Скрипка Майстра

Сходи-но ти нарешті до зубного, наприклад, звали раніше десь в п'ятницю,аби не допустити такого.Стався до себе з належною шаною, адже ти вже не тако собі, адже відповідальна.І взагалі - сама завжди скандалиш, коли хтось на то дивиться крізь пальці. Ну так будь прикладом!!!
А раптом на свята нарешті буде погода - як треба? І ти станеш - такою, як потрібно?
Бо поки дуже соромно.
В просторах кажуть, що треба купувати криптовалюту Телеграму, а ще що влада захопить 30 газових родовищ. А ще що люди мовчать.Ну бо не наважаться.Провокатори щось там мутять воду, але треба думати головою.А ще треба їм протидіяти.І самому не перетворюватись на таких.
Важко після отого нездалого вночі.Заслужила.Винна...

Гойдалка полетіла вниз - як то і робиться завжди.Побувала в ейфорії, наліталась, задоволена? Все, падай. Може пощастить - і в пісок.Або на асфальт.Чи в зарослі чагарника.Чи на шишки якогось хвойного.
Хвойдою - в очах своїх же, неконтрольованою, нелогічною, здичавілою.Як - наліталась? Закрутилась голова від захвату?
Скоро знову трудові будні, знову все по колу, якось там мине... аби до п'ятниці, аби до літа, аби не перетнути межі.Може дотримається обіцянок і не буде часто маячити тут?
Якби ж то...
Ти точно не схибиш?Щось той парняга лякає.Інтуїція? Ну, ти і М.боялась.А може ні?..
Ну що ж за тенденція ламати те, що дійсно важливе?
Незграба,хвора на невезіння незграба.
Приведи голову до ладу!

Фактично - зізнався у почуттях.Таких неоднозначних, але факт - зізнався.Ми настільки не різні, настільки рідні, настільки свої... Як би то зберегти і примножити, як з цим жити, як влити в картину буття?
Чи завжди модифікація фізична і матеріальна між собою пов'язані, чи обов'язково результат одного впливає на інше? Адже проявиться?
Не люблю жлобства і фальші. Не чекала - такого аж від родини.Пора робити висновки і рухатись далі.Чи місто готове відпускати?
Забагато знаків питань.
Не забувай - він дасть відповіді на все.
Зігріла смска від Альони,що потім продовжилась дзвінком від Івановича.Нам ще є за що воювати - адже за нас відвоювали.
Життя..
Знову настає ніч, яка пригорне - один до одного.

Чекати.
Вірити.
Горіти.
Ридати.
Каятись.
Триматись.
Сподіватись.
Падати.
Спадати.
Сповзати.
Скніти.
Запалюватись.
Радіти.
Прокидатись.
Божеволіти.
Мандрувати.
Жертвувати.
Дихати.
Належати.
Віддавати.
Ставати.
Відкриватись.
Світити.
Помирати.
Спалювати.
Мовчати.
Тримати.
Триматись.
Нести.
Приймати.
Текти.
Гаснути.
Воскресати.
... пастельне небо ніжного ранку,а на смак - вічності.
Куди тепер?
А сліз потоком - в безмежжя.
Зізнанням- нема ціни, вони безцінні, які дорожчі золота.
Музика очікування.
Музика перенародження - яка ж вона надприродньо казкова...
А слова такі зайві.Як і рухи.
Важливіше - відчуття.
Дозволи - од неба.
І дотики.
Дотики...
Життя - безмежне, але дощем, росою - у Ваші руки.

Перегортаєш альбоми чужого життя.Чомусь стає дуже шкода когось завжди.Вчора - одну.Сьогодні - додалась ще одна.Він показує зворотні сторони медалей, а разом з тим - медаль має не лише аверс і реверс, там ще й збоку може бути щось зашифровано.
І навіть не допускаєш думок, що то може бути з подвійним дном - цілковита довіра.Ти собі не віриш так, як навчила себе вірити М.Е.
Ти справді готова отак поїхати на зустріч?
Згадується подія трирічної давнини - тоді то було цілком нормальним. Згадуєш - він зараз в АТО?Пише - колись там,але дуже рідко.
Зараз побачу важливі очі...

