Прочитав - і тиша.Ага, дуже мило.
Котик прийшов,потерся ногою,покусав,почув те,що хотів почути.Помурчав,дізнавшись,що мені дещо зле.А потім ввечері знову помурчав і ... зробив різкий поворот.І знаєте - заболіло.Дуже.Потім почав давати задню.Маніпулятор.
Котик...чому шкодую і не можу послати?

Завтра зберусь з силами і рвану в ВВ поговорити - а вірніше - просто виговоритись.Бо поки це не витече, то нічого не буде.
На жаль,лише сюди можу написати про прохання М.,про перспективи.Сама все розумію.І те, що не так вже все й красиво у тих взаєминах.І що як чоловік він себе веде не дуже, не та гендарна роль.Вже не хочу і згадувати попередню зустріч,коли втік в роботу,забувши,що приїхала,що поряд,що потребую.Ага, потребую.
Може то таки споживацький інтерес,а може просто хочу відчувати захист, турботу,позитив - отак як людина,бо ніби ж маю на таке право.
Нема трепету.Може то просто перевтома і не розумію свого щастя?
Самосприйняття дискомфортить.
Втікати.
В книги.
В тишу.
В себе.
В вірші...