Скрипка Майстра

Кого ти вкотре намагаєшся обдурити?Сховай карти - програла вже.Не роздавай - на сорочці крап.Не дано, не протився долі.
А ще здивувалась же - чому він не побоявся змішувати алкоголь і медикаменти.Серце ж ледь не завмерло, та?
Невже ти не могла зрозуміти - він не сталевий.
Та й сама - як олово. Розтеклась слізьми. І зараз - ридаєш.
І закрила очі на робочі хаоси.На те, що намагались самоутвердитись.На "Мальдіви".На ватні обійми - фальшиві.
А потім - знову плачеш.І лише слова М.Е - мудрого,справжнього, такого найкращого і рідного, такого близького і бездоганного - підібрали ключі до спокою. от лише сором треба виполоскати слізьми. А як інакше?
Тримай спинку вище.
На забувай - хто ти насправді...

Вся спина погризена комарами.А може і не ними. Завжди думайте, де ваша спина ночувала і чи була вона вкритою, бо потім Вам цею спиною користуватись. А може то результат суботніх мандрів.
Нарешті вгамувались сльози. Ніби вгамувались і сама.
Як би не було - а він же все ж з тобою.І не позбавлена права і можливості на спілкування, і отримувпти тепло.
А раптом - не знаю, коли знову ввечері зіткнемось - знову можу розклеїтись.Нема ж гарантії.
Бачу, що М. заходив в систему.Не можу змусити себе туди зайти.І щось відписати.Щось запустилось, якийсь дивний механізм.А заразом з тим - дах зносить,і очі його бачу, і посмішку,і руки.
І сором.
А по роботі - ще не все зрозуміла.Розбалансовано.Якось так...

Спека...І церква була.
От тільки щось починають блукати головою думки про безнадію.Звичні вже емоційні мандри, коли носить вгору-вниз.Широко розплющені очі.а вночі жодних натяків.
Ну і усвідомленням падіння - він не подзвонив, не перепитав.
Чесно? Мовчання.Не писатиму перша, не дзвонитиму.І нарешті не як завжди - коли здалась, а реально.
А думками - вдячна.Особливо за те, що вислухав і навіть обіцяв допомогу.І за те, що він вже більше не поїде на фронт.І за те, що туди відправить мене - для шокової терапії.
Що зробиш - зараз має кілька нових забавок.Це по-чоловічому.Це природньо.Приймаю.
Чекаю вересня.А мимоволі пишу - листопада)Пророчо)
Однак ще мінімум один раз маємо зустрітись.Не інакше.

На сайтах викладають всякі дурнички по типу, надцять ознак, що то не любов.Цікаво, на кого то розраховується?Невже є істоти, що втискають себе в рамки?
Ото сьогодні розповідала Єлі особливості симбіозу,а вона дивувалась - як ми існуємо.І логічними є нечасті зустрічі,тому що кожна - особлива.
Вже зараз думаю,чим його радувати або дивувати на наступній.
І що скільки всього хотілось запитати,але стиралось з думок.Це не страх,але щось змушує завмирати.Не втрачаю контролю,не роблюсь лялькою.І що цікаво - наважуюсь інколи сказати "ні".
Не можу щось знайти відео Мольфара)Значить, так і має бути)
Не думаю про роботу.Намагаюсь.Все почнеться з понеділка.Не забути, що маю кому ввечері йти читати вірші.

Часто сниться закрита вночі книгарня.як храм, куди приходиш і буваєш в тому особливому місці.Книгарня одна і та ж сама - тільки раніше вона булоа більшою, і до стелажів ставили драбинки, і найцікавіші книжки були не на вістані витягнутої руки, а деякі лежали в темному куточку, та це не була ніяка порнографія, тоді не цікавилось)
Квартирки у гарному місті не дуже хочуть шукатись.Сезон!
А він вчора подзвонив,втомлений,але позитивний.Дуже інколи дисонує - вигляд,очі, голос, запах,сила. Тільки енергія ідеальна.Моя.Інакшого не можу уявити.
Єдине - аби могла йому цілковито довіряти.
В життя впала людина з минулого.Настільки минулого,що аж не віриться)
Ну і ще є відвертий сенсей,який не тримає слів.