Всі шляхи ведуть кудись.Якісь до Риму ,а якісь - до Києва.Чи й до Львова.У когось - до Храму. Але в кожного - це місце Сили,місце сакральне.особливе і СВОЄ.
Всі шляхи мають початок і кінець.
Він знову дав привід до тривоги за самопочуття.Чи отримує вдоволення, кусаючи за серце?А от як тепер бути, знаючи, що його панацея може припинитись?
Що оце воскресіння припиниться? Це кулею - на злеті.Він не зможе далі триматись сам.
Уникає залежності - будь-якої.Впертий.Не розуміючи - це життєво важливо.
Ввечері хоче побачити.Перед сном...
Різдво.
А погода - не святкова.
Дітки-колядники - бідові маленькі дітки... Є такі, що сшибають гроші, а кому то копійка в бюджет.
Часи, звичаї, реалії.
Життя таке вже.

Христос Народився!
Миру нам! Миру дай,Боже... Ми вже осягнули вартість того дивного блага.Ми навчились...
Затуманеним серцем дивлюсь крізь вікно.Снігу нема. А свято? В думках.
Різдвяний подарунок - можливість чути зранку того, до кого летиш.
А ще була казкова ніч.Танець душ.
І слова, що вже були, що випливали з минулого, впали на благодатний грунт і проросли квітами.Тут буде сад.Райський сад.
Чому той, хто так близько - так далеко?Як помру - не зустрівши, не побачивши?Як відпущу?Що зможу - насправді?
Сьогодні, в порозі зміни, в особливий День, День Божий, прошу Небо - вислухай слова мої!
І дозволь бути - з ним.Не лиш через монітор, а бути - поряд істинно. Дозволь зустрітись з М.Е. - наживо.

Ти збоченка, чуєш? Ти просто збоченка, якщо прокидаєшся з такими фантазіями.От же ж - прихований трансгендер)
І тільки в голові крутяться його слова, страх за його здоров'я, тривога - що ж це? Чому так? І чим то може виявитись...
Страшно. Справді - страшно. То вже не так, як був сцеволою -хоча й тоді перелякалась.
Що ж у тебе за такі нерви???
А ще заснула без погодження.Та невже ти так то серйозно сприймаєш?
М.каже, що не відчуває свята.Мабуть, тому, що не навчився відчувати Різдво.А ще матиме цьогоріч роковини по батькові... У нього свої особливі уявлення про події і явища, які не вельми складають логічний ланцюжок.Ага, ореол спав.Дякуючи М.Е. - до котрого завжди повертаюсь, де би не була...

Нерви й надалі беруть своє.Хочу переключитись трошки.Нарешті подивитись вночі якийсь фільм.Або перетворити урок на фільм - тільки ж не мелодраматичний.Психодел, якийсь Ларс фон Трієр чи Ліліана Кавані)Або Тінто Брасс.Аби не Германіка чи Пазоліні)
Сирник казковий, от тільки сама такий не знаю, чи зможу зробити.Ну і казковий смак сиру з блакитною пліснявою - як за ним скучила.Буває гострим, буває ніжним.Люблю різний.Даруйте мені сир з пліснявою!
Якось така слабість до єврейських пісень і мотивів...
Не боїшся грати з ним в ці ігри?Совість не мучить?Скажи чесно...
А враження - що ні.
І так програєш...

Хочу вірити, що все з ним добре,але нерви беруть своє.Хвилююсь.Надумую всякі дурниці, про які навіть вголос говорити не можна.Підписуєш собі ж смертний вирок таким... Адже він - це ти.Адже ти - це він.
День робочий, день говірливий,дещо напружений. Зустріч, яка була фактично не дуже продуктивною і потрібною.Не люблю фальші. От не люблю.І зле - коли та фальш поряд. І ти маєш її захищати... Вічно треба когось захищати, спішити комусь на допомогу...
Думками - там, поряд.І нічого не можеш з цим зробити.Приручена ,приречена.Він, щоправда ,не любить коли говорю про щось трепетне, але так вже є.
Біта набуває іншого сенсового навантаження.А ініціатор - як завжди - сама ж.
Пора.Ще чекає кава-десерт)

Вповзаю все глибше - як в печеру Платона, з різницею у тому, що не повернусь назад.Це деформація,то назавжди.З цього не воскресну і не виросту.
Не стримую емоцій,хвилююсь,вражаюсь.
Відчуваю - тонко, аж страшно.Ота тривога - тепер аж стало ясно.І для нього мабуть так само.Що це - особливий зв'язок?
Аж тут - таке повідомляє.Дійсно - добре, що лежала.Інакше би поїхала на підлогу.Чуттєвість.Близько до серця приймаю лише те, що до серця - близько.
А люди все менше і менше читають.Який Київ?Чому Київ?..Невже не видно, що і як?
Ледь відірвались один від одного.
Стираються архіви. Видно - так і треба.Перші імена - вшиті в шкіру.
Вдома так тихо і затишно... Люблю, коли всі вдома. Коли спокійно.Вдома!

Прокидатись через робочі нюанси - не твої.Вислуховувати скарги - не по твоїй частині.
Відчувати якусь напругу.Якщо після попередньої ночі було відчуття світла, то зараз щось не так.От і думай, варто казати?А може - просто напруга? Каже - перенасичена.
Ще фактично тиждень вільного часу.
А ще не дивилась ніякого доброго кіно.
Книги - читаються. Не з примусу.
Наступна ніч буде іншою, адже кожен матиме свої нюанси.
А ще можливий бал...Треба подумати, як би то вирватись на нього)А може й не вириватись - бо буде нагода провести час з родиною.
Чого хочеш - отак, поклавши руку на серце?
Твоя нірвана - буде саме там?
Таке враження, що М. не дуже вже жде продовження.Даруєш стек - і зникають?Дивно...

Знову ніч на двох.Ця вже складніша.Можливо - бо день без відчуття присутності?Бо знала - налаштований на іншу хвилю? Ото й не влізала в океан...
Смикання робочі.Зайві питання ніби ввічливості - але не заховані як належить за штукатуркою фальші.Адже вже звикла, адже вже знаєш...
Скільки часу треба буде аби оніміти,аби відмерти, аби стати механізмом - як всі канцелярські щурі? А може - то усвідомлення?
Сьогодні промайнуло бажання - втекти в оте східне місто, запустити там корені, але так - аби бути й далі з М.Е.Чомусь це стало таким лейтмотивом дня.Разом з тим - поки не думалось, що буду там робити,але усвідомлюю - змогла би бути там, лише щоб бути поряд, бо не можу інакше.
Вже точно не можу...

Не знаю, чим заслужила такий гнів зі сторони людей, адже і так рву себе на шматки заради когось.Проте - лавини невдоволення, важко отак починати рік.І не докажеш, що в тебе вихідний, що ти маєш якийсь відпочинок.В такі моменти шкодуєш, що не робот, що ще вмієш відчувати, що тобі - так! - соромно.
Тобі вічно соромно за когось,за щось.
Ти когось там чогось намагаєшся вчити - тихенько сподіваючись, що хтось почне вчити тебе, що хтось візьме в обійми, заспокоїть, попри те, що будеш кричати і вириватись, а потім - заспокоїшся, втихомиришся і ... все буде добре.Адже інакше бути не може.
І чарівні ночі ще будуть.І ви ще будете наживо - отак говорити, бути поряд - тілесно, торкатись - не лише душами.

Які солодкі ночі - через кілометри впиватись один в одного. Він - ненаситним вурдолаком випиває з мене зізнання, вигризає страх, висмоктує пітьму незнання,витягує чистоту, білизну і вакуум інформаційний.
Які незвичайні ночі...Спіраллю рухаємось - нас кидає, амплітуда така дивна .а заразом то танго, таке пристрасне, що де би вижили - непідготовленими, де би не згоріли. Тому - саме так.
Тому - інтуїтивно - відпали усі інші.А може - як піявки - напились свого і зась?Чи потруїлись?
Які виснажливі ночі - але то вже залежність від буття такого.Не можна - інакше.Не можна - без цього.
І усвідомлення - що всі примарності розтікаються туманами.Ти повинна бути саме такою,як вимріяв.Ти вже стаєш - такою.