Шооо? 900- за девайс? Перегиб ще той.
Сенсея прорвало на відвертості.Аж неочікувано.І дивно.Цікаво, до чого ж ми з ним договоримось?
Факт - вже трошки пізно.Вже спали шори і впали завіси.А там - дощ.
М. чи жде чи вже ні?Ачи розчарувався:Бо є ж чому.
Знову рухаю атошні теми. Вже якось без того всього не можу, не в стані. І навіть зараз, коли відчуваю слабкість - не можу сказати їм відмову.Пишаюсь - дихаю з Героями одним повітрям.Це навіть не Афган - тут свої проти своїх. А над головою - на курорт летять якість білі люди, вони виграють, не так суттєво, хто впаде - їх чи наші.
М.Е.не особливо йде на контакт.Сухо.
І в очах - сухо.
І в горлі - сухо.
І жар згризати починає тіло.
Хочу до Львова...

Хто застудився влітку - той я.Це ж треба - так перенести оте півгодинне похолодання.Головні болі, неприємні відчуття, сонливість, настрій не в ту сторону.
І знову дивні сни.
Чи вдасться цього тижня побачити місто, куди так хочу?Не знаю.От якось не знаю, чи фізично витягну.А може якраз ото і врятує?
Згадується фіасковий лютий -перед АТО.Тоді штормило вельми.І зустріч не вдалась - через ряд обставин.
А свято... Ну, як сказати.Таке було вперше.В чомусь особливе, але показушності не дуже радувалось.І натовп випивших людей діє дуже деморалізуюче.Особливо випивших жінок.
Gdzie jesteście przyjaciele moi
odpłynęli w sinej mgle
kogo to obchodzi, kiedy boli
tylko ciebie, kiedy idzie źle.
Хіба не так?

Обіцянки відкрити хоча би віконце в світ масонерії.А були і такі, на котрі сама махнула рукою.За терміном давності.Так ,інколи обіцянки мають термін давності.
За вікном мав би бути дощ з Персеїд, а натомість заволочене рядном з хмар небо.І сильний вітер. Кажуть, десь в Польщі пройшов ураган.І от зараз думається про колег, що там зараз.
М.не дуже серйозно сприймає мої перепади настрою.Чи ждатиме?Чи потрібно їхати?Чи відчиняться двері у завтра?Та й проблема з квитками)
От літо - знову не було можливості вмочити ноги у воді.
Але певно і треба так.
Цікаво, наступного тижня погода дозволить залізти під промені сонця?
А ще треба бахнути знову блогом по роковинах Іловайська.Ідеї є - лишилось втілити

Знову незнайоме місто,незнайомі реалії, закони.Вже без натяку на М.І знає, що мені зараз зле - тільки мовчить.А нащо лікувати?Я ж не Палітра чи хто там..
- Чому ти смієшся?
- Мені весело. А чому має бути сумно?
- Але ж найголосніше ти смієшся, коли тобі зле.
- Важка хвороба - сильні ліки.
- Тобто, ти лікуєш сміхом...
- Так, але не натовп, а себе.
- А натовп?
- Лишається хворим, якщо не починає сміятися.
- Навіщо тобі потрібні твої витівки?
- Щоб дурні не думали про мене. Щоб їх думка про мене була вже готовою і завжди однаковою.
- Але ж про тебе думають, як про дурну!
- Мене не цікавить думка дурнів.
- А розумних?
- А розумних не цікавлять мої витівки.
Палітра?Хто вона тобі,М.?

Сьогодні бачила страшний сон ,перед самим пробудженням.Вінегрет з роботи,навчання, стосунків з батьками і зустрічі з М.Приміщення незнайоме, але і знайоме.Якийсь семінар-тренінг, куди відправив М., і ... інша.Молода, красива, струнка, чарівна, повабна.Усвідомлення - я не така. І він обрав її.А ти можеш йти на роботу, їхати додому чи ще там щось.
Все.
Фініш.
Завіса.
Сон, якого могло і не бути - бо ти сама винна, бо заснула.І не треба було писати йому про депресію, йому то не треба.Не шантажуй, не впадай в крайнощі.
Зате замовила чорно-червоне щастя з літерою В.Дизайнерське. От тільки скажи - нащо воно тобі,а?Що ти хочеш йому довести?
От тільки серце не вірить.Воно і далі шалено хоче до Львова.