Якось ніяк.Тиск через зміну погоди, новорічний урочистий дощ падає в святкове болото.Чи буде на Різдво зима?
Невже стаю поступово як всі і перестала читати?Адже раніше ковтала блискавично - тепер повільніше.Раніше...Зрілість така жорстока?Вона змушує рухатись не понятно куди - але навряд чи в сторону розвитку.Про який розвиток?!Розвиваємось до певного етапу - а далі на автоматі.що зароблено.
Коньяк грецький.Запах...
Шрами на руках як спомин про помилки.Як намагання поєднати непоєднуване, як спроба маневрувати,що завершилась болем.Сьогодні страшно про то згадувати.
Дискомфортно,важко, не по собі.По ту сторону монітору щось таке ж.
Хочу до нього,бути тихо поряд.Ну бо хіба ще є для чого дихати?!

Повинна виконати Його Волю.Не знаю, як то станеться, з ким - але мушу то виконати.Розумію, що не зможу не виконати.Інакше зраджу сама себе.Вже якось не розмежовую Його Волю від власних потреб.
Тому шукаю, як втілити побажання, як знайти.
І Його головогружіння сприймаю як власне.Задихаюсь - без Нього.
І хвилинний страх - втратити. Роздирає.
Відреклась від ФБ, бо впаду в якісь робочі замути.
Будь ласка, оживи...
Сьогодні вперше цьогоріч говорили.І зловила в голосі Його інтонації.
Читаю фантасмагорію, творю фантасмагорію, ще би почати її писати.
Фільм про контрабас незрозумілий.
Завтра день народження скрипки.І не лише її.Вже не болить.Лише згадується.Просто як явище, нічого більше.
Адже є М.Е.

Що ж тобі снилось такого дивного?Чого так затягнуло у сон?Дача дитинства.Чомусь сниться дитинство.Ніби все - як тода. а ти трошки таки доросла.От тільки доросла до чого???А?
А ще - чи не здається, що по ту сторону був не дуже тверезий візаві?Не бійся, скажи то.Подумай.
Зрозумій - чого чекає від тебе, чи станеш після живою, чи можеш дивитись собі в очі. Яка там річка протікає через його місто?яка водойма? Чомусь хочеться віддатись воді - якщо програю.Чомусь суїцидальні думки.Чомусь виїдає потреба бути поряд.
Самогубча,вбивча потреба.Вирок,підписаний ще влітку 2014 року.
Ти сама собі.
Красива, сильна, справжня, розумничка. Це бачать інші, а сама в то досі не віриш. І щось знову доводиш комусь.

Абсолютний рекорд з ігнору.Якось аж так тихо ще не було.Ждала смсок по роботі,якусь розсилку, а тут і того не трапилось.Лист що смикнув - переданий М.Е. від посестри з далекого краю.Смикнув не неочікуваністю, а потребою писати на нього відповідь - а це вимагає особливого зосередження.Проте - на диво! - справилась.
Підготовка до уроку йде дуже складно - з фізіологічного аспекту. Це про чистку.Непросто.Ой як непросто!Не знаю, чи можна так - бо не вельми можна довіряти досвіду М.
М.,між іншим, мовчить.А чекала дзвінка чи хоч смски...
Не заходжу в фб, але бачу, що приблизно відбувається. І знову ж - чекалось вітання від вищих сил. Не забажали.
Прорвешся.Все буде добре!Адже є М.Е.В цьому - щастя!

Всім-всім-всім бажаю здоров'я і миру, а ще - всякого блага.А ще - аби мрії збувались.І люди були добрішими.
Понтифік виступав з вікна і бажав всім миру та не забувати згадувати його в молитвах, в РФ горять ялинки в центрі міста, Канада відмінила святкування Нового року, улюблений святковий фільм про пригоди Маші і Віті - з далекого десь 74-75-го року.
Він вчив мене добру, справжньому і щирому.
А зараз так не можна. На жаль, бути добрим - це свого роду злочин проти самої ж себе.
Попри все - стала жорсткою до інших, вимогливою, але і сама не опускаю планку.
Перша ніч, коли не чула голос М.Е.
Може - нарешті наживо зустріну?Хочу цього!!!
А друзі забули подзвонити... Лиш пані Надія і звісно ж Хіпі

Когось втратила, когось знайшла.Якість стосунки переглянула, якісь люди перестали бути важливими ,а хтось став - неочікувано - потрібним.
Падали маски і ідоли з п'єдесталів, від уколу шпильки лускали надуті авторитети і надумані ілюзії. І друзі - відлітали в минуле.А хтось - з минулого прийшов.
Розіславши вітання у соцмережі, зрозуміла безглуздість.І задумалась - невже хтось відрефлексує?
Півтори години цього року ще. А далі?Рубіж якийсь перейдеться хіба?Так собі...Умовності.
І далі триває війна.
І далі тримає світ в собі облуда.
І далі дружбу сприймають як щось смішне.
Я втомилась бути теплою людям.
Прошу світла. І когось теплого,хто обійме.
Небо, дай мені чоловіка і дітей.
Пора.
Вже пора...

За спиною ще одна передноворічна ніч. Ніч - з суботи на неділю, котру провела разом з М.Е.Ви відпускали минуле в небуття.
А вже ж десь досі свято настало. Чи відчувають їх там? Чи потрібні вони там?Чи святкують на Сході? Чи буде гарна вечеря у тих, хто в окопах, в бліндажах?
Читаю Дроздова і вражаюсь сміливості.Західняк же ж, проєвропейський, космополіт, країну любить, а так дає дрозда! От фраза дідова - дайош дрозда.Згадуєш?
В далеких краях в цей же день кілька літ тому хтось помер. Ти згадуєш то...А вона так і не наважилась на зміни.Що в результаті? Сталось то що сталось.
А чи наважишся ти?Чи знічують ранкові мокроти?Чи тривожно?Чи страшно?
Просто скоро - Новий рік.
І - ще щось Н О В Е...

Рік завершується.Підбивати підсумки не буду.
Рано.
Згадаєш березневе миттєве захоплення?Липень остудив то все.А грудневий корпоратив показав,що диктатор.Милий, цікавий,але... От тільки ж - друг, якому прийдеш на допомогу.А
заразом - особа, що вміє чинити біль тим, хто його справді любить.
Новинка технічна вдома.Кажуть, моветон.Хай кажуть, книги теж є.
Дзвінки робочі в вечірній неробочий час, але кого то цікавить?Механізм...
Двічі можливість чути М.Е.Як же пестить його голос...
А ввечері - кличе в новий етап,який почнеться зранку.Ну бо що ж? Адже архів Агента зникає.Правда, треба буде добути хоча би наявне.
Лови останні миті року.Згадуй.І ... відпусти те, що не твоє.
І т.зв.друзів - забувай.

З самого ранку наспівую "Девушку из Нагасаки".Як ця композиція стільки часу проходила повз?А тут зустрілись випадково.Її не згадую у версії Висоцького,хоча усвідомлюю, що то на його голос лежить.
Ніч була непростою і в сльозах.Усвідомлення недосконалості розірвало.
М.Е. пообіцяв, що наступного року побачимось.Невже?Невже??? Це стало краплею оливи, що впала на рани - і зцілила їх.Чути цей голос - прокурений, втомлений, дорослий.Наскільки ж це - моє!Наскільки ж - його...
Телевізор виявився не самим живим, тому трошки є мороки.Але то все вирішується.
Рано захотілось чомусь ананаса.А за пару годин - його тато привіз.Думки в повітрі?
Люду привітала лише в ФБ.Дзвонити зайве.
М.Е.має трошки тиск(

Хотілось казки, дива.А в результаті - нічого.Згадувалось попереднє передноворіччя, коли ми збирались командою, такою маленькою родинкою, а що тепер?Всі по своїм ніркам.То як і в дворі - коли всі виросли і обросли родинами, одиниці лишились за бортом.
І друзі погрузли у своїх радостях, у своїх смутках і турботах.
Тобі розповідають,як їм невесело, а натомість життя бурлить.От лише біля тебе не бурлить ніяк. Бо ти - це проблеми, які вислухаєш,які вирішиш,які збережеш.
А потім пишуть вдячність за те, що зробила.
Тепліше?Ну як сказати...
Струму не вистачає на лампочки.
У торбі якась наливка, хоча хотіла лікеру - смачнючого.Але якось вже так вийшло.Будеш хлебтати Таллін.
Зберись!Адже тебе М.Е.чекає