Аватарки прикращені шашликами, присядками, адідасами, лисомордами, цигарками і брудними очима - це бридко.
Почуття гумору дає сили не впасти остаточно.
Сушить.
Погода тримається, як випивший еквілібрист з батутом під канатом - туди,сюди...
М.Е.говорить, що виною - хвороба.Ревнощі,дівчинко, тебе гризуть ревнощі...
А вночі снилось Рівне.Де ніколи фактично ж не була, але де затишно і спокійно.
Мала бути поїдка з сенсеєм кудись далеко на навчання,але доля розпорядилась інакше - і це знак, попередження, пересторога,сигнал тривоги, називай як знаєш.
Щодо емоційного трикутника - то третя в лікарні.Так, як він і казав.А ті двоє - знову спілкуються.
Сайт відгуків якщо хоче не публікувати - не публікує

Що це - скепсис чи знущання?
Дізнаюсь - знову - що красива пара розпадається.А в подружжя - 2 гарних діток.Випадково ще й дізнаєшся - бо у статусі розлучена.А візуально все гарно - навіть ідилічно.От тільки чоловіка на фото нема.
Коли відбиваються удари - методами води - є ефект.Несподівано.Інакше звідки фото з лікарні, а не з природи?
Погода вальсує.І равлики приповзають в гості - не до тебе, і добре.Але дивишся на них - і посміхаєшся, крізь якісь колополітичні розмови.
Кажеш, цікаві думки?От якось вперше різануло - що може все розірватись.Згадуєш - як минулоріч, серпень,коли сталось незрозуміле щось?Коли він втік у ніч, а прокинулась без спогадів.І сьогодні не згадаю.
Хочу до Львова.Знову.

Сенс писати щоденники на чужорідних сайтах?
Не почули.
Хто би знав, що люди, які ніби сполучені одними справами, однієм любов'ю, злиті в одне ціле - такі різні?
М.е. конкретно сказав, що його нема і невідомо коли буде. І показав, що йому не дуже то болить моя депресія і втома. Напрошуються прості висновки.Інший хоча би робив спроби лікувати зденервовану і потрощену душу.
Вірніше - він навіть вмів знайти потрібні слова, аби проблема переставала бути проблемною.А це - рідкість.
Друзі чомусь стали знайомими.
І коли ювілей - кличуть на каву, то якось моветон.
Нарешті перестань нити.Старих друзів не втримав час, нові не приходять, бо зараз така реальність.
Живи, розвивайся, думай про Львів.
Живи!

Спалила трошки ноги і знову пече спина.Але нічого.Зате хоч трошки схоже, що я бачила літо.Ну і знаю, де файно можна засмагати і де ніхто не задаватиме ніяких питань.Там, правда, трави не дуже багато,але вцілому пристойно.
Завтра треба встигнути на дві оказії - одна серйозна, друга ювілейна.І скасувати візит до лікаря.
І вияснити, чи побачу місто,яке сниться.
Алюзії, котрими себе оточуємо, намагання додати трошки ваги в очах когось.Нащо вводити в оману - себе?
Вже вечір падає на землю значно інакше, вже не червень.
Тиші хочеться ще.Але затишної,а не коли телефони кричать.
Невже не можна усвідомити, що маю ще якесь там своє життя?
А ні, певно, таки не маю.
Поклич до себе... Це так потрібно...

Мені не подобається те, як він до мене звертається.На наступній зустрічі спробую про то поговорити.Але ця думка знову не давала спокою.
Тиша завершується.Засмагою крапку поставиш.Збирайся.Сьогодні спробуй щось зробити, аби все було цікавіше.От тільки... нащо воно мені?Реально - нащо?
Часто оте питання - нащо - повертає все на пару кроків назад.
Спееееекаа.
Щось знову снилось.
А ще пишуть, що є проблема з доїздом до Львова.Здається, проблема надумана.
Коли твої взаємини нагадують театр, коли дзвінок лунає лише зі сформульованим питанням, коли в кінці розмови чітка крапка, коли вікна відчиняються лише аби вийти,коли ... коли ж прозрієш і зробиш перший крок?
А хтось злітає - не вверх, а вниз...

От як розібратись - то алергія, застуда чи просто реву?Ніс забитий, сльози течуть і ... не зрозуміла,як то почалось.
Певно таки не можна вдушувати в себе все.
Дах потихеньку може зірвати.
Втрачаєш контроль над собою? Два виходи - або починай лікуватись,або не парся.От тільки як довго можна буде їхати на варіанті 2?
Кіндер має ювілей.Аж страшно подумати.І обіцянку недотримав.Дякуючи його мамі...
М.Е.забив на мене.Прямо і відверто.
Треба буде віддіратись від асфальту.
От думаю - якби дали обирати між світлою і темною магією, яку би обрала?Світла - можливість рятувати когось.Темна - можливість жити.Думаю, світлих в роки інквізиції спалили більше - темні наважувались втікати)
Спати?Не можу.Плачу.

В понеділок знову до станка, а за ним не застану дівчинку з гарними очима і чіткими вилицями.Так не можна поступати з тою, кого любиш.А тут ... наважився.
Що робити, коли сниться війна?
І коли загортають в тишу?Агооов!
А війна не спиняється, і біль ще не стихнув, і кров ще тече, і над могилами монументи, стели, меморіали.А когось досі не знайшли.
Коли закінчиться війна?
Колись порозкручую кожен допис у повноцінний есей.
Або хтось зробить то раніше.
Най буде так.
Казки далі в голові.І хочеться для когось стати також казкою.
Так що ж то була за магнолія, котра відйшла навесні?І не скаже ж.
... сама винна у тому, що відбувається, у тишах, у вінцях, у хаосах,сама запрограмувала майбутнє.Ламай!!!

Ти ще віриш у казкові фінали?
А трапляються дива - коли твої рішення, твої задумки втілюються.Коли твої наміри допомогти комусь збулись.І розмовляючи з батьком людини, що віддала життя за країну - в глибині душі щаслива.Крок до перемоги.Чи тріумф?Частково.Але рубіж подоланий!
Що це є?Громадянський обов'язок, поклик серця, місія?Не знаю.
А коли дзвонить друг,вітаєшся "Ну шо, москалику?Слава Україні!" - а в трубці сміх і позитив.
Бажання читати казки.
Втікати в світ дива, коли в дорослий щось не впускається.Червоний лід у пляшках чекає.
Було ще багато сонця - і тебе під ним.
Чекатиму наступного тижня,і очі зустрінуть очі,руки - руки,слова - слова,дотик - дотик, хіть- хіть.
Як же хочу до Львова!

В стосунках нема місця недовірі і ревнощам.Не показуй цього.Не говори вголос, не зізнавайся - собі в першу чергу.Втисни то все в голову - хай там буде.
Не зважай, що всі розмови точаться навколо його одного і його самопочуття.Що він давно не питає - як ти.
Кожен із нас переживає своє персональне середньовіччя, і то не має стосунок до кризи середнього віку.Але у кожного повинні бути інквізиції та індульгенції, хресні походи і мракобісся, а навіть легкі закоси у язичництво.
І тільки потім підготуємось до якогось там Відродження)
І знову - в кожного воно буде своє, по своєму.Хто застрягне і на певному етапі.
Кажуть - кожна жінка - відьма, зарівно як кожен чоловік - інквізитор.
Мене вже спалили.

Тіло набуло смачної засмаги, нарівні з морською. Правда, мандри зарослями замережили трошки руки смугами від подряпин, але не дуже глибоких.
М.зазирнув, але не лишив жодної звісточки.
Скоро знову на фронти, мандрувати людськими долями.
Якось отак почала сприймати роботу...
А ще світ вузький - хто би знав, що депутат з пташиним прізвищем друг і однокласник сусіда по вулиці?
Здається,Андрій Малишко казав - спершу народжується темп вірша, а потім на цей темп пишуться слова.Ото щось те ж саме зараз переживаю, тільки слова не лягають.
Завтра починається мегафест.
Дівчинка з особливими вилицями і очиськами має бути щаслива - заслужила, хоч і не янгол.
А мені ... дайте можливість трапити до Львова!

Збираюсь іти купатись в сонці, раз до води доступу нема.З собою - книжки, воду, плед і телефон.От не тягне щось на вірші.
Сенсей дав до зрозуміння - тайм-аут.А я викладаю всі карти - ну, добре, не всі)
А то і правильно, бо інакше загрались би і програли все, що можна .
А не варто.
Хоча в тих краях то не був би нонсенс.
Сни реальні,подійові, то похорони, то втечі, то підвали, то якесь колесо падає з балкону, то натовпи людей.
Треба буде провести ритуал чистки і викинути отой вінець безшлюбності/Чомусь знаю, що можу то зробити сама.
М.Е. зводить контакти до мінімуму.
Коли нарешті навчишся наважуватись ставити крапки?
Ти програла. Вже.Саму себе.От тільки сама визначся - кому саме.Відчуй сама то.

Не бути серйозним в цьому світі - то велике щастя.
Коли втікаєш від війни - вона прийде.Не танками чи стрільбами - а жертвами, словами, випиватиме тебе, твої сили, світло, щастя.
Звідки це ненормальне бажання - врятувати всіх?Ти себе врятуй!
Сама знаєш діагнози,болі, страхи.
А разом з тим із великим задоволенням хворієш.І ждеш дива.
Ця ніч мала бути в іншому місті, а сталось як сталось.І радієш в очікуванні, що то станеться наступного тижня.
Не будь лялькою, іграшкою!
І чому не втекла до нього раніше?
Все почалось якось спонтанно,але ти була щаслива.Писала стільки тепла...А потім вибух сміливості.І - залежність.Як перший укол.
Не можеш без нього?Сама знаєш:стань на ноги, бо йому треба сильна.

Наснилось, що вкрали ноут.Вірніше, торбу робочу.Десь вже потім знайшла біля офісу документи і порізаний паспорт.А от ноут намагався вивезти з території сусіднього заводу якийс шльоцик.Не знаю, чи вдалось.
І нарада теж снилась.
Треба купити диван.Або софу.Або щось на чому спати.Ібо актуальний здихає.
Ми інколи робимо дурниці і говоримо похопні фрази, а потім розуміємо, що цього хочеться.От тільки він не створений для родини.А я - проклята.
Кандидатів хто сказав добрі слова - чимало.Це могли бути ще навіть шкільні ігри в дівчаток з гуртожитку.А може та, на кого схожа.Як вже карта лягла і хто поклав? Суттєвіше - куди подіти, як вийти з ситуації...
Хочу жити.
І дітей.
І щастя.
Але ... як?..

Спека.
А про столицю нема що казати.
З мішка щедро посипались секрети, які не сказати нікому, бо ... пообіцяла.І ті очі довірились.
А ще була зустріч, і споглядання на місто, і поцілунок у сутінок скроні.І щось таке зависло над нами, і постать легендарна Захисниці край Славути так височіла у темряві, так врочисто, а заразом так сильно!
М.Е.втікає.
Бандерівка, есесівка. Тепер з цим жити.
Крики здалеку, знову примара нехороших грошей, знову стрес.А недавно ж було бажання заговорити з нею, зайти за край і щось спитати.
Тепер хочеться спокою і трошки літа.І тиші.І щось покласти в скриньку спогадів.
А може - махнути в столицю,аби знову впасти в ніч?
Львів.Твій Львів.А ти - його.Не грайся з вогнем.

Давно не бачились... Сивокоса, висохла, втомлена, загнана і перелякана.Але не здатна на революції.
Як то - починати ранок з водохрещенської води?Котру везеш комусь?
А закінчувати добу - під дощем в авто,котре везе додому.
Тато температурить.
Скоро відчиняються двері в відпустку.
Не дуже довго, але таки буде.
М.?адже М!
А ще сенсей кудись там кличе, от лише чи треба туди?..
М.Е. не дає до зрозуміння, куди ж ми рухаємось.І що він далі хоче, далі бачить.Невже гадає, що відречусь?Відшиває.Чого ж потрібно?Як показати - не байдуже?
Ще трошки - і в дорогу.
Читаєш сльозливі історії і плачеш.А якась частинка хоче полетіти до Львова.Отак усе рано чи пізно втикається у той Львів.Що вже з тим зробиш,а?..